21 листопада 2022 року Справа № 160/14954/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
27.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд:
- визнати рішення №046050013447 від 22 липня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу - протиправним та скасувати дане рішення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України період її роботи з 12 квітня 2000 року по 08 грудня 2000 року (07 місяців 26 днів) та призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. “а” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції згідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року), починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 15 липня 2022 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та віку, оскільки вважає, що при вирішення вказаного питання останній протиправно керувався положеннями Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та рішення Верховного Суду від 21.04.2021 року, відповідно до яких у позивача виникає право на призначення пенсії на пільгових у мовах в 45 років, а не в 50 років. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 28.10.2022 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
19.10.2022 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він із позовними вимогами не погоджується з таких підстав. ОСОБА_1 15.07.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах Список № 1 із зниженням пенсійного віку. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.07.2022 року №046050013447 ОСОБА_1 прийнято відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону України №1058, у зв'язку з тим, що позивачка не досягла передбаченого 50-річного віку. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону України №1058 позивачка набуде з 11.03.2028 року. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
31.10.2022 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління не визнає позовні вимоги з наступних підстав. ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши певний пакет документів. До заяви про призначення пенсії надано довідку підтверджуючу пільговий характер робіт від 31.03.2022 року № 207, видану АТ "Криворізький залізорудний комбінат" період роботи з 27.05.1998 року по 22.01.2006 року. Атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві проведена згідно наказів: від 12.04.1995 року № 48, від 08.12.2000 року № 332, від 09.12.2005 року № 613, таким чином, до пільгового стажу роботи за Списком № 1 не зараховано період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року, з 08.12.2005 року по 08.12.2005 року. Згідно наданих документів загальний страховий стаж склав 33 роки 4 місяці 26 днів (з урахування додаткових років за Списком №1), в тому числі пільговий стаж Списком № 1 - 6 років 11 місяців 29 днів. Позивач, в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком №1, посилається на статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 (Далі - Закон №1788), яка, на думку управління, є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах. Зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №l-p/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. Тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017 року. Отже, вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
02.11.2022 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, аналогічний за змістом тому, що надійшов до суду 31.10.2022 року через підсистему «Електронний суд».
11.11.2022 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій з твердженнями, викладеними відповідачем у відзиві, вона не погоджується з наступних підстав. Вказує, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням строків проведення атестації, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Також посилається на адміністративну справу №360/3611/20, яка має ознаки типової справи, що прийнята до розгляду Верховним Судом України як зразкова адміністративна справа, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одним й тими ж нормами права, та має подібний предмет. 03 листопада 2021 року по вказаній справі №360/3611/20 була винесена постанова Верховного Суду України, з якої вбачається наступне. На час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Законом № 1058-IV. Таким чином, позивач вважає відмову відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.07.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою № 4900 про призначення пенсії за віком за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046050013447 від 22.07.2022 року, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пенсійного віку та пільгового стажу за Списком №1.
04.08.2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою про роз'яснення вказаного рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 02.09.2022 року №26492-19620/Ш-01/8-0400/22 позивачу повідомлено, що 15.07.2022 року позивач надала заяву та документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону № 1058. До заяви про призначення пенсії позивач надала довідку підтверджуючу пільговий характер робіт від 31.03.2022 року №207, видану AT “Криворізький залізорудний комбінат” за період роботи з 27.05.1998 року по 22.01.2006 року. Атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві проведена згідно наказів: від 12.04.1995 року № 48, від 08.12.2000 року № 332, від 09.12.2005 року № 613, таким чином, до пільгового стажу роботи за Списком № 1 не зараховано періоди роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року, з 08.12.2005 року по 08.12.2005 року. Згідно наданих документів загальний страховий стаж склав 33 роки 4 місяці 26 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 6 років 11 місяців 29 днів. В зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку було прийнято рішення про відмову в призначення пенсії від 04.05.2022 року №046150009913.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Щодо відсутності у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.02.1998 року остання у спірний період (з 12.04.2000 року по 08.12.2000 року) працювала, зокрема:
- 27.05.1998 року позивач була прийнята на роботу до ВО «Кривбасруда» шахта «Гвардійська» на дільницю медико-санітарної служби на посаду фельдшера з повним робочим днем в підземних умовах згідно до наказу №57к від 27.05.1998 року, звідки була звільнена 30 червня 2002 року в порядку переводу до лікувально-оздоровчого комплексу на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України згідно до наказу №114к від 01 липня 2002 року.
До заяви про призначення пенсії надано довідку підтверджуючу пільговий характер робіт від 31.03.2022 року № 207, видану АТ "Криворізький залізорудний комбінат" період роботи з 27.05.1998 року по 22.01.2006 року. Згідно з інформацією наявною у вказаній довідці, атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві проведена згідно наказів: від 12.04.1995 року № 48, від 08.12.2000 року № 332, від 09.12.2005 року № 613.
Із оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що до пільгового стажу роботи за Списком № 1 не зараховано період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року, з 08.12.2005 року по 08.12.2005 року, оскільки вказаний пільговий період роботи не підтверджений за результатами атестації.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі по тексту - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Аналіз пункту 3 Порядку № 383 свідчить про те, що до 21.08.1992 року підтвердження пільгового стажу за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці не здійснювалось, тому відповідач безпідставно не зарахував позивачу період роботи з 11.02.1992 року по 21.08.1992 року до пільгового стажу з підстав відсутності наказу про проведення атестації.
Також слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Слід зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 року № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.
