Справа №295/4546/22
Категорія 38
2/295/1584/22
(заочне)
08.11.2022 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу
за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 18 763,66 грн.
Обґрунтовано позов тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву від 14.01.2014, згідно з якою відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшувався. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.06.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з матеріалами позовної заяви двічі направлялися відповідачу на адресу її зареєстрованого місця проживання, однак повернулися на адресу суду не врученими з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Заяв по суті справи до суду не надійшло.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч.5 ст.279ЦПКУкраїни суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідач ОСОБА_1 звернулась до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 14.01.2014, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У анкеті-заяві вказано, що відповідач згодна з тим, що підписана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.
З довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачу надавались у користування наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , зі строком дії до лютого 2018 року; № НОМЕР_2 , зі строком дії до січня 2022 року; № НОМЕР_3 , зі строком дії до травня 2023 року
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк», 12.08.2014 був встановлений кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, який в подальшому, 21.08.2019, був збільшений до 19 500,00 грн, та 01.07.2021 зменшений до 0,00 грн.
З банківської виписки за договором вбачається, що відповідач регулярно використовувала кредитну карту для зняття готівки, оплати товарів та послуг.
Як вказано у позові, свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно з позовною заявою, до стягнення з відповідача у справі позивачем заявлено заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 07.02.2022 в сумі 18 763,66 грн, до якої входить 14 989,92 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та 3773,74 грн заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві про приєднання позичальника від 14.01.2014 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив зокрема, крім кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині заборгованості по процентам за користування кредитом, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.01.2014 посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ "Приватбанк" як невід'ємні частини кредитного договору.
Крім того, позивачем до позовної заяви додане клопотання про здійснення огляду та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк". Клопотання обґрунтовано тим, що такий огляд надасть можливість суду встановити ідентичність витягу з Умов та правил надання банківських послуг, який додано до позову, із оригіналом Умов та правил надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному сайті AT КБ "Приватбанк" та які діяли й були оприлюднені на момент укладення кредитного договору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 85 ЦПК України встановлено, що письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.
Згідно з ч.7 ст.85 ЦПК України у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч.3 ст.100 ЦПК України).
До позовної заяви представником позивача долучений письмовий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк», зокрема й розділ 2.1.1 останніх.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Тому, підстави для задоволення вищевказаного клопотання позивача відсутні.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача процентів, тому позов в частині стягнення 3773,74 грн заборгованості по процентам за користування кредитом задоволенню не підлягає.
Водночас, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не повернула фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача фактично отримані грошові кошти (заборгованість за кредитом) в сумі 14 989,92 грн.
Таким чином, позовом підлягає задоволенню частково, а саме, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 14 989,92 грн, яка складається з 14 989,92 грн заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 14.01.2014 станом на 07.02.2022 в розмірі 14 989,92 грн, яка складається із 14 989,92 грн заборгованості за кредитом.
У задоволенні позову в частині стягнення 3 773,74 грн заборгованості по процентам за користування кредитом - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 982,07 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його складення до Житомирського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»; адреса реєстрації 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; адреса листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя: Т.А. Воробйова