10 листопада 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/18340/19
Провадження № 22-ц/4815/37/22
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,
секретар судового засідання:
за участю: Ляховецька Г.В., Москаль Я.О., Єфіменко О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом часткового скасування наказу про передачу житла у приватну власність,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом, вимоги за яким уточнив 11.10.2019 р., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом часткового скасування наказу про передачу житла у приватну власність.
Просив ухвалити рішення яким усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом часткового скасування наказу УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради № 652/01 від 29.09.2016р. про передачу житла у приватну власність в частині приміщення 2-8 блоку № 2 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 для ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Свої вимоги обґрунтував наступними доводами.
10 листопада 2015 року, він, ОСОБА_1 , у складі своєї сім'ї, що складається із його дружини - ОСОБА_8 , дочки - ОСОБА_9 та сина - ОСОБА_10 приватизував приміщення гуртожитку за адресою : АДРЕСА_2 де вони разом і проживали, про що отримав відповідне свідоцтво про право власності.
Також, йому було відомо, що і інші мешканці даного гуртожитку готували документи для приватизації своїх помешкань.
Влітку цього року, в нього виник конфлікт з його сусідкою, ОСОБА_2 з приводу входу до його помешкання. Під час їхньої суперечки вона повідомила йому, що частина загального входу (коридору) належить їй на праві приватної власності і вона має на меті обмежити його прохід через коридор шляхом встановлення стіни. Фактично дані дії можуть позбавити його будь якого доступу до свого помешкання, на що вона відповіла що він може зробити собі окремий вхід через балкон, оскільки приміщення знаходяться на першому поверсі.
Після вищезазначених обставин, він звернувся за правовою допомогою до адвоката. В ході наданої йому допомоги, адвокатом було надіслано відповідний запит до Рівненського міського бюро технічної інвентаризації про надання копій правовстановлюючих документів із приватизаційної або інвентаризаційної справи (копію наказу про передачу у приватну власність та витяг із поетажного плану першого поверху із зазначенням інвентарних номерів приміщень), що стосуються приміщення під номером 2-8 поетажного плану першому поверху гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 .
Отримавши відповідь було встановлено, що дійсно 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 у складі сім'ї, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , отримали свідоцтво про право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . Також у відповідь на адвокатський запит надано технічний паспорт на блок № 2 в якому вбачається, що частина загального коридору виділена інвентарним номером № 2-8 включена у блок № 2 та передана у приватну власність Відповідачам. Зазначив, що у попередніх поетажних планах будинку, наданих адвокату на його запит, приміщення за номером № 2-8 взагалі відсутнє, тому що у даній частині коридору розташовані його вхідні двері а також двоє вхідних дверей Відповідачів.
З огляду на вищезазначене вбачає порушення його прав власника, та просить суд усунути перешкоди у користуванні власністю.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом часткового скасування наказу про передачу житла у приватну власність.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що позов був пред'явлений після того як відповідачем почалися будівельні роботи по зведенню стіни, що підтвердила відповідач у судовому засіданні.
Зазначає, що загальний коридор, є допоміжним приміщенням яким можуть користуватися всі мешканці гуртожитку, що виключає можливість приватизації.
Стверджує, що блок №2 має саме підсобне приміщення площею 8 м.кв. та являється внутрішнім коридором блоку №2 приватизація якого не оспорюється, дане приміщення не стосується спірного загального коридору, що включений до блоку №2 під інвентарним номером № 2-8, відповідачами до заяви про передачу у приватну власність додано ряд документів, зокрема, довідка про склад сім'ї, видана ГО «Курчатова 13а» та ЖКП «Галицьке» вих.. №58 від 12.07.2016 року, на яку посилається суд, в якій жодним чином не значиться що Відповідачам надано дозвіл на приватизацію спірної частини загального коридору, більше того в довідці навпаки не включена площа частини спірного загального коридору, таким чином в довідці, що видана ГО «Курчатова 13а» та ЖКП «Галицьке» загальна площа що підлягає приватизації становить 42,6 м.кв., а передана у приватну власність 47,8 м. кв., тобто на 5,2 м.кв. більше, що відповідає площі загального коридору.
Вказане спростовує, ще одне посилання суду на довідку ГО «Курчатова 13а» та ЖКП «Галицьке» а саме: «На час приватизації житлової площі позивачем та відповідачами було надано лише розпорядження указаного товариства від 09.06.2011 про проведення нумерації кімнат та закріплення їх за мешканцями, які проживають у гуртожитку по АДРЕСА_1 . В даному розпорядженні зазначена лише загальна площа кімнат. Тому, надаючи дозвіл на приватизацію позивачу та відповідачам Управління ЖКГ керувалося довідками про склад сім'ї, які надавалися ГО «Курчатовець 13а», в яких зазначалася площа займаних заявниками приміщень, а також з урахуванням фактичних розмірів цих приміщень» - тобто надмірна площа, а саме площа загального коридору під № 2-8 передана в приватну власність незаконно, оскільки вона не відповідає площі зазначеній в довідках на які посилається суд.
Разом з тим судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки посиланням позивача на п.п. 1.4.1. 1.4.4, 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань ЖКГ від 17 травня 2005 року №76 та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент інфраструктури та благоустрою спростовує доводи апелянта, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності, виданого 10 листопада 2015 року УЖКГ ВК РМР, блок 3 в гуртожитку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім'ї: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і.№48298166 від 24.11.2015 р.
