вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" жовтня 2022 р. Справа № 911/85/22
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Дядюн Наталії Віталіївни
до Приватного підприємства «Анрі-Маркет»
про стягнення 297860,40 грн
за участі представників
позивача: не з'явився;
відповідача: Рибачок А.О. - адвокат, ордер серії АО № 1055690 від 04.07.2022.
Фізична особа-підприємець Дядюн Наталія Віталіївна (далі - позивач, ФОП Дядюн Н.В.) звернулась до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 27.12.2021 до Приватного підприємства «Анрі-Маркет» (далі - відповідач, ПП «Анрі-Маркет») про стягнення 297860,40 грн заборгованості.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, 04.02.2020 між ФОП Дядюн Н.В., як перевізником, та ПП «Анрі-Маркет», як замовником, укладено договір про надання транспортних послуг № 0402-1, в рамках виконання якого ФОП Дядюн Н.В. надала ПП «Анрі-Маркет» послуги з перевезення вантажу на загальну суму в розмірі 1932997,53 грн.
Позивач стверджує, що у зв'язку з виявленням недоплати за договором у розмірі 297860,40 грн, ФОП Дядюн Н.В. разом із вимогою про сплату коштів направила відповідачу оригінали товарно-транспортних накладних, проте така вимога проігнорована ПП «Анрі-Маркет», що стало підставою пред'явлення цього позову.
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.02.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.03.2022. Також суд зобов'язав позивача надати суду належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, а саме: № 524200 від 25.02.2020; № 524144 від 26.02.2020; № 4 від 26.02.2020; № 524142 від 26.02.2020; № 5 від 26.02.2020; № 2209 від 25.02.2020; № 125 від 29.02.2020; № 524242 від 27.02.2020; № 0118 від 27.02.2020; № 524143 від 06.03.2020.
Через канцелярію суду 30.05.2022 представник ФОП Дядюн Н.В. подав супровідний лист із клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема, копій реєстрів прийнятого зерна ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» і ТОВ «Транссервіс 2008».
Через канцелярію суду 02.08.2022 ПП «Анрі-Маркет» подало відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд: визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними, прийняти відзив до розгляду та врахувати його під час ухвалення рішення; витребувати у ФОП Дядюн Н.В. оригінали товарно-транспортних накладних (далі - ТТН): № 524200 від 25.02.2020; № 524144 від 26.02.2020; № 4 від 26.02.2020; № 524142 від 26.02.2020; № 5 від 26.02.2020; № 2209 від 25.02.2020; № 125 від 29.02.2020; № 524242 від 27.02.2020; № 0118 від 27.02.2020; № 524143 від 06.03.2020. Також відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
При вирішенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву, суд виходив із такого.
Відповідно до частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
За приписами статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалою від 04.02.2022 про відкриття провадження у справі суд встановив відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Вказаний строк є таким, що встановлений судом та відповідає встановленому законом строку.
Наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103281163853 свідчить про те, що ухвалу Господарського суду Київської області від 04.08.2022 відповідач отримав 29.07.2022, з огляду на що п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплинув 15.08.2022.
Зважаючи на те, що ПП «Анрі-Маркет» подало до суду відзив на позовну заяву 02.08.2022, тобто в межах встановленого судом строку, відсутні підстави для вирішення по суті клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.
Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилається на такі обставини: позивач склала рахунок на оплату спірних послуг, акт та вимогу в один день - 19.11.2021, майже через 2 роки після нібито наданих послуг; позивач не надала підтвердження направлення рахунку, акта, ТТН та вимоги, що виключає наявність підстав для проведення оплати нібито наданих послуг; надані позивачем ТТН не узгоджуються із наданими останньою доказами - зведеними даними та реєстрами авто; сума заборгованості, на яку претендує позивач, не співпадає з тією сумою, про стягнення якої може йти мова.
Через канцелярію суду 22.08.2022 представник позивача подав заяву про повернення відповідачу відзиву та вирішення, у зв'язку з цим, справи за наявними у ній матеріалами. Вказана заява обґрунтована тим, що оскільки представник відповідача був присутній у судовому засіданні 04.07.2022, а відзив на позов подав лише 02.08.2022, п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву ним пропущено.
