21 листопада 2022 р. Справа № 160/18390/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали позовної заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" до Відповідача-1: Царичанської селищної ради, до Відповідача-2: Виконавчого комітету Царичанської селищної ради, до Відповідача-3 Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та визнання правонаступника, -
15.11.2022р. через систему "Елкутронний суд" Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" звернулось з адміністративним позовом до Відповідача-1: Царичанської селищної ради, до Відповідача-2: Виконавчого комітету Царичанської селищної ради, до Відповідача-3 Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області та просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача-1 щодо умисного невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1653/20 від 19.08.2020р. про стягнення судового збору на користь позивача;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача-3 щодо умисного невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1653/20 від 19.08.2020р. про стягнення судового збору на користь позивача;
- визнати Відповідача-2 правонаступником з розпорядження коштів місцевого бюджету Царичанської селищної ради.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, проаналізувавши зміст позовних вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначену вище позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно зі ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За приписами ст.52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст.326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 327 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст.334 ГПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
За приписами ч.1 ст.338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Згідно з ч. 1 ст. 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (ГПК України), порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Вказаний правовий висновок також викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №766/740/17-ц, від 07.02.2019 у справі №927/769/16.
Так, як вбачається зі змісту позову, даний спір стосується примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1653/20 від 19.08.2020р. в частині стягнення на користь позивача, як стягувача, судового збору та процесуального правонаступництва у наведеній справі, а відповідно, питання процесуального правонаступництва у господарській справі, як і дії та бездіяльність боржника та виконавчого органу, який наділений функціями примусового виконання судового рішення в частині примусового стягнення судового збору за судовим рішенням підлягають розгляду за правилами господарського судочинства з урахуванням вимог ст.ст. 52, 334, 338, 339 ГПК України.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний суд не наділений повноваженнями здійснювати контроль за примусовим виконанням судових рішень господарських судів з урахуванням завдань адміністративного судочинства, визначених у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, суд звертає увагу позивача і на те, що у позові позивач висловлює незгоду з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1653/20, проте, адміністративний суд не наділений повноваженнями переглядати рішення (ухвали) господарського суду та не є судом апеляційної інстанції, тому позивач у разі незгоди з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області має право на їх оскарження у порядку господарського судочинства.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що дана позовна заява не віднесена до юрисдикції адміністративного суду, а тому її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, слід роз'яснити позивачеві про те, що з відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність виконавчого органу під час виконання судового рішення у справі №904/1653/20, позивач може звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області, який видавав наказ від 18.09.2020р. про примусове виконання рішення у справі №904/1653/20 у порядку та у строки, визначені ГПК України та у відповідності до вимог ч.1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження”.
Керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст.287, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Царичанський добробут" до Відповідача-1: Царичанської селищної ради, до Відповідача-2: Виконавчого комітету Царичанської селищної ради, до Відповідача-3 Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та визнання правонаступника.
Копію ухвали надіслати позивачеві за зазначеною у позовній заяві адресою.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва