Справа № 372/4218/21
Провадження № 2-395/22
11 листопада 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Сташків Т.Г.,
при секретарі Литвинюк Ю.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.06.2022 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та її представник просили первісний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Відповідач заперечив щодо задоволення первісного позову з підстав викладених у відзиві на позов та просив задовольнити зустрічну позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який 17.07.2009 року зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 917.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24.09.2021 року у справі № 372/2177/21 шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У період перебування у шлюбі, 20.04.2019 року сторони придбали наступне нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 96,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 580 800,00 грн., та земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1240 га, кадастровий номер: 3223188000:01:014:0047 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною вартістю 86 800,00 грн.
Відповідні договори купівлі-продажу житлового будинку від 20.04.2019 року та купівлі-продажу земельної ділянки від 20.04.2019 року укладені між ОСОБА_3 (покупець) та ОСОБА_6 (продавець), посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дідківською Ю.В. та зареєстровані в реєстрі за № 344, 347.
У договорах купівлі-продажу від 20.04.2019 року вказано, що оцінка майна проведена суб'єктом оціночної діяльності Собко Тетяною Владиславівною , про що складено звіти від 11.04.2019 року.
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.04.2019 року право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 .
У той же час, відповідно до довідки від 27.10.2021 № 197 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, 27.10.2021 депутатом Української міської ради у присутності двох свідків складено акт обстеження фактичного проживання громадян за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що за вказаною адресою постійно з 2018 року проживають без реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Відтак, ОСОБА_1 просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 житловий будинок, загальною площею 96,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0.1240 га кадастровий номер земельної ділянки 3223188000:014:0047 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку, загальною площею 96,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та право власності на 2/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,1240 га кадастровий номер земельної ділянки 3223188000:014:0047 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель за споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У свою чергу, в межах зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 просив суд визнати за ним 1/2 частину спірного нерухомого майна, а саме житлового будинку, загальною площею 96,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,1240 га кадастровий номер земельної ділянки 3223188000:014:0047 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель за споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За загальним підходом, закріпленим у статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Звідси стаття 60 СК України містить презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Частиною першою статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За положеннями статті 57 СК України в редакції, чинній на момент придбання спірного нерухомого майна, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Ураховуючи те, що спірний житловий будинок та земельна ділянка, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 , набуті за договорами купівлі-продажу під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, та доказів на підтвердження набуття вказаного нерухомого майна за особисті кошти матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя.
Разом із цим, вирішуючи спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, судом враховано наступне.
На обґрунтування позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 2/3 частини спірного майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, останньою вказані обставини щодо проживання разом із нею двох спільних із ОСОБА_3 дітей.
У свою чергу, ОСОБА_3 просив визнати за ним по 1/2 частині спірного нерухомого майна, приймаючи до уваги те, що в нього відсутня заборгованість по сплаті аліментів на дітей, він продовжує про них дбати та бере безпосередню участь у їх вихованні.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і інші обставини.
Згідно з положеннями частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У той же час, проживання дітей з одним із батьків, виходячи із фактичних обставин справи та статті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі 297/2837/17, від 02.03.2020 року у справі № 448/1722/16-ц.
Згідно з довідками-розрахунками старшого державного виконавця Черненка А.А. та вимоги виконавця від 27.05.2022 у виконавчому провадженні № 68384246 з примусового виконання виконавчого листа від 08.11.2021 № 372/2175/21 за ОСОБА_3 станом на 01.05.2022 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Отже, як встановлено судом, за ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів на дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня.
Також відсутні будь-які докази ухилення ОСОБА_3 від участі в утриманні дітей, матеріального забезпечення сім'ї, приховання, знищення чи пошкодження спільного майна, що за частинами 2, 3 статті 70 СК України може бути підставою для відступу від принципу рівності часток подружжя.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відступлення від засад рівності часток при поділі майна подружжя.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, право власності на спірне нерухоме майно, що виступає об'єктом спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу між сторонами в рівних частках, а саме по 1/2 частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог та за зустрічним позовом - на відповідача на зустрічним позовом.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
При розподілі суми судового збору суд виходить із того, що за подання позову про поділ майна подружжя, сукупна вартість якого становить 666800,00 грн., судовий збір підлягав сплаті в розмірі 6668,00 грн., тобто згідно з пп. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 1 відсоток ціни позову.
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням первісного позову на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4445,33 грн., та внаслідок повного задоволення зустрічного позову на відповідача за зустрічним позовом покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 6668 грн. Відтак, суд дійшов висновку про покладення різниці в суми судового збору в розмірі 2222,67 грн. на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 4, 76, 81, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити повністю.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 житловий будинок, загальною площею 96,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,1240 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223188000:014:0047, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 96,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 96,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,1240 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223188000:014:0047, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,1240 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223188000:014:0047, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя відмовити.
Стягнутип з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 67 коп. витрат зі сплати судового збору.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.Г. Сташків