08 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/11542/21 пров. № А/857/13015/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАВТО ГРУП» до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Андрусенко О.О.,
час ухвалення рішення: не зазначений,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення: 15.03.2022,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАВТО ГРУП» (далі - ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП») звернулося в суд з позовом до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2021/000047/1 від 22.07.2021 та картку відмови у прийнятті митної декларації № UA 305130/2021/00055.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Закарпатської митниці від 22 липня 2021 року №UA305000/2021/000047/1 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43985560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАВТО ГРУП» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, будинок 15, код ЄДРПОУ 43028919) судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.).
Рішення мотивоване тим, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій з посиланням на його незаконність та необгрунтованість, порушення норм матеріального права та неповне дослідження фактичних обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в процесі здійснення контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також інформації, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: 1) в інвойсі №5020210459 від 20.05.2021 зазначені умови поставки DAP - Рівне, однак в поданій до митного оформлення митній декларації в графі 20 «Умови поставки» вказано DAP - Ужгород, при цьому місцем призначення (розвантаження) товару в автотранспортній накладній вказано Луцьк. Відповідно до вимог умови поставки «DAP (поставка в місці)» продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Таким чином, якщо інше не обумовлено в контракті, наявність розбіжностей може свідчити, що умови поставки застосовані не коректно, що в свою чергу призводить до сумнівів у достовірності складових митної вартості (зокрема включення до митної вартості витрат на перевезення); 2) відправником та продавцем товару в поданій митній декларації є іноземна фірма зареєстрована в Республіці Словаччина «аМ Trading s. r. о.». Відповідно до поданої МД в графі 15 «Країна відправлення» зазначено Словаччину, однак в автотранспортній накладній CMR № 395124 від 16.07.2021 зазначено місто відправки (завантаження) Wildau (Німеччина), в той же час в копії митної декларації № 21ВЕЕ0000043679860 від 21.05.2021, яка видана в Бельгії, зазначено, що країна відправлення Бельгія. Дані розбіжності, на думку апелянта, також призводять до сумніву у достовірності заявленої митної вартості, оскільки передбачене умовами поставки DAP обов'язкове укладення продавцем за власний рахунок договору перевезення товару до названого місця призначення вимагає точного визначення, з якого пункту починається перевезення і в якому пункті воно завершується, позаяк це безпосередньо впливає на розмір вартості перевезення, яка відповідно до даних умов поставки входить до фактурної та відповідно митної вартості; 3) у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, виданого уповноваженими органами Німеччини № EQ019625 від 16.11.2016, власником є німецька фірма «LSK LOBENSTEIN & STENZEL KRAFTVERKEHR GMBH», разом з тим, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відсутній відправник та продавець товару - зареєстрована в Республіці Словаччина іноземна фірма «аМ Trading s. r. о.». Тому вважає, що надані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, які б дозволили упевнитися в достовірності митної вартості та її складових, що унеможливлює застосування першого методу визначення митної вартості відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2020 №02/07-20, укладеного між компанією «аМ Trading s. r. о.» (Словацька Республіка) (продавець) та ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП» (покупець), та інвойсу від 20.05.2021 №5020210459, позивач придбав сідельний тягач марки MAN, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, за ціною 13600,00 євро.
21.07.2021 декларантом позивача подано до Закарпатської митниці митну декларацію №UA305130/2021/019425 з метою здійснення митного оформлення товару «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGХ 18.480, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення- 2016…». Згідно МД №UA305130/2021/019425 митну вартість вказаного товару визначено за основним методом (за ціною контракту) у сумі 13600,00 євро.
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №5020210459 від 20.05.2021; автотранспортна накладна №395124 від 16.07.2021; сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 №Е.5.847.155 від 27.05.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.11.2016; зовнішньоекономічний контракт №02/07-20 від 01.07.2020; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 2 від 10.06.2021; копія декларація країни відправлення №21ВЕЕ0000043679860 від 21.05.2021 та інші.
За наслідками опрацювання наданих документів Закарпатська митниця дійшла до висновку, що документи, подані до митного оформлення, не містять інформації щодо всіх складових митної вартості, також подана до митного оформлення митна декларація містить розбіжності, що викликає обґрунтований сумнів митного органу про правильність визначення митної вартості декларантом. Тому, митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок тощо); договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.
