Справа №295/14983/21
Категорія 38
2/295/529/22
26.10.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Скришевської О.Р.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Якухно О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення,-
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 08.06.2022 р., просить звернути стягнення на майно відповідача, а саме - на квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZRZOGA00004327 від 10.04.2008 року в розмірі 45450,36 доларів США, що за курсом Національного Банку України еквівалентно 1329423,03 грн, з яких 890,18 доларів США- заборгованість за відсотками; 72,99 долари США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 44487,19 долари США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також просить виселити з даної квартири відповідача та інших зареєстрованих та/або проживаючих в ній осіб.
Позов обґрунтований тим, що 10.04.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №ZRZ0GA00004327, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 37675,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.48% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 09.04.2018 року.
10.04.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором був укладений іпотечний договір, згідно якого відповідач передала в іпотеку належне їй нерухоме майно - квартируАДРЕСА_1
Відповідач належним чином зобов'язання не виконувала, щомісячно кредит в повному обсязі не погашала, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 13.05.2022 року становить 45450,36 доларів США.
Представник позивача зазначає, що відповідно до умов кредитного договору та іпотечного договору, Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки; іпотекодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Отже, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку з метою виконання грошового зобов'язання та сплати заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору.
ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН
18.11.2021 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків.
29.11.2021 року позивач усунув недоліки, вказані в ухвалі суду від 18.11.2021 року.
Ухвалою суду від 03.12.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання; задоволено клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів, витребувано з Богунського районного відділу у місті Житомирі Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області інформацію щодо осіб, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
05.01.2022 р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі (а.с.53-55). В обґрунтування заперечень відповідач вказала, що в провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебувала цивільна справа за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ КБ “ПриватБанк” про визнання частково недійсним кредитного договору. 02.04.2018 року у вказаній справі ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ 'ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором №ZRZ0GA00004327 станом на 21.08.2015 р. у сумі 17407,05 доларів США з яких: 16 348, 89 доларів США - заборгованість за кредитом, 1058,16 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 02.04.2018 року складає 457 927 грн. 26 коп. та судовий збір в сумі 3 347 грн. 06 коп.; зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсними пп. 2.2.7., п 5.1., п. 5.3 кредитного договору №ZRZ0GA00004327 від 10.04.2008 р.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23.06.2020 р. рішення Богунського районного суду м. Житомира від 2 квітня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором № ZRZ0GA00004327 в сумі 17407,05 доларів США скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZRZ0GA00004327 від 10.04.2008 року в сумі 16778,89 доларів США, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 1058,16 дол. США відмовлено.
Відповідач вказує, що 23.06.2020 р. вона добровільно виконала рішення суду, сплатила на рахунок АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16778,99 доларів США та письмово повідомила банк про виконане рішення суду.
Відповідач посилається на те, що сума заборгованості, вказана в позовній заяві, не відповідає дійсності, є незаконною та необґрунтованою, вимога про звернення стягнення на квартиру шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах подана після спливу строку дії кредитного договору, після заявленої позовної вимоги банку про дострокове погашення заборгованості, після добровільного виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 зауважує, що право позивача нараховувати передбачені договором відсотки за кредитним договором та вимагати повернення недоведеної заборгованості за кредитним договором припинилось, а тому вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
25.05.2022 р. позивач направив відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази погашення відповідачем кредитної заборгованості за договором, правовідносини між сторонами тривають, належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконані, заборгованість в повному обсязі не сплачена. (а.с. 123-125).
08.06.2022 р. представник АТ Комерційний банк «Приват Банк» направив заяву про зміну предмета позову (а.с. 133-135), в якій вказав, що заборгованість за кредитним договором №ZRZOGA00004327 від 10.04.2008 року станом на 13.05.2022 рік становить 45450,36 доларів США, що за курсом Національного Банку України складає 1329423,03 грн, яка складається з: 890,18 доларів США- заборгованість за відсотками; 72,99 долари США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 44487,19 долари США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, в рахунок погашення якої просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою суду від 21.06.2022 року, яка була постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та зафіксована у протоколі судового засідання, прийнято до розгляд заяву про зміну предмета позову від 08.06.2022 р., задоволено клопотання представника відповідача, витребувано з Богунського районного суду м. Житомира для огляду матеріали справи №295/11096/15-ц.
30.06.2022 р. представник відповідача - адвокат Якухно О.М. направив відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 155-157), в якому вказав, що наведені в заяві про зміну предмета позову складові заборгованості, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є повністю ідентичним розрахунку заборгованості, який долучався до матеріалів цивільної справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, який визнаний судом таким, що не відповідає розміру нарахованих процентів, а тому не може братися судом до уваги.
Крім того, адвокат Якухно О.М. просить застосувати позовну давність в даному спорі, відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приват Банк», стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 08.09.2022 року, яка була постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та зафіксована у протоколі судового засідання, закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.
26.10.2022 р. представник відповідача - адвокат Якухно О.М. направив до суду заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату відповідачем відсотків в розмірі 980 доларів США та комісії в розмірі 150 доларів США (а.с. 171-173).
