Справа № 2-301/10
02 липня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.
при секретарі Губа В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики,
Позивачка у жовтні 2010 року звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором позики, посилаючись на те, що 27 квітня 2009 року уклала з відповідачем договір позики, згідно з яким передала йому 1400 доларів США до 01.06.2009 року. Однак у зазначений термін відповідач свої зобов'язання не виконав, грошові кошти не повернув. Тому позивачка просила стягнути з відповідача суму боргу 1400 доларів США , понесені судові витрати у розмірі 233 грн.
Представник позивачки у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, заслухавши представника позивачки, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка 27 квітня 2009 року уклала з відповідачем в простій письмовій формі договір позики, за яким вона передала відповідачу 1400 доларів США. Зазначену суму відповідач зобов'язувався повернути до 01.06.2009 року. Відповідач своїх зобов'язань не виконав. Причини невиконання таких зобов'язань правового значення для справи не мають. Однак відповідно до договору позики № 2 від 27.04.2009 року позивачка передала відповідачу кошти саме у доларах США, які зобов'язувався повернути відповідач.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Випадки, умови і порядок застосування іноземної валюти як платіжного засобу в зобов'язаннях встановлені Законом України „Про Національний банк України” від 20.05.1999 року, декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року та іншими нормативно-правовими актами. Позивачка є фізичною особою, яка не має права відповідно до чинного законодавства здійснювати валютні операції та проводити розрахунки в іноземній валюті. Позивачка у позові та представник позивачки у судовому засіданні наполягає та стягненні з відповідача суми боргу саме у доларах США. Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 192, 533, 624, 625, 1046, 1048, ЦК України, ст. ст. 27, 31, 60, 88, 209, 210, 213, 214, 224 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя С.Г. Зосименко