вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
21.07.10Справа №2а-6535/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В., за участю
представник позивача, Бахарева Н.Ю.,
представників відповідача - Новикова С.С., Надежкіної О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства "Завітненський сількомунгосп"
про стягнення адміністративно -господарських санкцій у розмірі 4091,00 грн.,
Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Завітненський сількомунгосп" про стягнення адміністративно -господарських санкцій у розмірі 4091,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов'язаний виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а в разі недотримання цієї норми повинен сплатити штрафні санкції за не зайняті інвалідами робочі місця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2010 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2010р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові та пояснив, що відповідач не забезпечив у 2009 році працевлаштування одного інваліда на підприємстві, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували. 01.07.2010 року надали суду письмові пояснення, де зазначили, що Комунальне підприємство "Завітненський сількомунгосп" займається пошуком до працевлаштування інвалідів шляхом спілкування з людьми, звернення до Завітненського амбулаторію, до управління праці та соціального захистку населення Совєтської РДА, центр зайнятості, але пошук результатів не дає. Крім того зазначив, що Комунальне підприємство "Завітненський сількомунгосп" є збитковим підприємством, не отримує прибутку, тому повинне бути звільнене від сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідно до частини 3 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Таким чином, на думку представників відповідача, у позові повинно бути відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача та представників відповідача, суд -
Комунальне підприємство "Завітненський сількомунгосп" зареєстровано як юридична особа Совєтською районною державною адміністрацією АР Крим 26.10.2001 рок, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.6).
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю і гарантує рівні можливості для його реалізації. Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875 зі змінами та доповненнями (далі Закон), передбачені гарантії для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 21.03.1991 року № 875 (далі -Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою №10-ПІ, затвердженим наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. №42, від 24.02.2010 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 11 осіб (а.с.9). Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця. Відповідно до звіту на 2009 рік відповідач визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного місця та з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, склала 0 осіб Відповідно до даних звіту у 2009 році на підприємстві не працювала жодна особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Відповідач самостійно у звіті визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4091,00 гривень
Судом встановлено, що згідно відповіді Советського районного центру зайнятості від 26.05.2010 року КП "Завітненський сількомунгосп" за період з 01.01.2009 року по 01.01.2010 року не надавав звітів за формою З-ПН «Звіт про наявність вакансій», де зазначені вакансії для працевлаштування інвалідів.
Частиною 1 ст. 20 Закону встановлено, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31.01.2007р. роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Судом встановлено, що розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві у 2009 році складав 8182,00 грн. (а.с.9).
Відповідно до ст.1 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 вищенаведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Таким чином, відповідач у 2009 році повинен був перерахувати до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 4091,00 грн. адміністративно -господарських санкцій за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.
Крім того звертає увагу представників відповідача, що посилання на п.10 «Положення про робоче місця інваліда та порядок працевлаштування інвалідів» є безпідставним, оскільки дна підставі Постанови КМУ від 31 січня 2007 року за №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» це Положення втратило чинність.
Суд не приймає до уваги доводи представників відповідача, що у зв'язку з відсутністю прибитку у підприємства, ця обставина відповідно до частини 3 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875 звільняє від сплати адміністративно-господарських санкцій, виходячи з наступного.
Згідно частини 3 статті 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон) сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Однак відповідно до частини 4 статті 20 Закону у разі відсутності коштів адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані шляхом звернення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, норми пункту 3 статті 20 Закону регулюють порядок та джерело виплати адміністративно-господарських санкцій, а саме механізм добровільної оплати санкції за не створені робочі місця для інвалідів.
Визначення, згідно з яким «сплату адміністративно-господарських санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку», означає, що кошти, сплачені як відповідні адміністративно-господарські санкції, підприємство відносить у своєму бухгалтерському обліку, не на витрати виробництва, а за рахунок свого прибутку. У разі відсутності прибутку суми сплачених штрафних санкцій відносяться до збитку підприємства.
Доводи представників відповідача, що підприємство самостійно займалося пошуком інвалідів для працевлаштування на підприємстві, та у зв'язку з відсутністю інвалідів, яки бажають працювати на підприємстві, у місці знаходження підприємства, що, на думку представників відповідача виключає застосування санкцій до підприємства, суд вваж є необґрунтованими, та зазначає наступне.
Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом від 23 лютого 2006 року № 3483-IV зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій».
У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, зазначено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Таким чином, Закон не вимагає від підприємства самостійно займатися пошуком інвалідів, але відповідно до Закону (стаття 18 Закону № 875-ХІІ) саме на підприємство покладено надання до центру зайнятості відповідних звітів. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Але суд зазначає, що невиконання приписів Закону стаття (18 Закону № 875-ХІІ) є підставою для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що обов'язок по сплаті адміністративно-господарських санкцій виникає за наявності 2 умов, а саме створення робочого місця для працевлаштування інваліда та працевлаштування інваліда на вказане спеціальне робоче місце, оскільки ці умови можуть бути реалізовані лише після виконання відповідачем обов'язку, передбаченого пунктом 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” про необхідність подання до центру зайнятості відповідних звітів, які подаються щомісячно, тоді як цього обов'язку відповідач не виконав, і не спростував такого обов'язку, втім позивач довів, що відповідач не подавав звітів №3-ПН за період з 01.01.09 р. по 01.01.2010 року до Советського міського центру зайнятості.
Посилання представників відповідача на ту обставину, що підприємство було зареєстровано у відділенні Фонді соціального захисту інвалідів тільки 21.09.2009 року, тому у позивача відсутні підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій суд, вважає необґрунтованим, оскільки обов'язок реєстрації відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ покладень саме на відповідача, та відсутність реєстрації відповідно до норм цього закону не виключає застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за порушення норм цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав встановлений Законом норматив щодо працевлаштування інвалідів на 2009 рік в кількості 1 робочого місця та повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції до 15.04.2010 року.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 21.07.2010 року. У повному обсязі постанову складено та підписано 26.07.2010 року.
Керуючись ст.ст.160-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Завітненський сількомунгосп" (ЄДРПОУ 31591521) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 20701802) 4091,00 грн. заборгованості зі сплати адміністративно -господарських санкцій.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Тоскіна Г.Л.