Єдиний унікальний №937/2779/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1262/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ст. 199 КПК України
7 листопада 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2022 року, якою у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
27.07.2015 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
02.05.2018 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 50 НМДГ;
27.02.2020 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до обмеження волі строком 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання по цьому вироку попереднє ув'язнення з 28.12.2019 по дату вступу вироку в законну силу з урахуванням 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні обмеження волі. 27.11.2020 звільнений по відбуттю строку покарання,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
14.02.2006 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;
15.04.2008 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
20.10.2008 Якимівським районним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці. Звільнено 19.10.2012 по відбуттю строку покарання;
23.03.2015 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
23.09.2019 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до обмеження волі строком 1 рік;
07.11.2019 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до обмеження волі строком 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання з вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 23.09.2019 до 1 року 7 місяців обмеження волі. 19.11.2020 звільнений умовно-достроково, невідбута частина 9 місяців 16 днів,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 листопада 2022 року, включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2022 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В обґрунтування свого клопотання, прокурор вказував, що на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_7 , - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2, ст. 185 КК України.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 25 вересня 2022 року.
Оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування даного запобіжного заходу та неодноразового його продовження, а саме переховування обвинувачених від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні та вчинення інших кримінальних правопорушень, прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2022 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 листопада 2022 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчинення ряду корисливих злочинів, за один з яких передбачено покарання до 6 років позбавлення волі, не працевлаштований, не одружений, дітей не має, не має зареєстрованого місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків та вказує на можливість переховування від суду у разі не продовження йому запобіжного заходу, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню. ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду корисливих злочинів, за які передбачено покарання до 5 років позбавлення волі, не працевлаштований, не одружений, дітей не має, не має зареєстрованого місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків та вказує на можливість переховування від суду у разі не продовження йому запобіжного захожу, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню. Також, в ході судового розгляду безпосередньо судом не допитано всіх свідків та потерпілих, що надає можливість вказаним обвинуваченим, у разі не продовження їм запобіжного заходу незаконно впливати на них з метою зміни наданих показів та уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, вказані обвинувачені неодноразово судимі за вчинення корисливих злочинів, що свідчить про їх схильність до вчинення даного виду кримінальних правопорушень та їх небажання стати на шлях виправлення, що вказує на можливість вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
В апеляційних скаргах обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважають, що ухвала суду першої інстанції є незаконною.
Просять змінити їм запобіжний захід на особисте зобов'язання.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційні скарги та зазначив, що він вже півтора роки перебуває під вартою, має бабусю в м. Запоріжжі та просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційні скарги та вказав, що він вже рік та 7 місяців перебуває під вартою та по даному кримінальному провадженню тільки продовжують строк тримання під вартою, не розглядаючи справу по суті.
Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду апеляційних скарг не подавав.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачених, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (справа «Боротюк проти України», п. 61).
У п. 62 зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Отже, наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, суд повинний зазначити конкретні, а не абстрактні підстави для тримання особи під вартою, розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції не дотримався вище наведених вимог.
Так, суд визнав існування зазначених прокурором ризиків, виходячи із тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, даних про особу обвинувачених, які не одружені, не мають дітей та зареєстрованого місця проживання, у зв'язку із чим, можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Проте, положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з'явилися нові. Доведення таких обставин покладається на слідчого, прокурора.
Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема "Харченко проти України", "Єлоев проти України", "Фельдман проти України") неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.
Як вбачається із матеріалів клопотання, обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ще на стадії досудового розслідування, а саме, 26 березня 2021 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.с. 23-24).
Крім того, як випливає із витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 20 травня 2021 року стосовно ОСОБА_7 до суду було направлено обвинувальний акт (а.с. 15), а стосовно ОСОБА_6 - 31 березня 2021 року (а.с. 16-20).
Тобто, із вищевказаного вбачається, що вже тривалий час обвинувачені перебувають під вартою.
При цьому, доводів, які б свідчили про те, що на даний час здійснюється судовий розгляд у даному кримінальному провадженні прокурором в своєму клопотанні не зазначено.
Тривале знаходження обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, за фактичною відсутності судового розгляду є неприпустимим. Здійснення судового розгляду в цьому кримінальному провадженні не відповідає його завданням, оскільки не є швидким.
Таке забезпечення розгляду та вирішення справи не відповідає загальним засадам кримінального провадження: верховенства права, законності, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, доступ до правосуддя, забезпечення права на захист.
Водночас ч. 4 ст. 28 КПК України визначає, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
За таких обставин слід виходити, що з урахуванням тривалого часу, перебування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів вважає, що ступень ризиків, вказаних судом зменшилась, що є підставою для розгляду питання про застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою.
При цьому, покладення на обвинувачених обов'язків прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають чи перебувають без дозволу суду, утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні також істотно зменшують встановлені судом першої інстанції ризики.
Зваживши всі обставини у їх сукупності, тривалий час перебування обвинувачених під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можливо шляхом застосування до останніх запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , залишити задовольнити.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2022 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 листопада 2022 року включно, скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовити.
Змінити обвинуваченим Душкіну ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання строком до 22 листопада 2022 року включно.
Зобов'язати обвинувачених Ду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
1) з'являтися на першу вимогу до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не відлучатися з місця перебування без дозволу суду;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованих злочинів;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
За наслідками застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, Ду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити з-під варти негайно.
Роз'яснити обвинуваченим, що в разі невиконання покладених на них обов'язків до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора у кримінальному провадженні прокурора Мелітопольської окружної прокуратури.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 937/2779/21