вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
10 серпня 2010 р.Справа №2а-8149/10/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді
Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс"
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Заступника керівника Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Алієв Р. Р.
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій
за участю представників:
позивача - Семенов В.Є., протокол №5 від 14.09.07р.
відповідачів - не з'явились.
Суть спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролюкс» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Заступника керівника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Алієва Р.Р. у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі вих. № 17298/10/15-2 від 20.04.10р.,
- визнати протиправними дії посадової особи ДПІ м. Сімферополя - Алієва Р.Р. щодо прийняття і підписання рішення вих. № 17298/10/15-2 від 20.04.10р.,
- визнати факт порушення посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі Алієвим Р.Р. вимог статті 19 Конституції України і статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення та дії відповідача є протиправними, оскільки рішення прийняті, а дії вчинені з порушенням положень Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про державну службу» та положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Ухвалою суду від 10.08.10р. провадження у справі було закрито в частині позовних вимог щодо визнання факту порушення посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі Алієвим Р.Р. вимог статті 19 Конституції України і статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час, день та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролюкс» зареєстровано 22.07.03р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа (а.с.7).
12.01.10р. позивачем була подана до ДПІ у м. Сімферополі податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за березень 2010 року, отримання якої відповідачем підтверджується відбитком штампу про одержання від 20.04.10р. №55953 (а.с.12-14).
Повідомленням від 20.04.10р. вих. №17298/10/15-2 відповідач, за підписом заступника начальника ДПІ у м. Сімферополі Алієва Р.Р. надіслав позивачу повідомлення з тексту якого вбачається, що наданій ним декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року в порушення вимог пунктів 3, 4, 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»; п.п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ; п.п. 4.1.2., 4.1.3, 4.1.4 п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року, присвоєний статус «Не визнана як податкова звітність» в зв'язку з тим, що вона надана не у відповідності із вимогами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як свідчать матеріали справи, відповідач, посилаючись у повідомленні від 20.04.10р. вих. №17298/10/15-2 на порушення позивачем норм вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» та Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року, не вказав у чому саме полягає таке порушення.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 -ІІІ (Далі Закон №2181).
Відповідно до положень абзаців 1, 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 вказаного Закону, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Таким чином, виходячи з положень абзацу 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України №2181 вбачається, що у разі невизнання податкової звітності як податкової декларації з підстав викладених у цій нормі, податковий орган приймає рішення, яке може бути оскаржене платником податків.
Дослідивши зміст повідомлення відповідача від 20.04.10р. вих. №17298/10/15-2, суд приходить до висновку про те, що даний письмовий документ є рішенням податкового органу, оскільки в ньому відповідачем зазначено на невизнання податкової декларації, а також викладені пропозиції щодо подачі декларації з дотриманням законодавчих актів на порушення яких вказано у цьому повідомленні, тобто вказане повідомлення ДПІ встановлює для позивача додаткові обов'язки, яких до його прийняття не існувало, з чого витікає, що воно є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень.
Згідно з п. 1.11 Закону України №2181, податкова декларація - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Детальний перелік вимог до податкової звітності, порядку її заповнення зазначені в Методичних рекомендаціях щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року (далі -Рекомендації).
Згідно з п. 4.4. Рекомендацій працівники органів державної податкової служби при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», (далі -Порядок).
Відповідно до пункту 1.3 вказаного Порядку, декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.
Відповідно до п.3.2 даного Порядку вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4.
У судовому засіданні судом було досліджено декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, подану позивачем до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим в порядку податкової звітності, та встановлено, що її було подано у відповідності із вимогами діючого законодавства, зокрема Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, першим відповідачем не надано доказів того, що ним не визнана декларація позивача з податку на додану вартість за березень 2010 року як податкова декларація з підстав, визначених у чинному законодавстві
У зв'язку з тим, що судом було встановлено відсутність з боку позивача порушень щодо заповнення декларації, її повну відповідність вимогам, передбаченим Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року та Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року, суд приходить до висновку, про необґрунтованість відмови відповідача у прийнятті декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, поданої позивачем.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача, викладене у повідомленні від 20.04.10р. вих. №17298/10/15-2 Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача щодо визнання протиправними дій посадової особи Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим заступника керівника Алієва Р.Р. щодо складання та підписання рішення вих. 20.04.10р. вих. №17298/10/15-2, суд зазначає наступне.
Згідно ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990р. № 509- XII «Про державну податкову службу України» державні податкові інспекції в районах, містах, (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, основними завданнями органів державної податкової служби, у тому числі, є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю вирахування, повнотою та своєчасністю сплати в бюджети, державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Враховуючи те, що Заступник керівника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Алієва Р.Р. у судове засідання не з'явився, у порядку ст. 71 КАС України не надав суду доказів правомірності своїх дій щодо прийняття і підписання рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 20.04.10р. вих. №17298/10/15-2, суд приходить до висновку, що позивач у цій частині позовні вимоги визнав.
За таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Постанова викладена у повному обсязі 13.08.2010р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, викладене у повідомленні від 20.04.10р. вих. №17298/10/15-2.
Визнати протиправними дії Заступника керівника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Алієва Р.Р. щодо прийняття і підписання рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 20.04.10р. вих. №17298/10/15-2
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Цикуренко А.С.