На запит митниці декларантом надано: повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 21.07.2021 №21/07-2; розширену форму бельгійської експортної декларації №21ВЕЕ0000043679860 від 21.05.2021; лист словацької компанії «аМ Trading s. r. о.» з назвою «Виписка механізму формування ціни на експортовані товари» від 20.05.2021.
22.07.2021 Закарпатською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2021/000047/1, відповідно до графи 30 якого митний орган визначив митну вартість вказаного вище транспортного засобу у розмірі 25400,00 євро (замість 13600,00 євро, що була заявлена декларантом). При цьому, у графі 33 вказаного рішення зазначено, що в рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу не може бути визнана з наступних причин: 1) подані декларантом документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третім статті 53 МК України, містять розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар; 2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у статті 58 МК України в частині достовірності ціни, що була фактично сплачена за товар, та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару; 3) подані декларантом на запит митного органу додаткові документи, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та не містять інформації щодо всіх складових митної вартості. Також подана до митного оформлення митна декларація містить розбіжності, що викликає обґрунтований сумнів митного органу про правильність визначення митної вартості декларантом, зокрема: 1) в інвойсі №5020210459 від 20.05.2021 зазначені умови поставки DAP - Рівне, однак в поданій до митного оформлення митній декларації в графі 20 «Умови поставки» вказано DAP - Ужгород, що містить суперечність. Таким чином, це може свідчити, що умови поставки застосовані не коректно, що в свою чергу призводить до сумнівів у достовірності складових митної вартості (зокрема витрат на перевезення); 2) відправником та продавцем товару в поданій митній декларації є іноземна фірма зареєстрована в Республіці Словаччина «аМ Trading s. r. о.». Відповідно до поданої МД в графі 15 «Країна відправлення» зазначено Словаччину, однак в автотранспортній накладній CMR № 395124 від 16.07.2021 зазначено місто відправки (завантаження) Wildau (Німеччина), в той же час в копії митної декларації № 21ВЕЕ0000043679860 від 21.05.2021, яка видана в Бельгії, зазначено що країна відправлення Бельгія; 3) у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу виданого уповноваженими органи Німеччини № EQ019625 від 16.11.2016 власником є німецька фірма «LSK LOBENSTEIN & STENZEL KRAFTVERKEHR GMBH», разом з тим, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відсутній відправник та продавець товару - зареєстрована в Республіці Словаччина іноземна фірма «аМ Trading s. r. о.». Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України митним органом було здійснено запит додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок тощо); договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару. На запит митниці декларантом було подано додаткові документи, про те жоден з них не спростував вищезазначені розбіжності в документах. Інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на запит митниці декларантом надано не було, право проведення консультації з митним органом відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень частини другої статті 58 МК України, оскільки в наданих до митного оформлення документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів з дотриманням вимог статей 59, 60 та 61 МК України. Метод 2а (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів. Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58, 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами І положеннями Генеральної угоди з тарифів І торгівлі (GATT). Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації. При визначенні числового значення митної вартості товару за основу взято цінову інформацію з інтернет джерела mobile.de щодо пропозиції для продажу на аналогічні транспортні засоби. З урахуванням меншої з обраних вартостей, визначена за резервним методом митна вартість товару становить 25400,00 євро.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305000/2021/00020.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Вимогами ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналізуючи викладені вище норми законодавства, суд дійшов вірного висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Як вірно зазначено судом, відповідно до приписів статті 53 МК України митний орган має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною другою даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.
Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Як передбачено ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до частини третьої статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Вимогами ч. 4 ст. 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно частини п'ятої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Вимогами частин 1, 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як передбачено ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Вимогами ч.ч. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації № UA305130/2021/019425 від 21.07.2021, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «сідельний тягач марки MAN, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення».
Так, до митної декларації МД №UA305130/2021/019425 від 21.07.2021, у якій митну вартість вказаного товару визначено за основним методом (за ціною контракту) у сумі 13600,00 євро, декларантом було додано, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №5020210459 від 20.05.2021; автотранспортна накладна №395124 від 16.07.2021; сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 №Е.5.847.155 від 27.05.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.11.2016; зовнішньоекономічний контракт №02/07-20 від 01.07.2020; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 2 від 10.06.2021; копія декларація країни відправлення №21ВЕЕ0000043679860 від 21.05.2021 та інші.