Згідно п.1 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357 державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій встановлено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
У пункті 4.2 Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку №383 проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» наказом ВО «Кривбасруда» від 12 квітня 1995 року №48 була проведена атестація робочих місць за умовами праці та було підтверджено право на пільгове пенсію за Списком №1 професії, за якою позивач була працевлаштована.
Наступну атестацію необхідно було провести до 12 квітня 2000 року, але атестація робочих місць за умовами праці на ДП «Кривбасзалізорудком» була проведена лише 08 грудня 2000 року у відповідності до наказу №332.
Перерва між атестаціями робочих місць становить 07 місяців 26 днів (а саме з 12 квітня 2000 року по 08 грудня 2000 року), які пенсійним органом не були зараховані до пільгового стажу позивача за Списком №1 у зв'язку з відсутністю своєчасно проведеної атестації робочих місць.
Атестацію робочих місць в 2000 році не було проведено у зв'язку з реорганізацією підприємства та відсутністю грошових коштів на підприємстві.
З метою захисту прав працівників підприємства Голова правління ДП «Кривбасзалізорудком» звернувся до Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області з листом з проханням продовження терміну дії наказу об'єднання «Кривбасруда» №48 від 12 квітня 1995 року «Про підтвердження права на пільгове пенсіювання за результатами атестації робочих місць» - до 01 січня 2001 року.
Листом подовження дії наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 21 травня 2000 року №14/1-116 було подовжено дію наказу про атестацію робочих місць №48 від 12 квітня 1995 року строком до 01 січня 2001 року.
Продовження терміну дії попередньої атестації робочих місця за умови праці були здійснені у зв'язку з численними зверненнями підприємств, установ та організацій щодо неможливості своєчасного проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці через відсутність коштів для фінансування відповідних санітарно-гігієнічних досліджень, було розроблено наказ Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» №205 від 21 серпня 2000 року.
Даний наказ мав тимчасовий характер і його застосування поширювалося лише (як виняток) на підприємствах, де склався скрутний фінансово-економічний стан з незалежних від них причин, що мало підтверджуватися відповідними документами. У 2014 році за результатами правової експертизи Міністерство юстиції України запропонувало скасувати його, як такий, що ухвалений із порушенням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Наказом Міністерства соціальної політики України №361 від 05 червня 2014 року цей наказ було скасовано, тому вищевказаний лист Головного державного експерта Дніпропетровської області з умов праці №14/1-116 від 21 травня 2000 року, яким було подовжено дію наказу про атестацію робочих місць №48 від 12 квітня 1995 року (подовжено по 01 січня 2001 року) на той час був виданий на підставі діючого наказу Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» №205 від 21 серпня 2000 року, тобто був правомірним та складеним в рамках діючого законодавства.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було протиправно не зараховано період роботи з 12 квітня 2000 року по 08 грудня 2000 року (07 місяців 26 днів) до пільгового стажу роботи позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України період її роботи з 12 квітня 2000 року по 08 грудня 2000 року (07 місяців 26 днів).
Щодо відсутності у позивача необхідного пенсійного віку (50 років) для призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», далі Закон № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До внесення змін Законом № 213-VIII у статтю 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто Законом №213-VIII віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років. Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.
У свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Зокрема, пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Разом з цим Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Отже, з 23.01.2020 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №1, який складає 45 років за пунктом «а» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Як слідує з рішення №046050013447 від 22 липня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, страховий стаж позивача складає 27 років 7 місяців 14 днів, пільговий стаж позивача -7 років (при необхідних 7 рокі 6 місяців).
В ході розгляду даної справи судом встановлено протиправність не зарахування до пільгового стажу позивача періоду її роботи з 12 квітня 2000 року по 08 грудня 2000 року (07 місяців 26 днів) та зобов'язано відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України період її роботи з 12 квітня 2000 року по 08 грудня 2000 року (07 місяців 26 днів).
Отже, з урахуванням періоду роботи позивача з 12 квітня 2000 року по 08 грудня 2000 року пільговий стаж роботи складає 7 років 7 місяців 26 днів.
Також, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач покликається на те, що позивач не досягла віку 50 років, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За змістом статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), у якому вказано, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування». Так, в рішенні від 20.05.2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).
Отже, принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу «належного урядування».
За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.
Враховуючи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України при вирішенні цієї типової справи вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «а» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, суд констатує, що на момент звернення до відповідача із заявою №4900 (15.07.2022 року) про призначення пенсії позивач досягла віку 45 років, страховий стаж позивача складає 27 років 07 місяців 14 днів, пільговий стаж позивача (з урахуванням зарахування періоду роботи з 12 квітня 2000 року по 08 грудня 2000 року) - 7 років 7 місяців 26 днів, що, на переконання суду, є достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Також слід зазначити, що відповідачі не спростовують наявність у позивача пільгового стажу позивача до 01.04.2015 року.
З огляду на вказане, рішення №046050013447 від 22 липня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах винесене всупереч нормам чинного законодавства, є протиправним, з огляду на що, підлягає скасуванню.
Що стосується дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія, то суд зауважує, що за приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що 45-річного віку, який є достатнім для призначення даного виду пенсії, позивач набула 10.07.2022 року. Із заявою про призначення пенсії вона звернулася 15.07.2022 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.
Отже, враховуючи норми пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія повинна бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 11.07.2022 року.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. “а” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції згідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року), починаючи з 11.07.2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінуючи всі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 992,40 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 744,30 грн.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046050013447 від 22 липня 2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України період її роботи з 12 квітня 2000 року по 08 грудня 2000 року (07 місяців 26 днів).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. “а” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції згідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року), починаючи з 11.07.2022 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7 А, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 744,30 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна