Дата документу 14.11.2022 Справа № 333/4520/22
Єдиний унікальний № 333/4520/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/633/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 181 КПК України
14 листопада 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2022 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку 2019 року народження, маючого середню освіту, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 5 грудня 2022 року, з покладанням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України -,
Старший слідчий СВ відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без застосування застави.
За матеріалами провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за наступних обставин.
3 жовтня 2022 року приблизно о 15 год. 50 хв., ОСОБА_7 , знаходячись напроти двору будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, з мотивів неповаги до авторитету органів державної влади в особі працівника правоохоронного органу, в ході висловлювання грубою нецензурною лайкою в сторону працівників поліції, на законні вимоги працівника поліції не реагував, та наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя, а саме в область носу інспектору УПП в Запорізькій області ДПП НП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 , який знаходився у форменому одязі працівника поліції та виконував покладені на нього службові обов'язки, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу та забою м'яких тканин зовнішнього носу.
Після чого, для забезпечення особистої безпеки та виконання службових обов'язків, покладених на них законом, ОСОБА_9 та іншими патрульними поліцейськими відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 застосовані поліцейські заходи примусу: кайданки та доставлено до відділу поліції №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
3 жовтня 2022 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082040001406 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України (а.с. 6-7).
3 жовтня 2022 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 42-45).
3 жовтня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України (а.с. 54).
Задовольняючи частково клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте, вважав, що існує можливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
В обґрунтування своїх вимог вказує, що про неефективність менш суворих заходів ніж тримання під вартою свідчить той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 є особою, яка вже раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, відносно якої на розгляді суду перебуває інше кримінальне провадження.
Зазначає, що підозрюваний не має місця реєстрації, а фактичне місце проживання останнього відомо лише зі слів підозрюваного.
Вказує, що матеріальне становище підозрюваного, а також те, що він має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу та вказав, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не будуть забезпечені застосованим домашнім арештом. Зазначив, що за місцем мешкання підозрюваний не знаходиться, кримінальне провадження наразі розслідується, проте, вказав, що фактів ухилення підозрюваного від застосованих слідчим суддею обов'язків не зафіксовано.
Підозрюваний ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначив, що адреса, яка вказана в клопотанні слідчого та ухвалі, а саме, АДРЕСА_1 до нього ніякого відношення не має, про що він неодноразово вказував слідчому. Вказав, що він не переховується, до слідчого його не викликали.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Як вбачається з наданих матеріалів та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Виходячи з приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" поняття "обґрунтована підозра", - воно означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Таким чином, колегія суддів вважає, що на даному етапі розслідування підозра цілком обґрунтована, достовірність отриманих відомостей буде перевірятись під час досудового розслідування, а в подальшому - судового розгляду, що дає підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу з метою здійснення подальшого розслідування.
Разом з тим, врахувавши зазначені вище вимоги закону, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність таких даних, які б давали йому підстави обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, встановивши обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та вірно зазначив про відсутність обставин для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Доводи прокурора з приводу того, що запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України можливо тільки шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є необґрунтованими.
Так, підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, не працевлаштований, не одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_10 , 2019 року народження (а.с. 70), має місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Доводи прокурора про те, що місце проживання підозрюваного відомо тільки з його слів спростовуються наданою до клопотання органом досудового розслідування довідкою, в якій вказана адреса проживання ОСОБА_7 , зокрема, АДРЕСА_3 (а.с. 49 зворотня сторінка).
Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні апеляційної інстанції не надано даних на підтвердження порушення підозрюваним умов перебування під цілодобовим домашнім арештом.
Колегія суддів також враховує фактичну поведінку підозрюваного після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який від органу досудового розслідування не переховувався, на виклики слідчого з'являвся, не чинив перешкод кримінальному провадженню, за викликом апеляційного суду самостійно з'явився до судового засідання для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування у відношенні нього найсуворішого запобіжного заходу.
Також, слід зауважити, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції.
Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття "рівень" і "напруженість" у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії від 19.11.2019.
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
З огляду на зазначене, фактична поведінка підозрюваного на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлені в клопотанні слідчого ризики попереджені застосованим відносно підозрюваного запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні в судовому засіданні свого об'єктивного підтвердження не знайшли, а прокурором не доведено неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2022 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 5 грудня 2022 року, з покладанням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4