вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
08 липня 2010 р.Справа №2а-5908/10/8/0170
(11:10год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК
до ОСОБА_1
про стягнення
представники сторін: не з'явились
Суть спору: ДПІ в м. Ялті в АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з ОСОБА_1 238,95грн. земельного податку.
Ухвалами суду від 12.05.2010р. було відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду.
08.07.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номерНОМЕР_1) користується земельною ділянкою площею 0,0779га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 619/10/153 від 19.01.2010р. (а.с.10).
ДПІ в м. Ялті винесені податкові повідомлення №0018532802 від 28.04.2007р. на суму 98,58грн., яке направлено та отримано ОСОБА_1 11.08.07р. згідно корінця поштового повідомлення №3773274, та №0016871701 від 10.06.08р. на суму 101,34грн., яке направлено та отримано 18.06.08р. згідно корінця поштового повідомлення №539925 (а.с. 6-7).
На початок 2007р. у відповідача згідно картки особового рахунка була переплата 173,57грн. (а.с.11). На кінець 2007р. - 64,30грн. (а.с.12). Згідно картки особового рахунку на кінець 2008р. заборгованість з земельного податку складає 199,92грн., за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання відповідачу нараховані штрафні санкції 32,16грн. та пеня 6,87грн. (а.с.5).
ДПІ в м. Ялті направлено ОСОБА_1 першу податкову вимогу №1/391 від 15.08.08р., яка отримана 17.09.08р. , згідно корінця поштового повідомлення №5643041 (а.с.8) та другу податкову вимогу №2/871 від 20.10.08р., яка отримана 30.10.08р. , згідно корінця поштового повідомлення №5907618 (а.с.9).
Однак вказана заборгованість сплачена відповідачем не була.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04.12.1990р. зі змінами та доповненнями завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Закон України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає стягнення до бюджетів і державних цільових фондів сум недоїмок, пені у випадках, порядку і розмірах, передбачених законами України.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, у зв'язку з чим повинні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (із змінами та доповненнями) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 - ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування», платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних належить, зокрема, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.
Згідно зі ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок.
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII від 03.07.1992р. із змінами та доповненнями передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив у повному обсязі податковий борг із земельного податку не спростував жодних фактів з приводу необґрунтованості позовних вимог та доказів про сплату податкової заборгованості у повному обсязі суду не надав.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по земельному податку в сумі 238,95грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
У повному обсязі постанову складено 08.07.2010 року.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (98600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські рахунки не відомі) 238,95грн. земельного податку з фізичних осіб на р/р 33216813900039, код платежу 13050300, місцевий бюджет Ялтинської міської ради, ГУ ДК України в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 24040636.
3.Після набрання постановою законної сили, за заявою позивача видати виконавчий лист.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.