21 листопада 2022 року Справа № 160/2048/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №160/2048/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
28.01.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0540081318.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/2048/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
На виконання вимог ухвали суду від 16.02.2022, від позивача 12.04.2022 до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що про винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу стало відомо у серпні 2021 року, а саме після ознайомлення з матеріалами справи №160/10776/21 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Також позивач зазначає про запровадження на території України карантинних обмежень, які діють станом і на цей день, тому строк для звернення до адміністративного суду автоматично продовжений на період дії карантину. За викладених обставин, позивач просить суд поновити строк для звернення до суду з цією позовною заявою та відкрити провадження у справі.
Водночас, ОСОБА_1 були усунуті не всі недоліки позовної заяви, та не надано витребуваних судом документів, зазначених в ухвалі від 16.02.2022.
Тому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 16.02.2022, та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до суду: належним чином засвідчених і належної якості копій акту від 27.09.2018 №57607/04-36-18/ НОМЕР_1 і оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, для суду і відповідно до кількості учасників справи; всіх доказів, на які посилається позивач в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог, у тому числі і копій податкових повідомлень-рішень про грошові зобов'язання із земельного податку (для суду і відповідно до кількості учасників справи).
12.05.2022 від позивача до суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвал суду від 16.02.2022 та від 18.04.2022.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення; прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і відкрито провадження у справі №160/2048/21 за наведеним позовом; зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Також цією ухвалою витребувано у відповідача додаткові докази у справі.
Копію ухвали від 17.05.2022 відповідач отримав 31.05.2022, що підтверджується розпискою про отримання документа.
16.06.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку для надання відзиву, в обґрунтування якого зазначено, що з метою належного виконання вимог ухвали суду від 17.05.2022 та надання витребуваних судом документів, виникла необхідність у зверненні до профільних структурних підрозділів для отримання інформації. У зв'язку з цим, підготовка, надання відповідних пояснень та відзиву у справі потребують додаткового часу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 задоволено клопотання Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про продовження строку для надання відзиву та продовжено Головному управлінню ДПС України у Дніпропетровській області строк для надання відзиву на позовну заяву (протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали) разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
20.07.2022 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також документи, витребувані ухвалою суду від 17.05.2022.
Також 20.07.2022 до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у справі №160/2048/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обгрунтування зазначеного клопотання представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 отримав оскаржуване податкове повідомлення-рішення засобами поштового зв'язку 24.10.2018, що підтверджується відповідним корінцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання оскаржуваного ППР, який долучено до матеріалів справи. Таким чином, граничний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Ш» №0540081318 від 17.10.2018 припадає на 24.04.2019. Однак вказаний процесуальний строк, передбачений КАС України та правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20, позивачем пропущений. З огляду на викладені обставини, представник відповідача просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №160/2048/22, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наведена норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
При цьому, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Так, відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, зі змісту якої встановлено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків, у першу чергу, адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При цьому, у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду на оскарження податкового повідомлення-рішення не становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України.
Враховуючи викладене, в цьому випадку необхідно застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, визначений абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України.
Як зазначає представник відповідача у поданому клопотанні, ОСОБА_1 отримав оскаржуване податкове повідомлення-рішення засобами поштового зв'язку 24.10.2018, що підтверджується відповідним корінцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання оскаржуваного ППР, який долучено до матеріалів справи. Таким чином, за доводами відповідача, граничний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Ш» №0540081318 від 17.10.2018 припадає на 24.04.2019, а до суду позивач звернувся 28.01.2022, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Проте, позивач у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду зазначив про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не отримував, а про його існування дізнався лише у серпні 2021 року після ознайомлення з матеріалами справи №160/10776/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу
Крім того судом ураховано, що ухвалюючи постанову від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.
Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
З цих підстав суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, правовий висновок, викладений у вказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження.
Водночас, суд зазначає, що у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Отож, цей висновок фактично мав універсальний характер.
При цьому судом ураховано, що предмет спору у межах якого здійснювався вказаний касаційний перегляд у справі №500/2486/19, не давав можливості у цій адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема постановах від 03 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Питання щодо дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, вирішено лише 27.01.2022 судовою палатою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі №160/11673/20, у якій зазначено таке.
Стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Однак, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Судова палата вважає, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступає від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі №805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України і дійшов правильного висновку про те, що строк звернення до суду з цим позовом визначається статтею 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання щодо поважності причин звернення до суду з цією позовною заявоюз, які наведені позивачем в обгрунтування причини пропуску строку, суд урахував таке.
Як зазначено вище, з 26 листопада 2020 року судовою палатою Верховного Суду фактично змінено правову позицію щодо процесуального строку звернення до суду з позовом. При цьому, обумовлена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 правова позиція фактично носила універсальний характер. Однак, вказана позиція була висвітлена у справі про оскарження рішень податкового органу, за якими проводилася процедура адміністративного оскарження цього рішення.
Що стосується справ про оскарження рішень податкового органу, за якими не проводилася процедура адміністративного оскарження цих рішень, питання щодо строку звернення до суду з позовом у зазначеній категорії справ (у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19) остаточно було урегульовано судовою палатою Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20.
Зокрема у зазначеній постанові від 27 січня 2022 року Верховний Суд вказав про фактичний відступ від раніше викладених висновків Верховного Суду, відображених у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а щодо строку звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору та дійшов правового висновку, що у вказаній категорії справ такий строк становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, колегія суддів зазначає, що незважаючи на фактично універсальний характер правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, у період з 26 листопада 2020 року по 27 січня 2022 року була відсутня чітка правова позиція Верхового Суду щодо строків оскарження, яка була б висловлена саме у справах, які стосувалися оскарження рішень податкового органу, за якими не проводилася процедура адміністративного оскарження цього рішення щодо: незастосування у вказаній категорії справ, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, строку 1095 днів для звернення до суду з позовом; відступу від раніше викладених висновків Верховного Суду, відображених у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а щодо строку звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору.
Отже, зважаючи на наведені фактичні обставини справи на дату звернення позивача до суду за захистом порушеного права - 28 січня 2022 року, фактичний відступ Верховним Судом від правових висновків, відображених ним у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а щодо строків звернення до суду з позовом у справах про оскарження рішень податкового органу, у яких не застосовувалася процедура адміністративного оскарження, відбувся лише 27 січня 2022 року під час розгляду справи №160/11673/20.
При цьому, суд зазначає, що питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов'язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі №640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення відповідної постанови Верховного Суду, однак при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справи №580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року).
Також судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
На переконання суду зміна правової позиції не може бути перешкодою для доступу позивача до суду з урахуванням того, що на момент звернення до суду з позовом у такої особи були очікувані та передбачувані сподівання, що для оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, у яких не проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має 1095 днів, позаяк на дату звернення позивача до суду відступу від правових позицій Верховного Суду, відображених у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а в аналогічній категорії справ лише відбувся, а викладені Верховним Судом висновки у справі №500/2486/19 від 26 листопада 2020 року з приводу тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду були відображені при розгляді справи про оскарження рішень податкового органу, за якими проводилася процедура адміністративного оскарження цього рішення.
Поряд з цим, суд вказує і на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
При цьому, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надмірного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи викладене, з метою недопущення ситуації позбавлення особи права допуску до правосуддя, суд уважає, що у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст.121-123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №160/2048/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна