вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.07.10Справа №2а-6492/10/8/0170
(09:59 год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримелектромашторг"
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання дій протиправними та нечинним рішення
за участю представників сторін:
від позивача - Сокол Адам Федорович, довіреність № 1 від 05.01.10,
від відповідача - Тарасенко Ольга Василівна, довіреність № 18/10-0 від 19.01.10,
Суть спору: ВАТ "Кримелектромашторг" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання дій відповідача про прийняття рішення про застосування штрафних санкцій від 06.05.10р. № 0007842303 до позивача на суму 900,00грн. протиправними та визнання його нечинним.
В ході судового розгляду позивач змінив позовні вимоги, а саме просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополі про застосування штрафних санкцій від 06.05.10р. № 0007842303 до позивача на суму 900,00грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було проведено перевірку з контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій відділу реалізації, розташованого за адресою: м. Сімферополь, Миколаївське шосе, 3 км, діяльність в якому здійснює позивач з порушенням вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме позивачу не було направлено письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення перевірки, тобто позивач не був своєчасно попереджений про проведення планової перевірки. Направлення від 20.04.2010р. № 951/23-3 виписано на проведення планової перевірки ТОВ "Кримелектромашторг" із зазначенням ідентифікаційного коду 5512035, що не відповідає фактично організаційно-правовій формі та ідентифікаційному коду підприємства, яке перевірялось, а саме ВАТ (відкрите акціонерне товариство) "Кримелектромашторг", код №05512035.
Також позивач зазначив, що перевірка проводилась без повідомлення про це керівника та головного бухгалтера, які находились в цей час на своїх робочих місцях на території підприємства, перевіряючі не надали ані керівнику, ані гол. бухгалтеру акт перевірки для підписання та отримання пояснень. Фактично, направлення на перевірку було вручено продавцю-консультанту яка находилась на місці проведення розрахунків, яку представники відповідача в акті зазначили у якості виконуючого обов'язки касира, та обманним шляхом змусили підписати акт перевірки, заявивши, що претензій по роботі касового апарату немає. Таким чином позивач вважає, що відповідачем в порушення діючого законодавства незаконно проведена перевірка, акт про порушення складено з порушенням порядку його складання та підписаний неповноважною особою, а відповідно не може бути підставою для застосування до ВАТ "Кримелектромашторг" штрафних санкцій оскаржуваним рішенням.
В судовому засіданні 19.07.10 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні 19.07.10 р. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, а саме зазначив, що перевірка здійснювалася на підставі плану-графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі громадського харчування та послуг на квітень 2010 р., затвердженого заступником голови ДПА в АРК на підставі ст. 15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), тому надіслання письмового повідомлення платнику податків про проведення перевірки, яке встановлено ч.2,4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стосується документальних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а не перевірок з контролю за розрахунковими операціями.
Крім того представник відповідача зазначив, що підставою для проведення планової перевірки є направлення на перевірку при наявності службового посвідчення, та при наданні вищенаведених документів представнику позивача, а саме в.о. касира, яка під час перевірки була особою, уповноваженою виконувати розрахункові операції, перевіряючі були допущені до проведення перевірки цією особою. Представник відповідача визнав, що в направленні на перевірку було допущено описку в абревіатурі організаційно-правової форми позивача.
Також відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що відповідає дійсності і на підставі чого до позивача було застосовано штрафні санкції відповідно до ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд
Відкрите акціонерне товариство "Кримелектромашторг" 25.07.96 р. зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом по державну реєстрацію, виданим виконкомом Сімферопольської міської ради 25.07.96р., ідентифікаційний код 05512035 (а.с.33).
Позивач здійснює господарську діяльність у відділі реалізації з оптової торгівлі за адресою: Миколаївське шосе, 3км на підставі торгового патенту серії ТПБ № 5300880, виданого ДПІ в м. Сімферополі строком дії з 01.08.09 р. по 31.07.10 р. (а.с.24).
У відділі реалізації встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій ДАТЕКС МР 500Т.05, заводський номер 4004224, фіскальний номер 010900878, що належить позивачу та підтверджується довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій, реєстраційним посвідченням № 0109008780 від 30.11.06 р., виданим ДПІ в м. Сімферополі, актом введення в експлуатацію РРО від 30.11.06 р. (а.с.27,28, 29).
Крім того у позивача наявна Книга обліку розрахункових операцій № 0109008780р/2, зареєстрована в ДПІ в м. Сімферополі та розпочата 02.11.09 р., що підтверджується відповідною довідкою про реєстрацію КОРО (а.с.25,26).
21.04.10 р. на підставі направлення ДПІ в м. Сімферополі № 951/23-3 від 20.04.10 р. (а.с. 45) та плану-графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг ДПА в АРК на квітень 2010 р. (а.с.45-47) податковими інспекторами ДПА в АРК була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, в відділі реалізації, розташованому за адресою: м. Сімферополь, Миколаївське шосе, 3 км, діяльність в якому здійснює позивач.
В ході перевірки представниками податкового органу встановлено порушення п. 13 ст. 3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: невідповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків з сумою, визначеною у денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 180 грн.; не оприбуткування готівкових коштів у сумі 4997,20 грн. в касу у день їх надходження, а саме у розділі ІІ КОРО відсутній запис про рух готівкових коштів та суму розрахунків за 20.04.10 р. (а.с.43-44). Вищенаведені порушення були відображені в акті перевірки № 003700 від 21.04.10 р., реєстраційний № 003700/0564/01/09/23/05512035 від 21.04.10 р.
06.05.10 р. на підставі акту перевірки № 003700 від 21.04.10 р., реєстраційний № 003700/0564/01/09/23/05512035 від 21.04.10 р. ДПІ у м. Сімферополі було винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 0007842303 на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстратор розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 900 грн. (а.с.41).
Також судом встановлено, що позивач, не погодившись із порядком проведення перевірки відносно нього та висновками акту перевірки, звернувся до ДПІ в м. Сімферополі з листом № 321 від 23.04.10 р., у якому позивач зазначив допущені на його думку порушення посадовими особами ДПА в АРК податкового законодавства під час перевірки та просив не застосовувати до позивача штрафних санкцій, у зв'язку із тим, що позивачем не було допущено порушень, зазначених в акті перевірки.
ДПА в АРК, розглянувши вищенаведене звернення позивача, листом від 30.04.10 р. № 933/10/23-3 повідомило позивачу, що висновки, викладені в акті перевірки є такими, що відповідають дійсності, та погодилась в тому, що дійсно в направленні на перевірку було допущено описку.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Що стосується правомірності повноважень посадових осіб ДПА в АРК щодо проведення перевірки з контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій у відділі реалізації розташованому за адресою: м. Сімферополь, Миколаївське шосе, 3км., діяльність в якому здійснює позивач, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.
Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).
Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.
У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Порядок складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".
При цьому формування основи квартального плану-графіка проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.
Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:
-планові щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);
-позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);
-планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);
-позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).
Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.
Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).
Відповідачем в направленні на перевірку від 20.04.10 р. №951/23-3 строком дії з 20.04.10 по 30.04.10 зазначений вид перевірки - планова (а.с. 45).
За характером перевірки, яку провели посадові особи ДПА в АРК, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.
Перевірка, яку провели посадові особи ДПА в АРК, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.
Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
При дослідженні питання про вручення позивачу направлення на перевірку судом встановлено, що посадові особи ДПА в АРК, яким було доручено проведення планової перевірки позивача, ознайомили та надали один примірник направлення на перевірку від касиру ОСОБА_4 21.04.10 р., тобто перед початком проведення перевірки, що підтверджується підписом цієї особи на направленні (а.с.45).
