вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
26 липня 2010 р.Справа №2а-3678/10/8/0170
(13:33год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коралл- юг"
до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Пазовський Геннадій Семенович
від відповідача: Говоруха Анастасія Володимирівна, довіреність № 1437/9/10 від 14.08.09, Тюріна Марина Юріївна, довіреність № 2651/Т від 23.07.10
Сутність спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коралл-юг» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим №0000222301/0 від 11.03.2010р.
На думку позивача, відповідач помилково вважає, що дата отримання результатів робіт з будівництва комплексу боксів повинна співпадати з датою введення в експлуатацію комплексу боксів, адже така вимога не міститься ні в п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, ні в жодному іншому нормативному акті. Вважає, що законодавство України не пов'язує дату отримання товарів (робіт, послуг) з такими етапами як закінчення будівництва, приймання в експлуатацію, відповідність побудованого комплексу боксів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм, правил та реєстрації права власності на комплекс боксів, а тому для податкового обліку позивачу необхідно керуватися абз. 3 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого довіритель за договором доручення має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за дорученням довірителя.
Позивач вказує, що саме так він і вчинив, оскільки саме після отримання від Повіреного - ТОВ «Компанія Борис» результатів робіт за актом від 29.12.2009р. включив до податкового кредиту за грудень 2009р. ПДВ в розмірі 1587210грн. відповідно до абз. 3 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р.
Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3678/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (а.с. 41-44).
Зокрема, зазначає, що при перевірці правильності включення податкової накладної (п/н № 97 від 29.12.2009р. на суму ПДВ 1587210,25грн.) у податковий кредит ТОВ «Коралл-юг» за грудень 2009р. встановлено порушення п. 4.7 ст. 4 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами і доповненнями, яке виразилося у тому, що комплекс боксів для зберігання човнів із приміщеннями для відпочинку, розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, с.Семидвір'я, вул. Набережна, 7, був введений в експлуатацію ТОВ «Коралл-юг» станом на 24.06.2009р. (лист Кримського Республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» від 16.02.2009р.), а переданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Борис» (Повіреним) Товариству з обмеженою відповідальністю «Коралл-юг» (Довірителю) згідно наданого акту прийому-передачі тільки 29.12.2009р., що суперечить Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами і доповненнями.
У судовому засіданні 12.07.2010р. позивач також пояснив, що у п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який є спеціальним законом, визначено вичерпний перелік операцій, які є об'єктом оподаткування, а саме: поставка товарів та послуг на території України; ввезення товарів в режимі імпорту; вивезення товарів в режимі експорту. З цього, на думку позивача, слідує, що визначені у Законах України «Про планування та забудову територій», «Про основи містобудування», Цивільному кодексі України та Земельному кодексі України етапи будівництва (та реєстрація незавершеного будівництва) не є об'єктом оподаткування. Вважає, що об'єктом оподаткування ПДВ, виходячи з даної норми, є поставка послуг (робіт) за договором доручення № 1 від 07.08.2006р. після отримання Довірителем (позивачем) від Повіреного послуг (робіт), що підтверджується актом приймання-передачі від 29.12.2009р., а отже, на його думку, включення ПДВ в розмірі 1587210,25грн. до податкового кредиту у червні 2009р. (момент введення в експлуатацію) було б незаконним. Додатково позивач пояснив, що право власності ні на комплекс боксів, ні на бокси окремо позивач за собою з 24.06.2009р. по 31.12.2009р. не реєстрував, адже обов'язкова реєстрація права власності законом не встановлена і відповідно немає строку на реєстрацію права власності після прийняття об'єкту в експлуатацію. Крім того, позивач вважає, що факт реєстрації за позивачем 27.02.2007р. права власності на незавершене будівництво не має відношення до справи, оскільки ця операція не є об'єктом оподаткування ПДВ, та за актом ні об'єкт, ні результати послуг (робіт) Довірителю не передавались. Крім того, після прийняття об'єкта в експлуатацію будівництво закінчено та право власності на незавершене будівництво припиняється (а.с. 62-63).
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коралл-юг» має статус юридичної особи з 29.12.2002р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №449071, виданим виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим (а.с. 45) та Статутом ТОВ «Коралл-юг» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 15.02.2006р., номер запису 11371050003000089 (а.с. 46-55).
17.02-23.02.2010р. Державною податковою інспекцією в м. Алушті АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Коралл-юг» з питань правильності обчислення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 178/23/32063496 від 26.02.2010р. (а.с. 7-16).
Перевіркою встановлено, що у порушення п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, ТОВ «Коралл-юг» завищено задекларовані показники у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.3) за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. на загальну суму 1587210,00грн., в тому числі за грудень 2009р. на суму 1587210,00грн. (а.с. 15).
Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті АР Крим № 0000222301/0 від 11.03.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 130288,60грн., в тому числі 100222,00грн. основного платежу та 30066,60грн. штрафних санкцій (а.с. 17).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Коралл-юг» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Як зазначено у п. 3.2 акту перевірки «Податковий кредит», покладеного в основу спірного податкового повідомлення-рішення, за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. ТОВ «Коралл-юг» задекларовано податкового кредиту по ПДВ у сумі 1612926,00грн., в той час як перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. встановлено його завищення на загальну суму 1587210,00грн., в тому числі за грудень 2009р. на суму 1587210,00грн. (а.с. 11).
В акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем до податкового кредиту віднесено, зокрема, ПДВ по податковій накладній № 97 від 29.12.2009р. на суму ПДВ 1587210,00грн., виписаній ТОВ «Компанія Борис».
Порушення формування податкового кредиту по цій податковій накладній відповідач вбачає у порушенні вимог п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., оскільки згідно листа Кримського Республіканського підприємства «Сімферопольське МБРТІ» від 16.02.2010р. (вих. № 2252 від 16.02.2010р.) за ТОВ «Коралл-юг» було зареєстроване право власності на об'єкт незавершеного будівництва від 27.02.2007р., розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Семидвір'я, вул.Набережна, 7, згідно договору оренди землі від 28.03.2005р., кадастровий номер 040500200002, укладеного з Лучистівською сільською радою та дозволу на будівництво Державної архітектурно-будівельної інспекції від 26.12.2006р. № 166 на виконання будівельних робіт, потім даний об'єкт був введений в експлуатацію станом на 24.06.2009р. і було оформлене право власності на ім'я фізичних осіб, що прийняли пайову участь у будівництві комплексу боксів для зберігання човнів із приміщеннями для відпочинку, розташованого за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Семидвір'я, вул. Набережна, 7.
Таким чином, відповідач вважає, що порушення п. 4.7 ст. 4 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами і доповненнями, виразилося у тому, що комплекс боксів для зберігання човнів із приміщеннями для відпочинку, розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Семидвір'я, вул. Набережна, 7, згідно з вищевказаним листом КРП «СМБРТІ», був введений в експлуатацію ТОВ «Коралл-юг» станом на 24.06.2009р. , а переданий ТОВ «Компанія Борис» (Повіреним) ТОВ «Коралл-юг» (Довірителю) згідно наданого акту прийому-передачі тільки 29.12.2009р., що суперечить Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами і доповненнями (а.с. 13-14).
У судовому засіданні 12.07.2010р. представник відповідача Тюріна М.Ю., яка проводила перевірку позивача, пояснила, що перевірка проведена з питання формування податкового кредиту за грудень 2009р. Позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ більше 100тис.грн. Вважає, що акт приймання-передачі від 29.12.2009р. про передачу комплексу боксів від ТОВ «Компанія Борис» на адресу ТОВ «Коралл-юг» не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки не є первинним документом. Податкова накладна № 97 від 29.12.2009р. також не прийнята до уваги, оскільки, враховуючи, що це будівництво, то повинен бути акт готовності об'єкта до експлуатації та свідоцтво про відповідність, а ці документи були оформлені в червні 2009р., тому саме у червні 2009р. позивач і повинен був включити до податкового кредиту цю суму ПДВ в розмірі 1587210,25грн.
Проаналізувавши вказані висновки ДПІ та пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, 07.08.2006р. між ТОВ «Компанія Борис» (Повірений) і ТОВ «Коралл-юг» (Довіритель) був укладений договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1 якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов'язання зробити від імені та за рахунок Довірителя наступні дії: а) вибрати підрядника і укласти з ним договір підряду на будівництво комплексу боксів для зберігання човнів із приміщеннями для відпочинку за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Семидвір'я, вул. Набережна, 7; б) для виконання покладеного доручення Повірений має право укладати будь-які договори; в) здійснити витрати з реклами об'єкту; г) здійснити всі дії з введення об'єкту в експлуатацію; д) здійснити пошук осіб на території та за межами України, які бажають вступити у пайове будівництво комплексу боксів для зберігання човнів з приміщеннями для відпочинку (а.с.20).
Згідно додаткової угоди № 1 від 17.10.2006р. до договору доручення № 1 від 07.08.2006р., попередня вартість договору становить 9500000грн. (а.с. 64).
23.06.2009р. приймальною комісією, утвореною наказом Інспекції ДАБК в АР Крим від 11.06.2009р. № 249-«П», складено Акт готовності об'єкта «Комплекс боксів з приміщеннями для відпочинку в с. Семидвір'я м. Алушта (нове будівництво)» до експлуатації № 192 (а.с. 21-26).
Відповідно до вказаного Акту, приймальною комісією прийнято рішення вважати закінчений будівництвом об'єкт - комплекс боксів з приміщеннями для відпочинку в с.Семидвір'я в м. Алушта готовим до експлуатації.
24.06.2009р., на підставі вищевказаного Акту готовності об'єкта до експлуатації, Інспекцією ДАБК в АР Крим замовнику об'єкта будівництва - ТОВ «Коралл-юг» видано Свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил за №0100000192 (а.с. 27).
29.12.2009р. між ТОВ «Компанія Борис» та ТОВ «Коралл-юг» підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого на підставі договору № 1 від 07.08.2006р. ТОВ «Компанія Борис» передає, а ТОВ «Коралл-юг» приймає комплекс боксів по зберіганню човнів з приміщеннями для відпочинку, розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, с.Семидвір'я, вул. Набережна, 7, вартістю 7936051,24грн., в тому числі ПДВ 1587210,25грн., всього 9523261,49грн. (а.с. 28).
Крім того, 29.12.2009р. ТОВ «Компанія Борис» виписано ТОВ «Коралл-юг» податкову накладну № 97 на суму 9 523 261,49грн., в тому числі ПДВ 1587210,25грн. (а.с.69).
Вказана податкова накладна відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Коралл-юг» у грудні 2009р. (а.с. 72-73).
З податкової декларації з ПДВ за грудень 2009р. та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів слідує, що вказана сума ПДВ в розмірі 1587210,25грн. включена позивачем до податкового кредиту звітного періоду - грудень 2009р. (а.с. 29-36).
Судом встановлено, що відповідно до листа КРП «СМБРТІ» за вих. № 7081/5 від 12.07.2010р., у період з 24.06.2009р. по 31.12.2009р. за ТОВ «Коралл-юг» не зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Семидвір'я, вул. Набережна, 7. Право власності на об'єкт незавершеного будівництва за вказаною адресою зареєстровано в КРП «СМБРТІ» за ТОВ «Коралл-юг» 27.02.2007р. (а.с. 61).
Оцінивши доводи позивача про те, що обов'язкова реєстрація права власності законом не встановлена і відповідно немає строку на реєстрацію права власності після прийняття об'єкту в експлуатацію, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Разом з тим, суд погоджується із твердженням позивача про те, що строки для здійснення такої реєстрації законодавчо дійсно не встановлені.
Відповідно до листа КРП «Сімферопольське МБРТІ» № 2252 від 16.02.2010р. за ТОВ «Коралл-юг» було зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва від 27.02.2007р., розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Семидвір'я, вул.Набережна, 7, відповідно до договору оренди землі від 28.03.2005р. та дозволу ДАБК від 26.12.2006р. № 166 на виконання будівельних робіт, а потім даний об'єкт був введений в експлуатацію станом на 24.06.2009р. та було оформлено право власності на ім'я фізичних осіб, які прийняли пайову участь у будівництві: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 (а.с. 79).
Реєстрація прав власності за вказаними особами підтверджується також наявними в матеріалах справи рішеннями виконавчого комітету Лучистівської сільської ради, договорами про пайову участь у будівництві, актами про виконання договору, свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 20.11.2009р. (а.с. 91-118).
Суд вважає, що ПДВ в розмірі 1587210,25грн. по податковій накладній №97 від 29.12.2009р. правомірно відображене позивачем у податковому кредиті за грудень 2009р., з наступних підстав.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту); вивезення товарів в режимі експорту.
При цьому, відповідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням
При цьому, жодних даних про те, що якщо довіритель отримує роботи з будівництва, то право на збільшення податкового кредиту у нього виникає у податковому періоді, коли складається акт готовності об'єкта до експлуатації та свідоцтво про відповідність, вказана норма не містить, а відтак твердження відповідача про зворотне носять характер припущення.
В той же час, п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.
Відповідно до п. 2.3.4 даного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а також ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, яка встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що акт приймання-передачі від 29.12.2009р. про передачу комплексу боксів від ТОВ «Компанія Борис» на адресу ТОВ «Коралл-юг» не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки не є первинним документом, адже такий висновок суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Так, ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
За таких обставин, суд вважає, що оформлення між Довірителем та Повіреним акту приймання-передачі свідчить про передачу наданих послуг (робіт), тобто є доказом здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Суд вважає, що відповідач не в праві робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності підприємства, тому що це не входить до його компетенції.
Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.
Як свідчать матеріали справи, отримання позивачем від Повіреного - ТОВ «Компанія Борис» робіт (послуг) мало місце саме за актом від 29.12.2009р., на підставі якого та на підставі податкової накладної № 97 від 29.12.2009р. позивач, як вважає суд, правомірно, відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. включив до податкового кредиту за грудень 2009р. ПДВ в розмірі 1587210грн.
При цьому суд вважає, що податкова накладна № 97 від 29.12.2009р. безпідставно не була прийнята відповідачем до уваги з огляду на наступне.
Так, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, в силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Дослідивши виписку банку за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., суд встановив, що у грудні 2009р. оплату за договором доручення ТОВ «Коралл-юг» (Довіритель) ТОВ «Компанія Борис» (Повіреному) не здійснював (а.с. 74-77).
Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 1587210грн. підтверджується належним чином оформленою та складеною платником ПДВ податковою накладною № 97 від 29.12.2009р.
За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2009р. на суму 1587210,00грн., є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, суд вважає, що вказані висновки фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформленої та отриманої ним податкової накладної, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.
У зв'язку зі складністю справи судом 26.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 02.08.2010р. постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим №0000222301/0 від 11.03.2010р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коралл-юг» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. В.Хромих, 27, код ЄДРПОУ 32063496) 3,40грн. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.