Справа №295/11587/22
1-в/295/854/22
Іменем України
18.11.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення,
11.11.2022 року засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про його умовно-дострокове звільнення.
Представник установи в судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його присутності, питання про застосування вимог ст.81 КК України до засудженого ОСОБА_4 просив вирішити відповідно до вимог закону.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду подання повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд подання у його відсутність. Відповідно до ст. 539 КПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи, тому суд розглядає подання у його відсутність.
Прокурор заперечував проти задоволення заяви засудженого про його умовно-дострокового звільнення за відсутністю підстав.
Дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд доходить висновку про наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений 01 серпня 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Початок відбуття строку покарання засудженому ОСОБА_4 відраховано з 12 червня 2018 року. Вирок набрав законної сили 31 серпня 2018 року.
Початок строку: 12.06.2018. Кінець строку: 12.07.2023.
Встановлено, що ОСОБА_4 був засуджений за вчинення умисного тяжкого злочину.
Як вбачається із характеристики, затвердженої начальником ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі з 14.06.2018 року. За час тримання в ДУ «Київський слідчий ізолятор» допустив одне порушення встановленого порядку відбування покарання, за що один раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав.
З 02.10.2018 року відбував покарання в ДУ «Черкаська виправна колонія (№62)». За час відбування покарання зарекомендував себе негативно, допустив сім порушень режиму відбування покарання за що шість разів притягувався до дисциплінарної відповідальності правами колонії. Заохочень не мав.
З 26.09.2020 року відбуває покарання в ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)». За час відбування покарання допустив чотири порушення режиму відбування покарання, за що чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності правами колонії, з них один раз був поміщений до ДІЗО. В подальшому під впливом соціально-виховних заходів змінив свою поведінку в кращу сторону, порушень встановленого порядку відбування покарання не допускає. Два рази заохочувався адміністрацією установи. Був працевлаштований на виробництві установи на дільниці майстерні, до виконання своїх обов'язків ставиться сумлінно. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. За характером тихий, спокійний, врівноважений.
Вину скоєного злочину за вироком суду визнав повністю.
За формальними ознаками застосуванню ст. 81 Кримінального кодексу України підлягає після 01.11.2021 року.
12.11.2021 року комісією установи виконання покарань розглядалося питання про застосування до ОСОБА_4 ст. 81 КК України, та згідно висновку комісії в застосуванні ст. 81 КК України, відмовлено.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення, затвердженої начальником ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)», засуджений ОСОБА_4 має 2 заохочення та 11 стягнень.
Відповідно до довідки посадової особи ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» невідбутий строк покарання ОСОБА_4 складає 07 місяців 24 дні.
Відповідно до вимог ст. 81 КК України засуджений може бути звільнений умовно-достроково від відбуття призначеного покарання після фактичного відбуття певного строку покарання та за умови якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 81 К України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у п. п. 2, 17 постанови №2 від 26.04.2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне додержання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватись на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Суд наголошує, що в аспекті ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Вирішуючи заяву засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд звертає увагу, що засуджений за час попереднього ув'язнення та відбування покарання мав 11 стягнень за порушення розпорядку дня, за невиконання вимог адміністрації, за порушення режиму утримання та зберігання заборонених предметів, тобто не намагався і не прагнув до виправлення та ресоціалізації, про що свідчать дані, наведенні в його характеристиці. При цьому дій, які б свідчили про реальне бажання засудженого довести своє виправлення через сумлінну поведінку та ставлення до праці у вказаних установах останній не вживав, а отримав два заохочення лише в 2022 році, тобто напередодні звернення до суду із даним клопотанням, що не може вважатися ознаками якісного, сталого та свідомого виправлення поведінки засудженого.
Таким чином, надаючи оцінку наданим суду матеріалам щодо засудженого ОСОБА_4 , суд вважає, що засуджений не довів своє виправлення, у зв'язку із чим, слід відмовити в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 372, 537, 539 КПК України суд, -
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 7 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1