Доказів надання посадовими особами ДПА в АРК позивачу або його робітникам перед проведенням перевірки копії наказу керівника податкового органу про проведення планової перевірки, в якому зазначаються підстави проведення перевірки, дата її початку та дата закінчення, суду не надано.
Судом встановлено, що на підставі плану-графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг ДПА в АРК на квітень 2010 р., затвердженого заступником голови ДПА в АРК, передбачено проведення перевірки магазину за адресою: м. Сімферополь, Миколаївське шосе, 3км, який належить позивачу (а.с.46-47).
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи саме органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509).
Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не скористався своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у зв'язку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення.
Що стосується посилання позивача як на підставу не правомірності проведення представниками ДПА в АРК перевірки - не направлення позивачу письмових повідомлень про проведення перевірки, суд зазначає, що ДПІ в м. Сімферополі, яка видала направлення працівникам ДПА в АРК не повинна була направляти позивачу повідомлення про проведення перевірки, адже перевірка позивача, що проводилась 21.04.10 р. у відділі реалізації за адресою : м. Сімферополь, Миколаївське шосе, 3 км була за своїм характером та змістом позаплановою і не проводилась за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податку, а є перевіркою з контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку.
Стосовно посилань позивача на те, що направлення на перевірку від 20.04.2010р. № 951/23-3 виписано на проведення планової перевірки ТОВ "Кримелектромашторг" із зазначенням ідентифікаційного коду 5512035, що не відповідає фактично організаційно-правовій формі та ідентифікаційному коду підприємства, яке перевірялось, суд зазначає, що дійсно у вищенаведеному направлені у графі «найменування суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ» зазначено за допомогою комп'ютерної техніки ТОВ "Кримелектромашторг", код ЄДРПОУ зазначений як 5512035, тоді як повинно було бути зазначено ВАТ "Кримелектромашторг" та код ЄДРПОУ 05512035. З цього приводу відповідач пояснив, що ним було допущено описку у найменуванні організаційно-правовій форми та помилку у ідентифікаційному коді підприємства.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що допущення відповідачем описки у найменуванні організаційно-правовій форми підприємства та помилки у ідентифікаційному коді підприємства не є підставою вважати проведену перевірку неправомірною або такою, що не проводилась. Крім того в акті перевірки, посадовими особами ДПА було правильно зазначено організаційно-правову форму позивача та всі інші відомості про підприємство, крім того суд зазначає, що не зважаючи на ці порушення представник позивача не скористався правом не допуску посадових осіб ДПА до проведення перевірки.
Також суд критично ставиться до посилань позивача щодо неправомірності проведення перевірки за відсутності директора та головного бухгалтера, та ознайомлення і вручення примірника направлення касиру ОСОБА_4, адже перевірка була проведена у присутності касира ОСОБА_4, яка ознайомилась та отримала примірник направлення на перевірку, підписала акт перевірки та отримала його примірник. Суд зазначає, що відсутність під час проведення перевірки безпосередньо директора та головного бухгалтера товариства та ознайомлення і вручення примірника направлення на перевірку працівнику перевіряємого підприємства, не перешкоджає проведенню перевірки, у разі наявності під час проведення перевірки інших осіб, працюючих в цьому товаристві. Уповноваженою при проведенні перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій є особа, яка представляє підприємство, здійснює реалізацію продукції, така особа діє без додаткових доручень від керівника, тому суд вважає касира ОСОБА_4 належною особою, що представила позивача.
Що стосується правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій рішенням № 0007842303 від 06.05.10 р., на підставі акту перевірки № 003700 від 21.04.10 р., реєстраційний № 003700/0564/01/09/23/05512035 від 21.04.10 р., за порушення п.13 ст.3 Закону №265, суд зазначає наступне.