У підготовчому засіданні 22.08.2022 суд розглянув заяву представника позивача про повернення відповідачу відзиву та залишив останню без задоволення з огляду на її необгрунтованість.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд врахував встановлені вище обставини дотримання відповідачем строку на подання відзиву, який, відповідно до процесуального закону, обчислюється виключно з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Крім того суд вважає, що повернення відповідачу відзиву без розгляду призвело б до порушення таких основних засад (принципів) господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Через канцелярію суду 22.08.2022 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів, у якому викладено додаткові письмові пояснення по суті спору, а також пояснення щодо неможливості надати витребувані судом документи.
Відповідно до викладених у вказаному клопотанні пояснень, на думку позивача, обставини надання послуг з перевезення зерна ФОП Дядюн Н.В. для ПП «Анрі-Маркет» за спірними ТТН не повинні доказуватись, згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, як такі, що встановлені рішеннями суду в інших господарських справах, які набрали законної сили.
Позивач стверджує, що у справі № 911/2183/20 за позовом ТОВ «Транспорт плюс» до ПП «Анрі-Маркет» про стягнення заборгованості встановлено факт, що перевезення зерна для ПП «Анрі-Маркет» за ТТН № 2209 від 25.02.2020; № 125 від 29.02.2020; № 524242 від 27.02.2020; № 0118 від 27.02.2020; № 524143 від 06.03.2020 - здійснила ФОП Дядюн Н.В. Також у справі № 920/564/20 за позовом ПП «Анрі-Маркет» до ФОП Богдан В.В. про стягнення коштів, на думку позивача, установлено факт перевезення зерна для ПП «Анрі-Маркет» за ТТН № 524200 від 25.02.2020; № 524144 від 26.02.2020; № 4 від 26.02.2020; № 524142 від 26.02.2020; № 5 від 26.02.2020.
На електронну адресу суду 25.08.2022 від представника ПП «Анрі-Маркет» надійшло клопотання про призначення експертизи, у якому відповідач просив суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступні запитання: чи виконані підписи у ТТН № 524200 від 25.02.2020; № 524144 від 26.02.2020; № 4 від 26.02.2020; № 524142 від 26.02.2020; № 5 від 26.02.2020; № 2209 від 25.02.2020; № 125 від 29.02.2020; № 524242 від 27.02.2020; № 0118 від 27.02.2020; № 524143 від 06.03.2020 директором ПП «Анрі-Маркет» Золотих Кирилом Олексійовичем? Чи виконані підписи у вказаних ТТН однією особою? Чи виконано виконані підписи у ТТН навмисно зміненим почерком?
Вказане клопотання мотивоване наявністю у відповідача сумнівів щодо факту підписання ТТН, на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог, директором ПП «Анрі-Маркет».
У підготовчому засіданні 29.08.2022 суд розглянув клопотання ПП «Анрі-Маркет» про призначення експертизи та відмовив у його задоволенні, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Частиною першою статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Так, вказаною нормою ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду, щодо призначення судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Суд ухвалою від 08.08.2022 зобов'язував ФОП Дядюн Н.В. надати для огляду оригінали спірних ТТН, однак у клопотанні від 17.08.2022 про долучення документів позивач повідомила про неможливість надання суду таких ТТН у зв'язку з відсутністю доступу до них.
Зазначене унеможливлює проведення почеркознавочї експертизи щодо встановлення відповідності підпису директора ПП «Анрі-Маркет» на спірних ТТН.
За таких обставин суд визнав клопотання відповідача про призначення експертизи недоцільним і відмовив у його задоволенні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2022.
Через канцелярію суду 16.09.2022 представник відповідача подав додаткові пояснення, які суд залучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 19.09.2022 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступні слова представників сторін щодо вимог заявленого позову, а також стосовно змісту та підстав заперечень проти позову, після чого оголосив перерву до 03.10.2022.
Через канцелярію суду 30.09.2022 від ФОП Дядюн Н.В. надійшли письмові пояснення з додатками, а також пояснення від 27.09.2022 щодо відсутності представника позивача у судовому засіданні 03.10.2022, в якому позивач просила суд здійснити розгляд справи за відсутності її представника, який братиме участь в іншому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд зазначає, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники справи не з'явились у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Зважаючи на те, що позивач належним чином повідомлена про дату, час і місце цього судового засідання, враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, явку представника позивача суд обов'язковою не визнавав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ФОП Дядюн Н.В.
Через канцелярію суду 30.09.2022 представник ПП «Анрі-Маркет» подав додаткові пояснення щодо своїх заперечень проти позову.
Подані сторонами пояснення суд залучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.10.2022, після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представник відповідача виступив із заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 03.10.2022 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ФОП Дядюн Н.В. (перевізник) та ПП «Анрі-Маркет» (замовник) 04.02.2020 укладено договір про надання транспортних послуг № 0402-1 (далі - договір № 0402-1), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.
Перевізник організовує перевезення вантажів на підставі заявок, що подаються замовником і є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору № 0402-1).
Пунктом 1.3 договору № 0402-1 обумовлено, що заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками та підписами замовника та перевізника, та є невід'ємною частиною даного договору.
У підпункті 2.1.3 договору № 0402-1 визначено обов'язок замовника здійснити своєчасну оплату робіт перевізника в порядку передбаченим цим договором та заявкою на перевезення.
У розділі 3 договору № 0402-1 сторони погодили порядок розрахунків:
- сторони визначають вартість послуг по кожному перевезенню у заявках на перевезення вантажу (пункт 3.1);
- замовник оплачує послуги перевізника згідно з актами виконаних робіт та рахунків, що відправляються перевізником на адресу замовника на підставі фактично виконаних робіт (пункт 3.2);
- підтвердженням факту надання послуг є печатка та підпис вантажоодержувача у оригіналах товарно-транспортних накладних (пункт 3.3);
- підставою для виписки рахунку є товарно-транспортні накладні (пункт 3.4);
- оплата за договором розраховується виходячи з ваги доставленого вантажу (пункт 3.5);
- оплата перевезення за договором замовником проводиться за формулою: 80% виставленого рахунку по факту розвантаження автотранспорту в місті призначення. Остаточний розрахунок, а саме 20% що залишились по виставленому рахунку за перевезення, після отримання замовником оригіналів товарно-транспортних накладних (пункт 3.6).
У період з 07.02.2020 по 27.02.2020, в рамках виконання договору № 0402-1, між ФОП Дядюн Н.В. та ПП «Анрі-Маркет» підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення кукурудзи на загальну суму в розмірі 1932997,53 грн, а саме: акт № 1 від 07.02.2020 на суму 615656,97 грн з ПДВ; акт № 2 від 19.02.2020 на суму 1184814,56 грн з ПДВ; акт № 3 від 27.02.2020 на суму 132526,00 грн з ПДВ.
До позовної заяви долучено ряд товарно-транспортних накладних, складених у період з 25.02.2020 по 29.02.2020, які свідчать про те, що ПП «Анрі-Маркет», як вантажовідправник, передало у пункті навантаження у місті Кагарлик Київської області автомобільному перевізнику ФОП Дядюн Н.В. кукурудзу 3 класу загальною вагою (нетто) 247,800 тонн для перевезення у пункт призначення за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 3, а саме: ТТН № 524200 від 25.02.2020 на перевезення 29,000 тонн кукурудзи; ТТН № 155 від 29.02.2020 на перевезення 28,180 тонн кукурудзи; ТТН № 5 від 26.02.2020 на перевезення 26,620 тонни кукурудзи; ТТН № 145 від 20.02.2020 на перевезення 25,880 тонн кукурудзи; ТТН № 140377 від 25.02.2020 на перевезення 30,400 тонн кукурудзи; ТТН № 2209 від 25.02.2020 на перевезення 22,000 тонни кукурудзи; ТТН № 524142 від 26.02.2020 на перевезення 28,600 тонн кукурудзи; ТТН № 4 від 26.02.2020 на перевезення 27,660 тонн кукурудзи; ТТН № 524144 від 26.02.2020 на перевезення 29,460 тонн кукурудзи.
Матеріали справи свідчать про те, що на підставі договору № 0402-1 ФОП Дядюн Н.В. в односторонньому порядку підписала 19.11.2021 акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). В акті зазначено, що ФОП Дядюн надала ПП «Анрі-Маркет» транспортно-експедиційні послуги з перевезення кукурудзи у кількості 292,02 тонн на суму 297860,40 грн з ПДВ.
На оплату вказаних послуг ФОП Дядюн Н.В. сформувала рахунок на оплату № 97 від 19.11.2021 на суму 297860,40 грн.
