Єдиний унікальний № 324/608/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1297/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
27 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , (в режимі відео конференції з приміщення ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор»)
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 5 жовтня 2022 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, інваліда 2 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 3 грудня 2022 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло клопотання прокурора Пологівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України у кримінальному провадженню №42021081350000006 строком на 60 днів.
В обґрунтування свого клопотання, прокурор вказував, що на розгляді Чернігівського районного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021081350000006 від 16 січня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України відносно ОСОБА_6 .
Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 закінчується 10 жовтня 2022 року, однак на даний час виникла необхідність в продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки завершити судовий розгляд зазначеного провадження з об'єктивних причин до спливу строку запобіжного заходу не надається можливими та ті ризики, які були враховані слідчим суддею Пологівського районного суду Запорізької області при обранні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також Чернігівським районним судом Запорізької області та Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області при його продовженні не відпали та продовжують мати місце.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 суд першої інстанції посилався на те, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, та тим, що останній постійної роботи та законного джерела доходу, окрім невеликого розміру виплати за інвалідність 2 групи, не має, а отже, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував стан його здоров'я.
Зазначає, що в умовах слідчого ізолятору його здоров'я істотно погіршився та він потребує хірургічного втручання.
Вказує, що судом також не враховано, що у нього є рідна матір, яка хворіє онкологічним захворюванням та потребує стороннього нагляду.
Крім того зазначає, що ризики в кримінальному провадженні стороною обвинувачення не були доведені, а судове рішення є необґрунтованим.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав подану ним апеляційну скаргу та вказав, що його мати має онкологічне захворювання, в нього інвалідність та йому потрібне хірургічне втручання.
Повідомлені належним чином прокурор та захисник обвинуваченого до судового засідання апеляційного суду не з'явились, заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (справа «Боротюк проти України», п. 61).
У п. 62 зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Отже, наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, суд повинний зазначити конкретні, а не абстрактні підстави для тримання особи під вартою, розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції не дотримався вище наведених вимог.
Так, суд визнав існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи тільки з того, що обвинувачений не має постійного джерела доходу.
Положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з'явилися нові. Доведення таких обставин покладається на слідчого, прокурора.
Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема "Харченко проти України", "Єлоев проти України", "Фельдман проти України") неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.
Як вбачається із клопотання, на розгляді у Чернігівському районному суді Запорізької області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (дата надходження до суду першої інстанції обвинувального акту не зазначена).
Крім того, як випливає із клопотання, ще на стадії досудового розслідування, зокрема, 18 лютого 2021 року відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що свідчить про те, що останній вже тривалий час перебуває під вартою, тобто, вже 1 рік та 8 місяців.
При цьому, доводів, які б свідчили про те, що на даний час здійснюється судовий розгляд у даному кримінальному провадженні прокурором в своєму клопотанні не зазначено.
Між іншого обвинуваченому ОСОБА_6 вже продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області тільки на підставі клопотання прокурора.
На думку колегії суддів, тривале знаходження обвинуваченого під вартою, за фактичною відсутності судового розгляду є неприпустимим. Здійснення судового розгляду в цьому кримінальному провадженні не відповідає його завданням, оскільки не є швидким.
Таке вирішення справи не відповідає загальним засадам кримінального провадження: верховенства права, законності, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, доступ до правосуддя, забезпечення права на захист.
Водночас ч. 4 ст. 28 КПК України визначає, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
За таких обставин слід виходити, що з урахуванням тривалого часу перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів вважає, що ступень ризиків вказаних судом зменшився, що є підставою для розгляду питання про застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою.
При цьому, покладення на обвинуваченого обов'язків прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду, утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні, також істотно зменшують встановлені судом першої інстанції ризики.
Крім того, як вбачається із клопотання, обвинувачений ОСОБА_6 раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, є інвалідом 2 групи, має місце проживання та реєстрації, має соціальні зв'язки у вигляді матері, яка зі слів обвинуваченого має онкологічне захворювання.
Зваживши всі обставини у їх сукупності, тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 можливо шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є достатнім для запобігання встановленим ризикам.
На підставі зазначеного, ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 5 жовтня 2022 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 3 грудня 2022 року включно скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 відмовити.
Змінити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання строком два місяці, до 3 грудня 2022 року включно.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1) з'являтися на першу вимогу до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не відлучатися з місця перебування без дозволу суду;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти негайно.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора у кримінальному провадженні прокурора Пологівської окружної прокуратури ОСОБА_7 .
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 324/608/21