Справа № 2-1936/10/0408
29 липня 2010 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого-судді Грищенко Н.М.
при секретарі Желдак О.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Чуплої І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - про відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на такі обставини.
Він працював прохідником та на шахті ім. Леніна в/о «Кривбасруда» з 01.01.1995 року по 05.02.2002 року.
При обстеженні в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини у липні 2004 року йому було встановлено діагноз: пиловий бронхіт 1 стадії, фаза загострення. Емфізема легенів 1 стадії. Легенева недостатність 1 - 2 ступеню. Захворювання було визнано професійним.
За результатами розслідування профзахворювання було складено Акт за формою П-4 від 12.08.2004 року. Згідно цього акту встановлено, що підприємствами, на яких він працював, порушувалися вимоги статті 153 КЗпП України.
Згідно висновку МСЕК від 29.09.2004 року, йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20% у зв'язку з профзахворюванням безстроково.
При переогляді у МСЕК 02.06.2008 року йому було встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково.
У зв'язку із профзахворюванням йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що він зазнає фізичних та душевних страждань.
Фізичні страждання полягають у тому, що він скаржиться на задишку при незначному фізичному навантаженні, напади утрудненого дихання до 3 разів на добу, які ініціюються як фізичним навантаженням, так і виникають спонтанно незалежно від часу доби, кашель з утрудненим виділенням слизового в'язкого харкотиння, біль та важкість за грудиною та у беж лопатковій ділянці, загальну слабкість, підвищену втому, запаморочення, головний біль.
Душевні його страждання полягають у його переживаннях з приводу вимушених змін у його житті, що сталися останнім часом.
У зв'язку із встановленням профзахворювання він змушений був звільнитися з високооплачуваної роботи, що суттєво позначилося на його доходах. Через фізичні страждання він не може іноді виконувати навіть звичайну роботу по дому і це суттєво зачіпає його гідність.
Протягом кількох років він неодноразово проходив курси стаціонарного лікування з приводу професійних захворювань. Попри сумлінне виконання всіх рекомендацій лікарів, стан здоров'я його погіршився. Крім того, ступінь втрати професійної працездатності встановлено йому безстроково, тобто без будь-яких шансів відновити попередній стан здоров'я. Найбільші душевні страждання йому завдає той факт, що через втрату професійної працездатності він не може реалізувати себе у професійному відношенні та забезпечити своїй сім'ї матеріальне благополуччя. Усі перелічені обставини викликають у нього втрату оптимізму та відчуття безнадійності.
Спричинену моральну шкоду він оцінює в сумі 100000 грн. та просить цю суму стягнути з відповідача.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні не був присутнім.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в позовній заяві та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Також представник позивача пояснив, що внаслідок профзахворювання позивач ОСОБА_3 погано себе почуває. В нього постійний кашель, біль у грудях, загальна слабкість. Порушено його звичайний уклад життя. Він змушений вести менш активний спосіб життя, не властивий його характеру. Це його сильно пригнічує, змушує переживати фізичні та психологічні страждання. Усі вказані незручності викликають у позивача почуття власної неповноцінності, думки про те, що він є тягарем для власної родини. Через перелічені обставини позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду в суму 100000 грн. Представник позивача просить суд стягнути 100000 грн. з відповідача на корить ОСОБА_3
Представник відповідача, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала в повному обсязі та пояснила, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві на професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», моральна шкода відшкодовується тільки за наявності такої шкоди, підтвердженої висновком МСЕК. У позивача такого висновку МСЕК немає.
Крім того, пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Законом України № 717-V від 23.02.2007 року внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно якого всі норми Закону, якими передбачувалося відшкодування моральної шкоди потерпілим, виключено. Відтак, позивачеві в позові слід відмовити.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
При визначенні питання щодо спричинення позивачеві ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення такої шкоди та стан здоров'я позивача.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював прохідником та на шахті ім. Леніна в/о «Кривбасруда» з 01.01.1995 року по 05.02.2002 року, що підтверждується копією трудової книжки (а.с. 3-5).
При обстеженні в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини у липні 2004 року позивачеві було встановлено діагноз: пиловий бронхіт 1 стадії, фаза загострення. Емфізема легенів 1 стадії. Легенева недостатність 1 - 2 ступеню. Захворювання було визнано професійним.
За результатами розслідування профзахворювання було складено Акт за формою П-4 від 12.08.2004 року (а.с. 8-10). Причиною професійного захворювання є робота протягом 22 років и 4 місяців в умовах пилу, який перевищував ПДК.
Згідно висновку МСЕК від 29.09.2004 року, позивачеві було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20% у зв'язку з профзахворюванням безстроково (а.с. 11 ).
При переогляді у МСЕК 02.06.2008 року ОСОБА_3 було встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 12 )..
Відповідно Постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі № 2280 Н від 15.10.2004 р. ( а.с. 13-14) позивачеві виплачено одноразову допомогу в розмірі 10640 грн., та щомісячні страхові виплати в розмірі по 424 грн. 10 коп.
Згідно наданих судові медичних документів (а.с.15.20) вбачається, що позивач скаржиться на задишку при незначному фізичному навантаженні, напади утрудненого дихання до 3 разів на добу, які ініціюються як фізичним навантаженням, так і виникають спонтанно незалежно від часу доби, кашель з утрудненим виділенням слизового в'язкого харкотиння, біль та важкість за грудиною та у беж лопатковій ділянці, загальну слабкість, підвищену втому, запаморочення, головний біль.
Як пояснив представник позивача, внаслідок профзахворювання та часткової втрати професійної працездатності у ОСОБА_3 суттєво змінилося життя. Через поганий стан здоров'я він змушений був залишити високооплачувану роботу, не може виконувати звичайну побутову роботу. Він має докладати додаткових зусиль для забезпечення життєвих проблем, через постійний біль, фізичні та душевні страждання у нього погіршена якість життя. Крім того, він відчуває себе соціально невлаштованою людиною, часто перебуває під впливом негативних емоцій внаслідок переживань з приводу профзахворювання.
За таких обставин суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач має відшкодувати позивачеві моральну шкоду в зв'язку з тим, що на час, коли позивачеві було вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності у 2004 році, згідно статей 1, 5, 13, 21, 28 та 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві на професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Також відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, потерпілі, яким встановлено стійку втрату професійної працездатності, мають право на відшкодування моральної шкоди.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Згідно рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, «Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».
Зважаючи на ступінь втрати професійної працездатності позивача, його нинішній стан здоров'я, тяжкість вимушених змін в його житті, характер майнових та немайнових втрат, тривалість страждань та переживань, суд вважає, що компенсацію за заподіяну моральну шкоду слід призначити у розмірі 15000 гривень, що буде відповідати обставинам справи та засадам розумності і справедливості. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», відповідач, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі та позивач в цій справі звільнені від сплати державного мита.
Керуючись рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р. ст. ст. 21,28,34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10,11, 27, 60, 213-215 , 218 Ц ПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровський області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
В останній частині позову - відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь держави 15 гривень в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Інші судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.
Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної сили.
Суддя: Н.М.Грищенко