Позивач стверджує, що у зв'язку з виявленням недоплати за договором № 0402-1 в сумі 297860,40 грн ФОП Дядюн Н.В. звернулась до ПП «Анрі-Маркет» з вимогою про сплату коштів.
До позовної заяви долучена копія вимоги від 19.11.2021 про розрахунок за договором № 0402-1, адресованої ПП «Анрі-Маркет», у якій ФОП Дядюн Н.В., посилаючись на належне виконання останньою своїх зобов'язань за договором, вимагала сплатити заборгованість у сумі 297860,40 грн.
Як на підстави для сплати спірної заборгованості за договором № 0402-1 ФОП Дядюн Н.В. посилалась на ТТН: № 524200 від 25.02.2020, № 524144 від 26.02.2020, № 4 від 26.02.2020, № 524142 від 26.02.2020, № 5 від 26.02.2020, № 2209 від 25.02.2020, № 125 від 29.02.2020, № 524242 від 27.02.2020, № 0118 від 27.02.2020, № 524143 від 06.03.2020.
У додатках до вимоги, крім зазначених ТТН, також вказано рахунок на оплату № 97 від 19.11.2021 та акт виконаних робіт № 1 від 19.11.2021.
В якості доказів надіслання на адресу ПП «Анрі-Маркет» вимоги від 19.11.2021 про розрахунок за договором № 0402-1 ФОП Дядюн Н.В. долучила до позовної заяви копії опису вкладення у цінний лист та накладної Укрпошти № 0200251712688 від 24.11.2021.
Звертаючись із позовом до суду, ФОП Дядюн Н.В. стверджує про те, що ПП «Анрі-Маркет» ухиляється від підписання акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 19.11.2021.
Ціна позову (297860,40 грн), за твердженнями позивача, підтверджується належними доказами, а саме ТТН: № 524200 від 25.02.2020; № 524144 від 26.02.2020; № 4 від 26.02.2020; № 524142 від 26.02.2020; № 5 від 26.02.2020; № 2209 від 25.02.2020; № 125 від 29.02.2020; № 524242 від 27.02.2020; № 0118 від 27.02.2020; № 524143 від 06.03.2020.
Крім того, на переконання позивача, факт надання ФОП Дядюн Н.В. спірних послуг ПП «Анрі-Маркет» встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, у господарських справах № 911/2183/20 та № 920/564/20.
Відповідач, зі свого боку, заперечує факт отримання спірних акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 19.11.2021, рахунку на оплату № 97 від 19.11.2021, відповідних ТТН і вимоги. Відповідач вважає, що надані позивачем докази на підтвердження нібито наданих послуг з перевезення вантажу є неналежними, зокрема, ПП «Анрі-Маркет» ставить під сумнів відповідність поданих копій ТТН оригіналам.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 629 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Змістовний аналіз умов укладеного між сторонами спору договору та фактичних дій, які повинен був виконувати та виконував (здійснював) позивач, як виконавець послуг, дає підстави для висновку про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Господарським кодексом України також врегульовані відносини, пов'язані з перевезенням вантажів. Так, частинами першою і другою статті 306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Згідно із частиною першою статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (частина друга статті 307 Господарського кодексу України).
Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників - визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила).
Пунктом 10.1 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2). Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені договором (пункт 10.2).
За приписами пункту 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами (абзац двадцять сьомий глави 1 Правил).
Пунктами 11.3, 11.5, 11.7 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25, 8.26 глави 8 цих Правил.
Згідно з абзацом першим пункту 3.7 Правил на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник надає перевізнику при наявності договору заявку відповідно до встановленої форми.
Заявка подається перевізнику у строк, визначений договором. За погодженням із перевізником замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки (пункт 3.8 Правил).
За приписами частини другої статті 50 Закону «Про автомобільний транспорт» істотними умовами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Умовами договору № 0402-1 позивач та відповідач погодили порядок та умови перевезення вантажу.
Як зазначалось вище, договором № 0402-1 обумовлено, що перевізник організовує перевезення вантажів на підставі заявок, що подаються замовником і є невід'ємною частиною цього договору. Заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками та підписами замовника та перевізника, та є невід'ємною частиною даного договору. Сторони визначають вартість послуг по кожному перевезенню у заявках на перевезення вантажу. Замовник зобов'язаний здійснити своєчасну оплату робіт перевізника в порядку передбаченим цим договором та заявкою на перевезення.
Аналіз наведених умов договору № 0402-1 свідчить про те, що сторони у договорі визначили, що послуги з перевезення вантажу здійснюється, за загальним правилом, шляхом оформлення заявки. Відсутність на конкретне перевезення заявки на перевезення вантажу має своїм наслідком недоведеність договірних відносин щодо конкретного перевезення.
Суд установив, що у матеріалах справи відсутня оформлена сторонами заявка на перевезення 292,02 тонн кукурудзи за ціною 1020,00 грн без ПДВ за тонну (як зазначено у спірному акті № 1 від 19.11.2021).
Тобто документального підтвердження про те, що сторони узгодили, в тому числі, вартість послуг за перевезення, як того вимагає пункт 3.1 договору № 0402-1, позивач не надала. Так само відсутні у матеріалах справи докази погодження між контрагентами найменування (вид), кількість/вага вантажу, пункту відправлення та призначення вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; дата завантаження та розвантаження (термін перевезення) вантажу; тип, кількість, державні/реєстраційні номери транспортних засобів; умови перевезення; особливі вказівки замовника чи інші умови.
Таким чином, свідчення про досягнення між сторонами всіх істотних умов договору в частині перевезення у спірний період кукурудзи у кількості 292,02 тонн (зазначені кількість і найменування вантажу фігурує у акті № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.11.2021) відсутні.
Суд зазначає, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 297860,40 грн за послуги перевезення вантажу кукурудзи в кількості 256,48 тон на підставі акту № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.11.2021.
Акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.11.2021 є підсумковим документом, який фіксує факт наданих позивачем та прийнятих відповідачем транспортних послуг, однак він не може підміняти собою договірну документацію (заявку), яку сторони обумовили, як необхідну підставу для початку договірних дій щодо надання послуг з перевезення вантажу.
В системному тлумаченні норм чинного законодавства, з огляду на визначені сторонами умови договору та тип перевезення, основним документом на підтвердження факту організації позивачем виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом є товарно-транспортна накладна.
За умовами договору № 0402-1, підтвердженням факту надання послуг є печатка та підпис вантажоодержувача у оригіналах товарно-транспортних накладних. Підставою для виписки рахунку є товарно-транспортні накладні. Оплата за договором розраховується виходячи з ваги доставленого вантажу. Оплата перевезення за договором замовником проводиться за формулою: 80% виставленого рахунку по факту розвантаження автотранспорту в місті призначення. Остаточний розрахунок, а саме 20% що залишились по виставленому рахунку за перевезення, після отримання замовником оригіналів товарно-транспортних накладних.
Як вже зазначалось, позивач обґрунтовує наявність спірної заборгованості десятьма ТТН: № 524200 від 25.02.2020; № 524144 від 26.02.2020; № 4 від 26.02.2020; № 524142 від 26.02.2020; № 5 від 26.02.2020; № 2209 від 25.02.2020; № 125 від 29.02.2020; № 524242 від 27.02.2020; № 0118 від 27.02.2020; № 524143 від 06.03.2020, натомість до позовної заяви долучено лише частину ТТН, якими позивач обгрунтовує ціну позову, а саме: № 524200 від 25.02.2020; № 524144 від 26.02.2020; № 4 від 26.02.2020; № 524142 від 26.02.2020; № 5 від 26.02.2020; № 2209 від 25.02.2020.
Щодо решти долучених до позовної заяви копій ТТН (№ 155 від 29.02.2020, № 145 від 20.02.2020, № 140377 від 25.02.2020), суд зазначає, що такі не визначені позивачем як спірні, жодних пояснень щодо цих ТТН матеріали справи не містять.
Суд неодноразово зобов'язував позивача надати суду належним чином засвідчені копії десяти спірних ТТН, про які позивач зазначила у позовній заяві, а також витребовував їх оригінали для огляду, проте ФОП Дядюн Н.В. не виконала вимоги суду, посилаючись на відсутність доступу до документального архіву, в якому зберігається відповідна документація ФОП Дядюн Н.В.
Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стверджуючи про те, що ФОП Дядюн Н.В. надала ПП «Анрі-Маркет» послуги з перевезення 292,02 тонн кукурудзи (за ціню 1020,00 грн без ПДВ з тонну), позивач надала до матеріалів справи ТТН (№ 524200 від 25.02.2020; № 155 від 29.02.2020; № 5 від 26.02.2020; № 145 від 20.02.2020; № 140377 від 25.02.2020; № 2209 від 25.02.2020; № 524142 від 26.02.2020; № 4 від 26.02.2020; № 524144 від 26.02.2020), відповідно до яких загальна вага (нетто) вантажу становить 247,800 тонн. Також у частині зазначених ТТН не міститься П.І.Б., посади, підпису та печатки вантажоодержувача.
Вказані товарно-транспортні накладні не містять в собі зазначення вартості наданих послуг. Докази погодження між сторонами вартості здійснених позивачем перевезень, а саме заявки, як того вимагають умови договору № 0402-1, в матеріалах справи відсутні.
Оскільки умовами договору передбачено, що оплата за договором розраховується з ваги доставленого вантажу, однак у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження вартості послуг на спірні перевезення, ціна позову не може вважатись обґрунтованою.
Посилання позивача на таблиці (реєстри) ТТН, отримані від ТОВ «СП Рисоіл Термінал» і ТОВ «Транссервіс 2008» суд до уваги не приймає оскільки останні не підписані ні позивачем, ні відповідачем. Крім того такі таблиці (реєстри) ТТН не є первинними документами, в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції.
При дослідженні обставин надіслання позивачем на адресу відповідача вимоги від 19.11.2021 про розрахунок за договором № 0402-1, суд установив, що до позовної заяви, в якості доказів її відправлення, ФОП Дядюн Н.В. надала копії опису вкладення та накладної Укрпошти № 0200251712688 від 24.11.2021.
Водночас, виходячи із положень Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, документом, який підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), складений з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який видається відправникові.
ФОП Дядюн Н.В. не додала такого доказу разом із позовною заявою, як того вимагає норма частини другої статті 80 ГПК України, та не зазначала у позовній заяві, що такий доказ не може бути поданий у встановлений законом строк. Натомість копію фіскального чека від 24.11.2021, який, за твердженнями позивача, підтверджує факт надіслання вимоги, позивач долучила лише 22.08.2022 разом із клопотанням від 17.08.2022 про долучення документів, не обгрунтовуючи при цьому неможливості його подання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Крім того суд установив, що копія вказаного фіскального чека не засвідчена належним чином.
За приписами статті 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до пункту 5.26 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163:2020», затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 № 144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи, а прийняття на їх основі судового рішення є підставою для скасування такого судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16 та від 21.08.2019 у справі № 910/12809/16).
Надана копія фіскального чека засвідчена не у порядку, встановленому Національним стандартом України, оскільки містить лише слова «згідно з оригіналом» та підпис невідомої особи, а отже є недопустимим доказом.
Оцінюючи твердження позивача про те, що у судових рішеннях, які набрали законної сили, у господарських справах № 911/2183/20 та № 920/564/20 встановлено факти, що перевезення зерна для ПП «Анрі-Маркет» за спірними ТТН здійснила ФОП Дядюн Н.В., суд виходить із такого.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас згідно із частиною сьомою статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють дотриманню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з погляду процесуальної економії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.
Велика Палата Верховного Суду, вказуючи на відмінність фактів, встановлених рішенням суду, від їх правової оцінки вказала, що преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (пункт 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17). Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Отже зміст положень частин четвертої, сьомої статті 75 ГПК України свідчить про те, що преюдиціальними є обставини (явища, дії, події, факти), які відповідають таким умовам: 1) вони безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом; 2) вони відображені у мотивувальній частині судового рішення; 3) їм надана правова оцінка судом.
Суд установив, що у провадженні Господарського суду Київської області знаходилась справа № 911/2183/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт-Плюс» (далі - ТОВ «Транспорт-Плюс») до ПП «Анрі-Маркет» про стягнення 162367,61 грн. Позовні вимоги у вказаній справі обґрунтовувались неналежним виконанням ПП «Анрі-Маркет» взятих на себе зобов'язань за умовами договору про надання транспортних послуг № 2502 від 25.02.2020 щодо оплати наданих ТОВ «Транспорт-Плюс» послуг за виконані перевезення.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2021, яке набрало законної сили 21.04.2021, у задоволені вимог ТОВ «Транспорт-Плюс» до ПП «Анрі-Маркет» про стягнення 162367,61 грн відмовлено повністю.
