10 листопада 2022 року
м. Рівне
Справа № 570/1423/17
Провадження № 22-ц/4815/565/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В.,
суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Мороз А. В.
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Рівненська обласна державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця", звернулося з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати гараж, металевий гараж та два сараї.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що при проведенні обстеження смуги відводу залізниці по ст. Любомирськ, на земельній ділянці площею 0,31 га, де знаходиться житлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 виявлено господарські будівлі, а саме гараж V, металевий гараж VII, сарай VI та сарай VIII без правовстановлюючих документів, власником яких є відповідач.
Рішенням Рівненського районного суду 15 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 травня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Рівненського районного суду від 07 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_2 .
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" подала апеляційну скаргу в якій доводить його незаконність та необґрунтованість через порушення норм матеріального та процесуального права, без з'ясування суттєвих обставин справи.
Вказує про неврахування місцевим судом, що згідно листа Головного управління Держземагенства у Рівненській області та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року у справі №817/3758/13а, спірна земельна ділянка перебуває на обліку земель за позивачем. Таким чином спростовується висновок місцевого суду про відсутність доказів повернення земельної ділянки від Олександрійської сільської ради.
Зазначає, що висновок місцевого суду про відсутність податкових зобов'язань по сплаті земельного податку через відсутність реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за позивачем є помилковим. Обґрунтовує тим, що з урахуванням положень ст. 269 Податкового кодексу України, п. г ст. 92 ЗК України, ЗУ "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" позивачем сплачувався земельний податок на момент утворення АТ "Українська залізниця" (2015-2017 роки), що підтверджується належними та допустимими доказами.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, спростовує наведені апелянтом доводи, вважає рішення місцевого суду законним і обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Ровенської районної Ради депутатів трудящих № 82 від 26.02.1970 року у постійне користування управління Львівської залізниці Міністерства шляхів сполучення СРСР по лініях Ровно-Сарни, Ровно-Ковель, Ровно-Здолбунів затверджено землі на території землекористувань згідно додатку № 1 та видано Акт на право користування землею, згідно з яким у постійне користування Львівської залізниці Міністерства шляхів сполучення СРСР в Ровенському районі відведено 679,2 гектарів землі.
Управлінням Львівської Державної залізниці на адресу Олександрійської сільської ради Рівненського району направлено лист № НЗН-10/4003 від 18.11.2005 року, в якому Управління не заперечує щодо вилучення із земель Львівської залізниці земельної ділянки площею 0,31 га в межах смуги відведення ст. Любомирка дільниці Рівне-Сарни на км 20 + 880 - 20 + 970 з правої сторони по ходу кілометрів на відстані 25 м та 45 м відповідно від осі головної колії для потреб Олександрійської сільської ради.
Рішенням Олександрійської сільської ради № 290 від 20.12.2005 року надано згоду на передачу Львівською залізницею вказаної земельної ділянки в землі запасу сільської ради (землі житлової та громадської забудови).
Із Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 260313 вбачається, що на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації № 352 від 17 травня 2007 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" є постійним користувачем земельної ділянки площею 95,2839 га, що розташована на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
26 грудня 2013 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року зазначене рішення Олександрійської сільської ради № 290 від 20 грудня 2005 року визнано протиправним та скасовано.
Як вбачається із довідки Управління Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області від 08 квітня 2015 року № 8-1715-0.3-485/2-15, земельна ділянка орієнтовною площею 0,31 га перебуває на обліку земель за ДТГО "Львівська залізниця" на території Олександрійської сільської ради (за межами населеного пункту).
Відповідно до викопіювання з карти масштабу 1:100000 з нанесеною земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні позивача, на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, земельна ділянка, площею 0,31 га ( у викопіюванні, зокрема в плані, умовних позначеннях та в експлікації земельних угідь, що зазначені на плані, земельна ділянка позначена як "землі стороннього землекористувача"), на якій розташовані господарські споруди, якими користується відповідач, знаходяться поза межами земельної ділянки, площею 95,2839 га, що надані в постійне користування позивачу.
Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2006 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9852674 від 15 лютого 2006 року, ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Вказана квартира складається із двох жилих кімнат жилою площею 29,5 кв.м, загальною площею 50,2 кв.м та прилеглих до неї будівель і споруд: ј Б сарай (шлак); ј В вбиральня (цегла); ј Г погріб (цегла), "Д"- літня кухня, "Ж"- гараж (а.с. 91, 138)
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтями 1, 4 Положення «Про землі, надані транспорту», затвердженого 07 лютого 1933 року Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 і Ради народних комісарів СРСР № 50, передбачалося, що землями, наданими транспорту (в тому числі і залізничному), визнавалися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури.
Вказане Положення діяло до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року № 24 «Про затвердження Положення про землі, надані транспорту».
Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року, чинним на час набуття Залізницею права на земельні ділянки, передбачалося, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку.
Разом з тим вимог щодо виготовлення та отримання державного акта законодавством не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до пунктів 54, 55 «Загальних основ землекористування та землеустрою», затверджених Постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року.
Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року (в редакції від 08 липня 1970 року), постановою Верховної ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року» (далі Постанова № 562) право Залізниці на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування гарантувалося.
Згідно з пунктом 5 Постанови № 562 громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування.
Пунктом 6 постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ «Про земельну реформу» (із змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею. Вказаний пункт постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), а отже відсутня вимога закону щодо обов'язкового виготовлення Залізницею державного акта на право користування земельною ділянкою. За таких обставин наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його уже визначено законом.
З порівняльного аналізу Акту на право користування землею від 28 травня 1970 року (а.с. 12 зворот), Плану земель наданих в постійне користування Львівській залізниці в Ровенському районі Ровенської області Української РСР (а.с. 15), Викопіювання з карти масштабу 1:100000 з нанесеною земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні позивача, на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області вбачається, що спірна земельна ділянка розташована на станційній території Любомирка поряд з частиною земельної ділянки для насосної станції, тобто входить до земель залізничного транспорту.
Управлінням Львівської Державної залізниці на адресу Олександрійської сільської ради Рівненського району направлено лист № НЗН-10/4003 від 18.11.2005 року, в якому Управління не заперечує щодо вилучення із земель Львівської залізниці земельної ділянки площею 0,31 га в межах смуги відведення ст. Любомирка дільниці Рівне-Сарни на км 20 + 880 - 20 + 970 з правої сторони по ходу кілометрів на відстані 25 м та 45 м відповідно від осі головної колії для потреб Олександрійської сільської ради.
Рішенням Олександрійської сільської ради № 290 від 20.12.2005 року надано згоду на передачу Львівською залізницею вказаної земельної ділянки в землі запасу сільської ради (землі житлової та громадської забудови).
26 грудня 2013 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року зазначене рішення Олександрійської сільської ради № 290 від 20 грудня 2005 року визнано протиправним та скасовано.
Враховуючи вищевикладене користувачем спірної земельної ділянки продовжувала бути Львівська державна залізниця.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, використовуються Товариством відповідно до їх цільового призначення.
З дня припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту до дня оформлення Товариством прав на користування земельними ділянками, які перебували у постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та зазначених підприємств, Товариство зобов'язане використовувати згідно з цільовим призначенням відповідні земельні ділянки в розмірах та межах, у яких вони перебували в постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту або фактично використовувалися ними, і за які сплачувався земельний податок.
Долучені до матеріалів справи докази сплати земельного податку за 2015-2017 року не стосуються періоду, який передував утворенню Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту загального користування, реорганізованих шляхом злиття, тому не є визначальними для вирішення спору.
Крім того, слід погодитись з місцевим судом, що квартира АДРЕСА_2 з зазначеними у позові господарськими будівлями на праві спільної часткової власності (по 1/3 частки кожному) належить відповідачу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Їх частки виділені в натурі не були, співвідповідачами вони до участі в справі не залучені, тому при задоволенні позову можуть бути порушені їх права, як співвласників квартири і належних до неї господарських будівель, гаражів.
Також, місцевий суд вірно зазначив про те, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою та не обґрунтував вибір будівель, які підлягають демонтажу.
Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, апелянт не навів, а колегія суддів їх не вбачає.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2022 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.В. Хилевич
С.С. Шимків