Справа № 2-5253/10
9 серпня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Грушицького А.І.,
при секретарі Шиловій О.М.,
з участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Заяву мотивує тим, що 27 травня 2008 року між сторонами було укладено трудовий безстроковий договір про виконання відповідачем обов'язків водія. За ОСОБА_3 було закріплено вантажний автомобіль марки «Рено», а після того «КрАЗ». ОСОБА_3 пропрацювавши деякий час зарекомендував себе дисциплінованим водієм, тому йому було надано смарт-карту НОМЕР_1 АЗС «ВОГ» з метою заправки автомобіля, на якому він працював. З 4 липня 2008 року відповідач не з'являвся на роботу, у зв'язку з чим його було звільнено. Після звільнення останнього, позивач почав проводити детальну перевірку по смарт-карті, яка була в користуванні ОСОБА_3, під час якої було виявлено крадіжку пального на загальну суму 75846,59 грн. Як встановили органи досудового слідства, ОСОБА_3 в період з 4 травня 2008 по 27 липня 2008 року, умисно, повторно, поепізодно, переслідуючи корисну зацікавленість та мету таємного викрадення чужого майна, знаходячись на АЗС «ВОГ» м. Луцьк та в інших містах України, шляхом зняття дизпалива та бензину марки «А-95» з смарт-картки НОМЕР_1 АЗС «ВОГ», яка належить позивачу, і яку надав відповідачу з метою заправки дизпаливом вищезгаданого автомобіля, вчинив крадіжку дизпалива та бензину марки «А-95» на загальну суму 55569,05 гривень. В даній кримінальній справі постановою слідчого СВ Луцького РВ УМВС Наталуши Р.А. від 29 січня 2009 року частина епізодів через свою малозначимість виділена для додаткової перевірки для прийняття рішення в порядку адміністративного судочинства до Луцького МВ УМВС України у Волинській області.
Рішенням Луцького міськрайонного суду 28 січня 2010 року задоволено частково цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином та стягнуто з нього 55569,05 грн. у відшкодування майнової шкоди, 2500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.03.2010 року були виділені матеріали кримінальної справи для додаткової перевірки на суму 20277,54 грн.
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.03.2010 року встановлено, що ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 51 КУпАП, але термін притягнення до відповідальності вийшов, згідно ст. 38 КУпАП, тому притягнення до адміністративної відповідальності залишено без розгляду.
Злочинними діями відповідача позивачу завдано також моральну шкоду, яка полягає у незаконному заволодінні його власними коштами. Його страждання також полягають і в тому, що він як приватний підприємець зазнав приниження престижу, ділової репутації, підрив довіри до своєї підприємницької діяльності, став вважатись ненадійним партнером. У зв'язку з незаконним привласненням пального був змушений залучити значні кредитні кошти для розрахунку за викрадене дизпаливо, що також потягло за собою переживання про успішність його бізнесу. Моральну шкоду позивач оцінив в 20000 грн.
Просить суд стягнути з відповідача в його користь 20277,54 грн. майнової шкоди та 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати по справі.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що трудовий договір було укладено 27 квітня 2008 року, а тому відповідач не може нести відповідальність за крадіжки, що були вчинені до цієї дати. Відсутні достовірні докази про те, що відповідач вчинив крадіжки на зазначені в позовній заяві суми.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 працюючи водієм у ОСОБА_2, в період з 4 травня 2008 по 27 липня 2008 року, умисно, повторно, поепізодно, переслідуючи корисну зацікавленість та мету таємного викрадення чужого майна, знаходячись на АЗС «ВОГ» м. Луцьк та в інших містах України, шляхом зняття дизпалива та бензину марки «А-95» з смарт-картки НОМЕР_1 АЗС «ВОГ», яка належить позивачу, і яку надав відповідачу з метою заправки дизпаливом вищезгаданого автомобіля, вчинив крадіжку дизпалива та бензину марки «А-95» на загальну суму 55569,05 грн.
Постановою Луцького міськрайонного суду від 23 лютого 2009 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «е» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. Кримінальну справу про обвинувачення відповідача за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, провадженням закрито. Цивільний позов залишено без розгляду (а.с.24).
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 січня 2010 року задоволено частково цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином та стягнуто з нього 55569,05 грн. у відшкодування майнової шкоди, 2500 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с.7-8).
З дослідженої в судовому засіданні постанови про виділення матеріалів справи для додаткової перевірки від 29.01.2009 року вбачається, що слідчим Луцького РВ УМВС були виділені матеріали кримінальної справи для додаткової перевірки на суму 20277,54 грн. (а.с.4).
З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.03.2010 року вбачається, що ОСОБА_3 скоював крадіжки невеликими частинами, на протязі тривалого періоду часу, суми викраденого майна недостатньо для порушення кримінальної справи і в діях ОСОБА_3, відсутні ознаки складу злочину передбаченого ст. 185 КК України, однак в його діях вбачається адміністративне правопорушення передбачене ст. 51 КУпАП, але термін притягнення до відповідальності вийшов, згідно ст. 38 КУпАП, тому притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності залишено без розгляду (а.с.9).
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд не бере до уваги пояснень представника відповідача в судовому засіданні, що трудовий договір було укладено 27 квітня 2008 року, а тому відповідач не може нести відповідальність за крадіжки, що були вчинені до цієї дати. З досліджених в судовому засіданні письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він в письмовій формі визнав факт крадіжки на суму 75805 грн.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 20277,54 грн.
Як визначено ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, тому в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Згідно вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача 202,77 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. З відповідача слід стягнути в доход держави 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки при подачі позовної заяви позивач не в повній мірі їх сплатив. Також з позивача слід стягнути в доход держави 8,50 грн. судового збору, оскільки у відшкодуванні моральної шкоди відмовлено.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20277 (двадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 54 коп. у відшкодування майнової шкоди, 202 (двісті дві) грн. 77 коп. судового збору та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 90 (дев'яносто) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.
В позові про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя /підпис/.
З оригіналом згідно.
Суддя