Справа № 447/272/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1001/22 Доповідач: ОСОБА_2
17 листопада 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 27.10.2022 року про обрання запобіжного заходу
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,
встановила:
оскарженою ухвалоюклопотання прокурора задоволено частково. Застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 27.12.2022р. включно. Покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки: з 21:00год. до 06:00год. не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора та суду; прибувати за викликом до суду за першою вимогою; повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання (реєстрації).
Не погоджуючись із даною ухвалою захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора від 27.10.2022 року про обрання обвинуваченому запобіжного заходу.
В мотивах апеляційної скарги вказує, що дана справа перебуває на розгляді суду більш як 8 років. За весь період часу прокурором не надано достатніх доказів для обґрунтування обвинувачення поза розумним сумнівом. Прокурор в клопотання про обрання запобіжного заходу вказує на достатність доказів винуватості обвинуваченого посилаючись на свідчення потерпілої, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та письмові докази. Проте судом не було допитано в суді свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , тому їх свідчення не можуть братись судом в обґрунтування обвинувачення. Окрім цього, ОСОБА_9 дала виправдувальні свідчення відносно обвинуваченого, а решта свідків і в тому числі потерпіла не бачили хто саме заволодів транспортним засобом, а лише припускають що це міг бути обвинувачений. Щодо письмових доказів, то такі підтверджують лише факт пошкодження автомобіля, проте жодним чином не вказують на причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого правопорушення.
Обвинувачений з'являється на кожне судове засідання, яке призначає суд та про яке його повідомляють. З матеріалів справи вбачається, що останнє судове засідання, на яке прибув обвинувачений є 29 червня 2022 року. В подальшому судове засідання було призначено на 31 липня 2022 року, проте таке не відбулось, з огляду на перебування судді в нарадчій кімнаті по іншій справі.
Після 11 липня 2022 року судом було призначено судові засідання на 25 серпня 2022 року та 06 жовтня 2022 року, проте ані обвинуваченого ані його захисника не було жодним чином (судова повістка чи телефонограма) повідомлено про дату та час призначених засідань. Окрім цього, інформації про дані судові засідання не було висвітлено па сайті Судової влади України, що позбавило можливості сторону захисту бути обізнаним про призначені судові засідання. Лише про судове засідання 27 жовтня 2022 року сторона захисту дізналась із сайту Судової влади України за 4 дні до дати призначеного засідання.
Натомість суд в обґрунтування доцільності обрання запобіжного заходу вказує на безпричинність неприбуття обвинуваченого у призначені судові засідання 25.08.2022 року та 06.10.2022 року, незважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-якого повідомлення обвинуваченого про призначені судові засідання.
В судове засідання суду апеляційної інстанції прокурор, обвинувачений та його захисних не з'явились, подали суду заяви про можливість слухання справи за їх відсутності, з чим погодилась колегія суддів.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали контрольного провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Зокрема, встановлено те, що ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності під страхом покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, може переховуватись від суду, змінити місце свого проживання. Також судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 не з'явився в судові засіданні 25.08.2022року та 06.10.2022року та попередньо не повідомив суду поважності причин своєї неявки, а застосовані примусові приводи виконанні не були, оскільки ОСОБА_6 , відсутній за місцем свого проживання.
Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_6 з метою уникнення покарання може незаконно впливати на свідка ОСОБА_16 у кримінальному провадженні, шляхом фізичного чи психічного тиску щодо зміни даних ними показань, оскільки про ознаки такого тиску вказав свідок, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до ОСОБА_6 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду. Вказані потреби виправдовують застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як ступінь втручання у права та свободи особи.
На думку колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд приходить до висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, які є доведеними, тому обвинуваченому ОСОБА_6 слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно покласти на підозрюваного обов'язки, встановлені ст. 194 ч. 5 КПК України
На переконання колегії суддів, суддя суду першої інстанції, вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Доводи сторони захисту, що судом першої інстанції не враховано, що про судові засідання 25 серпня 2022 року та 06 жовтня 2022 року обвинуваченого і його захисника не було повідомлено, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді.
Окрім того, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 перебуває на розгляді суду вже тривалий час, і обвинувачений та його захисник зобов'язані у будь-який доступний їм спосіб цікавитись станом розгляду справи, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.
Також згідно ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Жодних порушень процесуального закону апеляційним судом не встановлено. Відтак, доводи апелянта слід вважати голослівними та такими, що не відповідають дійсності.
Ураховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог захисника обвинуваченого. Відтак ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила :
ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 27.10.2022 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4