В ході перевірки представниками податкового органу було встановлено порушення п.13 ст. 3 Закону № 265, а саме: невідповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків (2352,45 грн.) з сумою, визначеною у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (2172,45 грн.) в сумі 180 грн.; не оприбуткування готівкових коштів у сумі 4997,20 грн. в касу у день їх надходження, а саме у розділі ІІ КОРО відсутній запис про рух готівкових коштів та суму розрахунків за 20.04.10 р., які були відображені в акті перевірки № 003700 від 21.04.10 р., реєстраційний № 003700/0564/01/09/23/05512035 від 21.04.10 р.
Відповідно до ст. 22 Закону № 265, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідальність.
На підставі вищезазначеної норми до позивача було застосовано штрафні санкції на суму 900 грн. (180 грн.х5).
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами в ході проведення перевірки було складено опис готівкових коштів на суму 2352,45 грн. (зворотній бік а.с.45). Крім того відповідачем надано копію звіту про наявність готівкових коштів у касі - Z-звіт, станом на 21.04.10 р. о 13:04 год., де сума коштів складає 2172,45 грн. (зворотній бік а.с.45). Позивач не заперечує наявність у касі під час перевірки 180 грн., які не були зареєстровані через РРО 21.04.10 р. та зазначив в обґрунтування позовних вимог, що сума у розмірі 180 грн. була залишена касиру у якості розмінної монети при проведенні розрахунків із клієнтами.
В акті перевірки в пункті 4.1. «Зауваження до акту перевірки» касир зазначила, що в касі наявна сума у розмірі 180 грн. і є розмінною монетою.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 833 від 15.06.2006 визначено, що місцем проведення розрахунку - є каса, грошовий ящик, сейф тощо. Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України N 637 від 15.12.2004 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до п. 4.5. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 105/5298, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
Отже з вищенаведеного вбачається, що позивач зобов'язаний був здійснити внесення готівки за місцем проведення розрахунків через РРО з використанням операції "службове внесення" та відобразити це у розділу ІІ КОРО 21.04.10 р., чого позивачем зроблено не було.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем було порушено норми п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України N 637 від 15.12.2004 та п. 4.5. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614, а саме не було належним чином, а саме через РРО з використанням операції "службове внесення" проведено суму у розмірі 180 грн., яка призначалась для здійснення розрахунків із покупцями у якості розмінних готівкових коштів, у зв'язку із чим перевіряючими в ході проведення перевірки ця сума була правомірно зарахована до коштів від реалізації товару, що знаходяться на місці проведення розрахунків та не була зазначена у денному звіті РРО.
Суд також зазначає, що законодавець не встановив вид та розмір відповідальності суб'єкта господарювання за невикористання операцій "службове внесення" та "службова видача". Натомість відповідальність за невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО передбачена ст. 22 Закону № 265, яку саме відповідач і застосував при винесенні оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач в ході судового розгляду надав суду докази порушення позивачем п.13 ст.3 Закону №265 та правомірності застосування до позивача штрафних санкцій рішенням про застосування штрафних санкцій №0007842303 від 06.05.10р. на підставі ст.22 Закону №265 на суму 900 грн. Позивач не обґрунтував належним чином позовні вимоги щодо визнання противоправним та скасування вищенаведеного рішення та не надав суду доказів противоправності дій відповідача щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення позивачем п.13 ст.3 Закону №265.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Хоча в адміністративному судочинстві обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, рішень та бездіяльності покладено на суб'єктів владних повноважень, суд вважає, що позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів повинен обґрунтувати свої позовні вимоги, натомість позивач не надав належних обґрунтувань щодо протиправності оскаржуваного рішення по суті.
За таких обставин суд вважає правомірним застосування ДПІ в м. Сімферополі до позивача штрафних санкцій у сумі 900 грн. на підставі ст.22 Закону №265, внаслідок чого рішення №0007842303 від 06.05.10р. не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а в задоволенні позову має бути відмовлено.
У зв'язку зі складністю справи судом 19.07.10 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 26.07.10 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.