В судовому засіданні 26.10.2022 р. представник позивача Ковальчук А.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити.
Представник відповідача - адвокат Якухно О.М. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, долучив заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача, понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 8800,00 грн. (а.с. 176-177).
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, що 10.04.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ZRZ0GA00004327 (а.с.13-15), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 37675 дол. США на умовах платності та повернення.
10.04.2008 р. між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 (а.с. 18-20).
У Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , накладено заборону на її відчуження (а.с.43).
Згідно рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02.04.2018 р., справа №295/11096/15-ц, частково задоволено первісний позов АТ КБ 'ПриватБанк” та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ 'ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором №ZRZ0GA00004327 станом на 21.08.2015 р. у сумі 17407,05 доларів США з яких: 16 348, 89 доларів США - заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом - 1058,16 доларів США.; відмовлено в задоволенні первісного позову в частині стягнення пені і штрафу; частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 , визнано недійсними пп. 2.2.7., п 5.1., п. 5.3 кредитного договору №ZRZ0GA00004327 від 10.04.2008 р. (а.с. 62-63).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23.06.2020 р. рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02.04.2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором №ZRZ0GA00004327 в сумі 17407,05 доларів США скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення; стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № ZRZ0GA00004327 від 10.04.2008 року в сумі 16778,89 доларів США; відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 1058,16 доларів США; в решті рішення залишено без змін (а.с. 65-70).
23.07.2020 р. ОСОБА_2 сплатила на рахунок АТ КБ "ПриватБанк" 16778,89 доларів США заборгованості за кредитним договором на виконання рішення суду у справі 235/11096/15-ц, що підтверджується квитанціями (а.с. 97).
28.07.2020 р. ОСОБА_2 направила на адресу АТ КБ "ПриватБанк" повідомлення про добровільне виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 23.06.2020 р. (а.с. 98).
Згідно листа-уточнення АТ КБ "ПриватБанк" від 11.01.2021 року вбачається, що готівка в касу банку сплачена на виконання рішення суду в справі №295/11096/15-ц, оскільки в квитанціях допущена помилка в номері справи (а.с. 99).
Зі змісту долученого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 13.05.2022 р. ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором №ZRZOGA00004327 від 10.04.2008 року в розмірі 45450,36 доларів США, яка складається з 890,18 доларів США- заборгованість за відсотками; 72,99 долари США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 44487,19 долари США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Згідно долученої представником відповідача ОСОБА_3 квитанції ОСОБА_2 14.10.2022 р. сплатила на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення процентів за користування кредитом 980 доларів США та на погашення комісії 150 доларів США (а.с. 172,173).
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи №295/11096/15-ц, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, надавши оцінку поданим сторонами доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Нормами частини 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.
Частиною 1 статті 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Абзацом 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За правилами ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за відсотками в розмірі 890,18 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 72,99 долари США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 44487,19 долари США (а.с.133-135).
Разом з тим, в ході судового розгляду аргументи позивача щодо наявності заборгованості за кредитним договором не знайшли підтвердження на підставі належних доказів.
Під час судового розгляду справи ОСОБА_2 в повному обсязі сплатила відсотки за користування кредитом в розмірі 980 доларів США та комісію в розмірі 72,99 долари США, що підтверджується копіями квитанцій від 14.10.2022 року, з метою погашення яких позивач заявив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 172,173).
Щодо вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по пені
Пунктами 5.1, 5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений в п.8.4 договору за кожний день прострочення; при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більше ніж 30 днів.
Нормами п. 8.4 кредитного договору визначено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день просрочки, але не менше 1 гривні.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23.06.2020 р. залишено без змін рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02.04.2018 р. в частині визнання недійсним, зокрема, п. 5.3 кредитного договору №ZRZ0GA00004327 від 10.04.2008 р., яким передбачено нарахування пені, як і залишено без змін рішення суду першої інстанції згідно якого відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені, яка утворилась станом на 21.08.2015 року.
Заперечуючи проти доводів представника відповідача щодо безпідставності нарахування пені у зв'язку з визнанням недійсним п. 5.3 кредитного договору, представник позивача послався на п. 8.4 кредитного договору.
Водночас, суд визнає такі доводи представника позивача такими, що не грунтуються на умовах кредитного договору, оскільки можливість застосування відповідальності у вигляді сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом передбачена пунктом 5 кредитного договору «Відповідальність сторін», п. 5.3 якого відсилає до п. 8.4, в якому визначений розмір пені, який підлягає нарахуванню.
Беручи до уваги, що п. 5.3 кредитного договору визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, положення якого є відсильними до пункту 8.4 договору, в якому лише визначається розмір пені, який підлягає нарахуванню, тому, на переконання суду, нарахування пені на підставі наведених вище умов договорів не може вважатися правомірним.