У мотивувальній частині судового рішення у справі № 911/2183/20 зазначено, зокрема, таке:
- в доказ надання позивачем послуг з перевезення вантажу, останнім до матеріалів справи були додані товарно-транспортні накладні № 2209 від 25.02.2020, № 2210 від 25.02.2020, № 140337 від 25.02.2020, № 120 від 26.02.2020, № 145 від 26.02.2020, № 146 від 26.02.2020, № 0118 від 27.02.2020, № 524240 від 27.02.2020, № 524242 від 27.02.2020, № 125 від 29.02.2020, № 155 від 29.02.2020, № 524145 від 03.03.2020, № 524143 від 06.03.2020, № 333 від 18.0.2020, № 13 від 19.03.2020, № 1 від 19.03.2020, № 20/3 від 20.03.2020;
- як вбачається з поданих позивачем товарно-транспортних накладних, зокрема, за № 2209 від 25.02.2020, № 2210 від 25.02.2020, № 140337 від 25.02.2020, № 120 від 26.02.2020, № 145 від 26.02.2020, № 146 від 26.02.2020, № 0118 від 27.02.2020, № 524240 від 27.02.2020, № 524242 від 27.02.2020, № 125 від 29.02.2020, № 155 від 29.02.2020, № 524145 від 03.03.2020, № 524143 від 06.03.2020 в графі «Автомобільний перевізник» вказано ФОП Дядюн Н.В., в графах «замовник» та «вантажовідправник» - ТОВ «Анрі-Маркет», в графі «пункт навантаження» Київська обл. м. Кагарлик, в графі «пункт розвантаження» - Одеська обл. Овідіопольський район, с. Молодіжне.
Зміст мотивувальної частини судового рішення у згаданій справі свідчить про те, що суд, у межах заявлених предмета і підстав позову, не досліджував обставини надання ФОП «Дядюн Н.В., яка не є стороною (учасником) у справі № 911/2183/20, послуг ПП «Анрі-Маркет» з перевезення вантажу за договором № 0402-1. Більш того суд у справі № 911/2183/20 не встановив факту надання спірних послуг ФОП Дядюн Н.В., а лише констатував, що у ТТН, якими ТОВ «Транспорт-Плюс» обґрунтовувало заявлені вимоги, перевізником вантажу вказано ФОП Дядюн Н.В.
Зазначена у судовому рішенні обставина, що у ТТН перевізником вантажу вказано ФОП Дядюн Н.В. не зумовлює беззаперечного факту того, що спірні послуги були надані та, як наслідок, застосування судом у цій справі правил про преюдицію.
Також безпідставними є посилання позивача на судове рішення у справі № 920/564/20.
Так, у провадженні Господарського суду Сумської області знаходилась справа № 920/564/20 за позовом ПП «Анрі-Маркет» до фізичної особи-підприємця Богдана Віталія Валерійовича (далі - ФОП Богдан В.В.) про стягнення 414303,60 грн. Позовні вимоги у справі № 920/564/20 обгрунтовувались невиконанням ФОП Богданом В.В. зобов'язань за договором № 25/02/20 від 25.02.2020 про надання послуг з перевезення вантажів.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, у справі № 920/564/20 позов задоволено частково: стягнуто з ФОП Богдана В.В. на користь ПП «Анрі-Маркет» грошові кошти в сумі 143881,02 грн та 2158,22 грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог щодо стягнення з ФОП Богдана В.В. 270422, 58 грн - провадження у справі закрито.
Справа розглядалась за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФОП Дядюн Н.В.
Зокрема, у мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 920/564/20, за наслідками розгляду апеляційної скарги ФОП Богдана В.В. на рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2021, зазначено таке:
«На підтвердження фактичного надання послуг перевезення за вказаними договорами-заявками відповідачем надані товарно-транспортні накладні № 97 від 26.02.2020, № 524214 від 25.02.2020, № 524212 від 25.02.2020, №№ 115, 116, 120, 119, 125, 118 від 26.02.2020, № 52430 від 26.02.2020, № 117 від 26.02.2020, № 524142 від 26.02.2020, № 524144 від 26.02.2020, № 524220 від 26.02.2020, № 5 від 26.02.2020, № 4 від 26.02.2020, № 52400 від 25.02.2020, № 44 від 25.02.2020 (а. с. 84-101 т. 1), з яких вбачається, що перевезення вантажу здійснювалося автомобільним перевізником ФОП Дядюн Н.В., а також договір підряду від 25.02.2020 (а. с. 83 т. 1), укладений між відповідачем та третьою особою, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання надати позивачу за дорученням відповідача послуги за договором перевезення № 25/02/20 від 25.02.2020.