Однак рішенням від 22.07.2021 №UA305000/2021/000047/1 проведено коригування митної вартості товару та збільшено її розмір з 13600,00 євро до 25400,00 євро.
При цьому, підставою для коригування митної вартості стало те, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та не містять інформації щодо всіх складових митної вартості, також подана до митного оформлення митна декларація містить розбіжності, що викликає обґрунтований сумнів митного органу про правильність визначення митної вартості декларантом, а саме:
1) в інвойсі №5020210459 від 20.05.2021 зазначені умови поставки DAP - Рівне, однак в поданій до митного оформлення митній декларації в графі 20 “Умови поставки” вказано DAP - Ужгород, що містить суперечність. Таким чином, це може свідчити, що умови поставки застосовані не коректно, що в свою чергу призводить до сумнівів у достовірності складових митної вартості (зокрема витрат на перевезення);
2) відправником та продавцем товару в поданій митній декларації є іноземна фірма зареєстрована в Республіці Словаччина «аМ Trading s. r. о.». Відповідно до поданої МД в графі 15 «Країна відправлення» зазначено Словаччину, однак в автотранспортній накладній CMR № 395124 від 16.07.2021 зазначено місто відправки (завантаження) Wildau (Німеччина), в той же час в копії митної декларації № 21ВЕЕ0000043679860 від 21.05.2021, яка видана в Бельгії, зазначено що країна відправлення Бельгія;
3) у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу виданого уповноваженими органи Німеччини № EQ019625 від 16.11.2016 власником є німецька фірма «LSK LOBENSTEIN & STENZEL KRAFTVERKEHR GMBH», разом з тим, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відсутній відправник та продавець товару - зареєстрована в Республіці Словаччина іноземна фірма «аМ Trading s. r. о.».
Як встановлено судом, що між ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП» (покупець) та компанією «aM.Trading s. r. o.» (продавець) було укладено контракт від 01.07.2020 №02/07-20, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався поставити, а покупець оплатити, зокрема, автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні тощо. Асортимент, кількість та ціни товару вказуються в інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід'ємними часинами цього контракту.
Відповідно до п. 2.1 контракту від 01.07.2020 №02/07-20 поставки товару здійснюються на умовах DAP - Ягодин, Луцьк, Ковель, Рівне, Сарни, Нововолинськ, Дубно згідно правил Інкотермс 2010 за редакцією 2010, за домовленістю сторін. Умови поставки визначаються для кожної окремої поставки та вказуються в інвойсах та специфікаціях.
Умови поставки DAP Інкотермс 2010 - розшифується «Delivered At Point» named point of destination перекладається «Поставка в пункті», вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно умов поставки DAP Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсової або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.
01.06.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до контракту від 01.07.2020 №02/07-20, відповідно до якої внесено зміни до п.2.1 контракту, та викладено його у такій редакції: «поставки здійснюється на умовах DAP - Ягодин, Луцьк, Ковель, Рівне, Сарни, Нововолинськ, Дубно, Ужгород, Житомир згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 за домовленістю сторін. Умови поставки визначаються для кожної окремої поставки та вказуються в інвойсах та специфікаціях».
Отже, зазначення у графі 20 МД від 21.07.2021 №UA305130/2021/019425 «Умови поставки» DAP - Ужгород відповідає умовам контракту від 01.07.2020 №02/07-20, з урахуванням внесених змін згідно додаткової угоди №2 від 01.06.2021.
Як слідує з листа компанії «aM.Trading s. r. o.» від 06.12.2021 №06-12, зважаючи на умови поставки згідно контракту від 01.07.2020 №02/07-20 (з урахуванням змін), усі транспортні витрати покладені на компанію «aM.Trading s. r. o.», компанія бере на себе обов'язок доставити вантаж (ввезений транспортний засіб, спецтехніку) до кінцевого пункту призначення, який може бути змінений, та сплатити всі транспортні витрати незалежно від кінцевого пункту розвантаження такого товару. При цьому, митна вартість ввезених товарів не змінюється від зміни пункту призначення, застосовуючи умови DAP - Ягодин, Луцьк, Ковель, Рівне, Сарни, Нововолинськ, Дубно, Ужгород, Житомир, транспортні витрати включені до митної вартості ввезених на митну території України в адресу ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП» товарів. Кінцева вартість зазначена у виданих компанією «aM.Trading s. r. o.» рахунках-фактурах (інвойсах) (а.с. 175 зворот).
