30.11.09р.Справа № 33/374-09
За позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арадекта", м. Дніпропетровськ
про стягнення 91 654 грн. 46 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Василенко В.Л., довіреність за вих. № 157/696 від 15.07.2009 року
Від відповідача: (не з'явився про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арадекта" про стягнення 83 979 грн. 00 коп. -основного боргу за договором № 566/160 від 05.06.2008 року, 7 138 грн. 22 коп. -пені, 117 грн. 34 коп. - 3% річних, 419 грн. 90 коп. - інфляційних та витрати по справі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 20.10.2009 року.
З 20.10.2009 року слухання справи було перенесено на 03.11.2009 р., з 03.11.2009 р. -на 24.11.2009 р., з 24.11.2009 р. -на 30.11.2009 р.
В судове засідання 30.11.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 30.11.2009 р., відзив та документи, витребувані ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2009 р., суду не надані. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено за адресою, яка вказана в позовній заяві та яка підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 769185 (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 10).
На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.
В судовому засіданні 30.11.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в сукупності, суд, -
05 червня 2008 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір № 566/160 (далі -Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується виготовити й поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в кількості та по ціні відповідно до специфікації.
Відповідно до пункту 2.1. покупець оплачує продукцію, що поставляється постачальником, за погодженою ціною. У випадку зміни ціни на продукцію сторони підписують додаткову угоду, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до пункту 2.3. Договору оплата продукції за даним Договором здійснюється покупцем за погодженими цінами шляхом перерахування 100% вартості продукції, що підлягає поставці, на підставі рахунку від постачальника.
Відповідно до пункту 3.1. Договору продукція поставляється протягом 14 календарних днів з моменту оплати. Продукція поз. 1 трансформатори поставляється -90 днів у зв'язку з довгим терміном виготовлення.
Згідно з пунктом 3.3. Договору поставка продукції провадиться на умовах EXW м. Дніпропетровськ, у редакції (Інкотермс-2000 р.).
На підставі виставленого рахунку-фактури № 15/05 від 15.05.2008 року, позивачем відповідно до умов Договору перераховано відповідачу 83 979 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 4126 від 27.08.2008 року (а.с. 12-13).
Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині поставки товару не виконав.
Згідно з пунктом 6.4. Договору, при передоплаті й у випадку порушення строку поставки продукції покупець має право вимагати повернення перерахованої суми. Постачальник зобов'язаний перерахувати гроші в 10-тиденний строк з моменту пред'явлення вимоги про повернення.
01.06.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 157/616) з проханням перерахувати суму за непоставлену продукцію за Договором в розмірі 83 979 грн. 00 коп., яка залишена останнім без відповіді (а.с. 14-15).
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 83 979 грн. 00 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та фактично визнаються відповідачем в повному обсязі в проведеному акті звірки станом на 01.07.2009 р. (а.с. 26) і підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Позивач, відповідно до пункту 6.4. Договору, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 138 грн. 22 коп., що становить 0,5% від суми непоставленої продукції за кожний день прострочення, яка підлягає задоволенню частково у сумі 869 грн. 70 коп. в силу наступного.
Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пп. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати в розмірі 419 грн. 90 коп. та 3 % річні - 117 грн. 34 коп. підлягають до стягнення з відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в сумі -83 979 грн. 00 коп. -основного боргу за договором № 566/160 від 05.06.2008 року, 869 грн. 70 коп. -пені, 117 грн. 34 коп. -3% річних, 419 грн. 90 коп. -інфляційних втрат.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арадекта" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 10, код ЄДРПОУ 34734171) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" (49047, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, код ЄДРПОУ 14308368) 83 979 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. -основного боргу, 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 70 коп. -пені, 117 (сто сімнадцять) грн. 34 коп. -3% річних, 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. 90 коп. -інфляційних втрат, 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 86 коп. -державного мита та 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 86 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті задоволення позовних вимог -відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.
Суддя І.А. Рудовська
Рішення оформлене
відповідно до ст. 84 ГПК України -
07.12.2009 року