Судом було оглянуто копії з матеріалів інвентаризаційної справи: копію наказу про передачу у приватну власність та витяг із поетажного плану першого поверху із зазначенням інвентарних номерів приміщень, що стосуються приміщення під номером 2-8 поетажного плану першою поверху гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , технічний паспорт на жилий блок № НОМЕР_1 у гуртожитку АДРЕСА_1 , план жилого блоку № НОМЕР_1 , експлікація внутрішніх площ до плану житлового будинку по АДРЕСА_1 , технічний опис будівель і споруд будинковолодіння по АДРЕСА_4 , технічна характеристика жилого блоку.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , в порядку визначеному Законами України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» та «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизувала належну площу, що підтверджується наказом Управління житлово-комунального-господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради №652 від 29.09.2016 року і отримала відповідне свідоцтво про право власності від 29.09.2016 на себе та членів своєї сім'ї із визначенням часток у спільному майні.
Як вбачається із виданого свідоцтва про право власності від 29.09.2016 року, органом приватизації посвідчено, що приватизований блок 2 у гуртожитку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , загальна площа якого 47,80 кв.м., з яких житлової - 21,6 кв.м. належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (16/1000) та членам її сім'ї - ОСОБА_3 (167/1000), ОСОБА_4 (167/1000), ОСОБА_5 (167/1000), ОСОБА_6 (167/1000), ОСОБА_7 (167/1000).
Запис про Право власності, яке виникло на підставі зазначеного свідоцтва внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується оглянутою інформаційною довідкою № 194932116 від 26.12.2019 р.
Також, вказаним свідоцтвом про право власності визначено, що характеристика блоку в гуртожитку та його обладнання наведені в технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва.
Згідно виданого технічного паспорта, виданого 16.07.2016 року КП «Рівненське бюро технічної інвентаризації» за інвентарним номером 39619-2 на житловий блок №2, площа яка підлягала приватизації Відповідачем ОСОБА_2 та членами її сім'ї повністю відповідає виданому свідоцтву.
Як вбачається із наданого плану житлового блоку №2, доступ від житлових кімнат і кухні Відповідачів (власників) до належної їм ванни із вбиральнею, можливий лише через частину коридору, площа якого включена до приватизованого ними блоку, що також підтверджується і технічним паспортом НОМЕР_2 на житловий блок №2
Звертаючись до суду з цим позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що оскільки частина загального коридору виділена інвентарним номером № 2-8 незаконно включена у блок №2 та передана у приватну власність відповідачам, то існує загроза позбавлення його доступу до свого помешкання через будівництво стіни.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Нормою статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Задоволення сформованих позовних вимог, фактично призведе до позбавлення права власності відповідачів та водночас жодним чином не вплине на можливість реалізації ними намірів відмежувати частину коридору стіною. Тому колегія суддів вважає, що обраний спосіб захисту, за встановлених обставин справи, не призведе до реального вирішення спору, а отже не може вважатися належним та ефективним.
При цьому суд враховує, що на момент звернення з позовом позивачем не доведено наявність перешкод у користуванні належним йому приміщенням, що є важливою умовою для звернення з негаторним позовом.
До того ж слід погодитись з висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_1 під час приватизації житла не надано розпорядження АТ Рівненське РТП від 10.10.2003 «Про зміну цільового використання деяких площ і приміщень гуртожитку», на яке позивач посилається, як на підставу облаштування входу до його помешкання через спірний коридор. Технічний паспорт на будівлю з врахуванням перепланувань не виготовлявся, до інвентаризаційної справи на будинок по АДРЕСА_1 не долучено протокол № 17 від 27.10.2003р. спільного засідання Правління акціонерного товариства відкритого типу "Рівненське ремонтно-транспортне підприємство" і Ради трудового колективу та профгрупи за яким ОСОБА_11 вирішено надати додаткові приміщення, дозволено проведення перемуровки (зміни плану) некапітальних стін згідно доданої план-схеми та встановлення додаткової проводки , та за яким було затверджено план-схему блоку № 3 зі змінами із входом в блок № 3 з внутрішнього коридору. Про наявність даних документів відповідачам та третій особі стало відомо у судовому засіданні. Тобто, рішення згідно протоколу не було юридично реалізоване.
Крім того, даний документ разом із долученою до нього схемою, не дає однозначного трактування, що при розподілі допоміжних площ спільного користування, було прийнято рішення щодо облаштування входу до житла позивача саме через спірне приміщення, приватизоване відповідачами. Окрім того, судом було встановлено, що до виділених позивачу приміщень мав місце вхід і з іншого внутрішнього коридору. Після прийняття у комунальну власність зазначеного гуртожитку, питання щодо проведення перепланування чи переобладнання ні позивачем ні відповідачем не порушувалося. Будь яких доказів про перепланування, крім тверджень, до матеріалів справи не долучено.
Тобто передумовами виникнення спірної ситуації є дії самого позивача, а тому задоволення вказаного позову суперечитиме засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Рішення суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст виготовлено 15 листопада 2022 року.
Головуючий С.В. Боймиструк
Судді: С.В. Хилевич
С.С. Шимків