Посилання апелянта на те, що ним були виконані свої зобов'язання із перевезення вантажу, що підтверджується поданими ТТН, перевізником якого вказаний ФОП Дядюн Н.В. на підставі договору підряду від 25.02.2020, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки між сторонами у даній справі виникли правовідносини із перевезення вантажу, які регулюються нормами ст. ст. 908-928 ЦК України, а не із договору транспортного експедирування, яке регулюється нормами 929-935 ЦК України та дозволяє залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб (в даному випадку ФОП Дядюн Н.В.).
Зокрема, ні умови договору, ні норми, які регулюють правовідносини із перевезення вантажу, не надають права відповідачу залучити до виконання своїх обов'язків із перевезення товару інших осіб.
Більше того, товарно-транспортні накладні № 97 від 26.02.2020, № 524214 від 25.02.2020, № 524212 від 25.02.2020, №№ 115, 116, 120, 119, 125, 118 від 26.02.2020, № 52430 від 26.02.2020, № 117 від 26.02.2020, № 524142 від 26.02.2020, № 524144 від 26.02.2020, № 524220 від 26.02.2020, № 5 від 26.02.2020, № 4 від 26.02.2020, № 52400 від 25.02.2020, № 44 від 25.02.2020 підтверджують надання послуг 25-26.02.2020 за маршрутом м. Кагарлик, Київська область - вул. Залізнична, 3, с. Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область, тоді як відповідно до рахунків-фактур № 29 від 29.02.2020 та № 31 від 16.03.2020, які виставлялись відповідачем, позивач здійснив оплату за транспортні послуги від 27.02.2020 та 04.03.2020 по маршруту: м. Ічня - м. Миколаїв.
Відповідачем не доведено, що перевезення на підставі вказаних вище товарно-транспортних накладних були здійсненні ФОП Дядюн Н.В. на виконання договору про надання послуг з перевезення від 25.02.2020, укладеного між ПП «Анрі-Маркет» та ФОП Богдан В.В. Зокрема, відповідачем не надано заявок на перевезення вантажу, передбачених п. 3.2. такого договору.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що згідно пояснень сторін, що між позивачем та ФОП Дядюн Н.В. існують окремі правовідносини із перевезення вантажу.».
Аналізуючи зміст судових рішень у справі № 920/564/20, суд дійшов висновку, що згадані судами обставини про те, що перевезення вантажу здійснювалося автомобільним перевізником ФОП Дядюн Н.В. (згідно з ТТН, якими ФОП Дядюн Н.В. обґрунтовує ціну позову у справі 911/85/22) не можна вважати преюдиційними, оскільки відповідні обставини не одержали оцінку суду у справі № 920/564/20, не були розглянуті, як такі, що встановлені судом і відповідно не набули властивості преюдиційності.
Судами у справі № 920/564/20 не встановлювались обставини, доведення яких потребує розгляд цієї справи, зокрема, не надавалася оцінка стану виконання зобов'язань за договором № 0402-1, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі.
Враховуючи викладене в сукупності, вказані рішення судів у господарських справах № 911/2183/20 та № 920/564/20 не можуть вважатись преюдиційними при розгляді цієї справи в частині доказування факту надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу за договором № 0402-1 за спірними ТТН, частину яких позивач взагалі не надала до матеріалів справи.
Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас докази, відповідно до статей 76-79 ГПК України, повинні бути:
- належними, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
допустимими - підтверджують обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
- достовірними - створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи;
- вірогідними - наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для надання первинним документам доказової сили при розгляді справи в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. В силу вимог статей 74, 76, 77, 91 ГПК України саме позивач повинен довести належними та допустимими доказами обставини, які входять до предмета доказування у справі, та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
Враховуючи вимоги процесуального закону щодо стандарту доказування, господарський суд не може прийти до висновку про доведення позивачем належними, допустимими та достовірними доказами заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Судові витрати, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.11.2022.
Суддя О.В. Щоткін