Відтак вірним є висновок суду, що умови поставки DAP Інкотермс 2010 передбачають включення у вартість товару витрат на перевезення, то виявлена митним органом описка в інвойсі фактично не впливає на заявлену митну вартість товару.
Також доводи відповідача про те, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, виданого уповноваженими органи Німеччини № EQ019625 від 16.11.2016, власником є німецька фірма «LSK LOBENSTEIN & STENZEL KRAFTVERKEHR GMBH», разом з тим, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відсутній відправник та продавець товару - зареєстрована в Республіці Словаччина іноземна фірма «аМ Trading s. r. о.» суд вірно вважав необґрунтованими, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач придбав транспортний засіб «сідельний тягач марки MAN, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення» у компанії «аМ Trading s. r. о.» (Словацька Республіка), інвойс на вказаний транспортний засіб виданий саме цією компанією-продавцем, кошти на оплату вищевказаного транспортного засобу сплачено компанії «аМ Trading s. r. о.», про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №225 від 07.12.2021 (а.с. 174 зворот).
При цьому, відповідач не довів належними та допустимими доказами і з посиланням на норми чинного Європейського законодавства неможливість продажу юридичною особою, яка не є власником транспортного засобу, такого майна юридичній особі-нерезиденту.
Оформлення у спірному випадку фактів перетину транспортним засобом митного кордону в країні експорту за допомогою декларації країни відправлення свідчить про легальний спосіб вивезення такого транспортного засобу.
Разом з тим, питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Крім того, у наданій до митного оформлення експортній декларації № 21ВЕЕ0000043679860 від 21.05.2021 графа №46 містить положення про вартість ввезеного транспортного засобу, зокрема зазначається вартість товару - 13600,00 євро, тобто така ж вартість, що відображається у рахунку-фактурі №5020210459 від 20.05.2021, умови поставки також вказано DAP. Оскільки митне оформлення експорту товару відбулося на території Європейського Союзу, зокрема у Королівстві Бельгія, а компанія-відправник зареєстрована у Словаччині, то до митного оформлення було надано експортну декларацію № 21ВЕЕ0000043679860 від 21.05.2021, що видана у Королівстві Бельгія. У наданій декларації всі числові значення митної вартості узгоджуються з іншими товаросупровідними документи, відомості про відправника та отримувача відповідають саме цій зовнішньоекономічній операції.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду, що виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаного вище транспортного засобу.
Крім того, ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною 1 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару, а тому наданий декларантом рахунок-фактура (інвойс) №5020210459 від 20.05.2021 підтверджує ту обставину, що позивач придбав вищевказаний транспортний засіб за ціною 13600,00 євро, що відповідає митній вартості заявленій у митній декларації №UA305130/2021/019425 від 21.07.2021.
Відповідно безпідставними є висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, судом вірно зауважено, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вірно зазначено судом, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вимогами ч. 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Разом з тим, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Як слідує з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, при визначенні числового значення митної вартості товару митним органом за основу взято цінову інформацію з інтернет джерела mobile.de щодо пропозиції для продажу на аналогічні транспортні засоби.
Разом з тим, суд вірно зауважив, що інформація з мережі Інтернет не є офіційною інформацію, а носить лише рекомендаційний характер, та не може бути беззаперечним доказом неправильного визначення декларантом митної вартості товару.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому судом враховано, що вартість подібних товарів може істотно відрізнятись, з огляду на технічний стан транспортного засобу, його пробігу тощо.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов вірного висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів.
Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Згідно з ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Судом враховано, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Отже, виходячи з вищенаведеного, суд вірно зазначив про протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в контракті поставки продукції №02/07-20 від 01.07.2020 та рахунку-фактурі (інвойс) №5020210459 від 20.05.2021, з огляду на надання декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору, та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Разом з тим, відповідачем не доведено неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Як вірно зазначено судом, спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацію, отриманою за результатами здійснення митного контролю, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про обґрунтованість визначення позивачем митної вартості імпортованого товару.
Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2021/000047/1 від 22.07.2021 є необґрунтованим, винесеним без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог частини другої статті 2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 243 ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі № 140/11542/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення у зв'язку з участю головуючого судді у семінарських заняттях з підвищення кваліфікації складено 21.11.2022.