Статтею 1 частини 226 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Отже, з огляду на те, що положення кредитного договору в частині нарахування пені визнані судом недійсними, в цій частині умови договору є недійсними з моменту підписання договору, тому нарахування пені за умовами даного кредитного договору суд визнає неправомірним.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Судова практика з даного приводу є сталою і змін не зазнавала, відступу від неї Велика Палата не робила.
Матеріалами справи підтверджується, що АТ КБ «ПриватБанк» у липні 2015 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредитних коштів на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка була стягнута за рішенням суду, таким чином кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 01.07.2015 року, АТ КБ «ПриватБанк» заявляло вимогу про стягнення неустойки, в тому числі, пені, в задоволенні якої було відмовлено. Згідно судових рішень Богунського районного суду м. Житомира та Житомирського апеляційного суду з відповідачки на користь банку достроково була стягнута лише заборгованість за тілом кредиту, в задоволенні решти позовних вимог, в тому числі про стягнення пені, було відмовлено.
Отже, беручи до уваги те, що в стягненні заборгованості по пені, яка утворилась станом на 01.07.2015 року вже було відмовлено судом, тобто між сторонами з даного приводу ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили; з липня 2015 року у позивача взагалі припинилось право нараховувати пеню згідно умов укладеного між сторонами договору, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про дострокове повернення кредитних коштів на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, суд дійшов висновку, що нарахування заборгованості по пені в розмірі 44487,19 доларів США, яка згідно наданого банку розрахунку нарахована з грудня 2014 року по грудень 2016 року (а.с. 138), є неправомірним.
Таким чином, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність заборгованості, в рахунок погашення якої може бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач виконала зобов'язання за договором зі сплати заборгованості за тілом кредиту, відсоткам та комісії, а нарахування позивачем заборгованості по пені визнано судом неправомірним.
Не підлягає задоволенню вимога про виселення відповідачки, оскільки вона є похідною від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи і вимог чинного законодавства, дослідивши і проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов переконливого висновку про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.
Водночас, суд не надає оцінку доводам представника відповідача з приводу застосування строку позовної давності, звернення до суду з пропуском якої є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України у разі, якщо суд дійде висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки суд дійшов висновку, що заявлені вимоги АТ КБ "Приват Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення визнані судом безпідставними у зв'язку з недоведеністю позивачем наявності заборгованості за кредитним договором.
При ухваленні рішення, суд бере до уваги, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена абопідлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру витрат з надання правничої допомоги, які має сплатити відповідачка, представник відповідача надав копію Договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного 24.01.2022 року між ОСОБА_2 та адвокатом Якухно О.М., копію Додатку до договору про надання професійної правничої допомоги від 24.01.2022 р., Акт приймання-передачі виконаних робіт до договору від 24.01.2022 р. з детальним описом наданих послуг (а.с.178-181).
Згідно з п. 3 Договору про надання правничої допомоги клієнт сплачує гонорар в розмірі, визначеному у Додатку до цього договору.
Зі змісту пункту 1 Додатку до договору від 24.01.2022 р., підписаного ОСОБА_2 та адвокатом Якухно О.М., судом встановлено, що сторони погодили суму гонорару за надання професійної правничої допомоги в розмірі 800,00 грн за 1 годину роботи адвоката, розмір гонорару за участь в судових засіданнях погоджено в розмірі 800,00 грн. за кожне судове засідання незалежно від його тривалості.
Отже, розмір гонорару адвоката передбачений умовами Договору про надання правової допомоги від 24.01.2022 року, підтверджується змістом Акту приймання-передачі виконаних робіт до договору від 24.021.2022 р. з детальним описом наданих послуг, а також матеріалами справи щодо обсягу виконаних адвокатом робіт.
Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Подібні за змістом правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 12.01.2021 року у справі № 280/2635/20; від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16; від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18; від 01.09.2021 у справі №178/1522/18; від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19; від 10.11.2021 року у справі № 329/766/18; від 23.12.2021 року у справі № 923/560/17.
Судова практика з зазначеного питання є сталою і змін не зазнавала.
Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 01.11.2022 року у справі № 757/24445/21.
Крім того, у справі "Бєлоусова проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно з договірними зобов'язаннями, а тому витрати за цим гонораром є фактично понесеними.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Враховуючи викладене, беручи до уваги категорію і складність даної справи, проаналізувавши обсяг виконаної адвокатом Якухно О.М. під час судового розгляду, зокрема, необхідністю вивчення обставин справи, складання процесуальних документів, участь в судових засіданнях, їх кількість, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є реальним, обґрунтованим та співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт, відповідає умовам укладеного між сторонами договору, що підтверджується матеріалами справи.
На переконання суду розмір таких витрат не є завищеним або таким, що явно не співмірний із наданими адвокатом послугами.
Беручи до уваги те, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 8800,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача просив відмовити в стягненні на користь відповідача витрат на правничу допомогу, посилаючись на її завищений розмір, разом з тим, не навів жодних переконливих доводів, які б свідчили про це, а тому суд не бере їх до уваги і вважає необгрунтованими.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , та виселення - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8800,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя О.В. Стрілецька