вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" листопада 2022 р. Справа№ 911/1990/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
представники учасників апеляційного провадження в судове засідання не з'явились;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації"
на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 (повне рішення складено 18.10.2021)
у справі № 911/1990/21 (суддя - Колесник Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України
про визнання протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська агенція приватизації» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі -відповідач), в якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо відмови у включенні до переліку об'єктів державного майна, що підлягають приватизації, яка викладена у формі листа від 23.06.2021 № 50-03.01-2715; зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повторно розглянути заяву ТОВ «Всеукраїнська агенція приватизації» від 01.06.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що він звернувся до відповідача та Національної академії аграрних наук України із заявою про включення об'єкта права державної власності ДП «Білоцерківська дослідно-селекційна станція інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України» до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Однак, відповідачем було відмовлено позивачу, що на думку останнього, є незаконним та протиправним, оскільки відмова Національної академії аграрних наук України не була належним чином обґрунтована, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення обґрунтовано тим, що з огляду на відсутність законодавчо визначених критеріїв оцінки органом приватизації відмови органу управління державним майном у включенні майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації на предмет її вмотивованості, а також приймаючи до уваги недоведеність очевидної безпідставності наданої відмови, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, адже відповідач прийняв рішення, яке ним викладено у листі № 50-03.01-2715 від 23.06.2021 про відмову у включенні ДП «БДСС» до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, із дотриманням вимог ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» на підставі вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «Всеукраїнська агенція приватизації» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Всеукраїнська агенція приватизації» та призначено справу до розгляду на 13.12.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі відзивів, заяв та клопотань.
22.12.2021 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики без доказів надсилання іншим учасникам у справі.
19.01.2022 до суду апеляційної від скаржника надійшли копії нових доказів (листів Національної академії аграрних наук України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях).
21.01.2022 від відповідача до суд апеляційної інстанції надійшли копії нових доказів, які не існували на момент ухвалення оскаржуваного рішення (копії листів Національної академії аграрних наук України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і товариства, яке не є учасником даної справи).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 заяву скаржника про долучення нових доказів від 18.01.2022 було залишено без розгляду; долучені відповідачем до клопотання нові докази не прийнято; задоволено клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи судової практики.10.06.2022 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях в якому зазначено, що сторона вважає за можливе проводити розгляд справи без участі представників у судовому засіданні.
16.06.2022 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від Національної академії аграрних наук України про розгляд справи без часті представника, яке теж задоволено судом.
28.06.2022 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від ТОВ «Всеукраїнська агенція приватизації» про розгляд справи за участі представників.Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що подаючи клопотання про розгляд справи за участю позивача, сторона не з'явилась ні на судове засідання 03.08.2022, ні 13.09.2022, ні 15.11.2022.
В судове засідання 15.11.2022 представники сторін не з'явились. Зокрема, апелянт повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 03.08.2022, 13.09.2022 та від 12.10.2022 через систему «Електронний суд». Представник позивача отримав ухвали суду від 13.09.2022 та від 12.10.2022, надіслані поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції.
Таким чином, справа була розглянута в розумний строк, з урахуванням збройної агресії росії проти України, а також поведінки скаржника, який подавши клопотання про розгляд справи за участі його представників, будучи повідомлений належним чином про час та місце судових засідань, систематично не з'являвся на судові засідання в суді апеляційної інстанції.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
Апелянт зазначив, що не погоджується з рішенням місцевого господарського суду з урахуванням наступного.
Ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» визначає випадки заборони приватизації об'єктів державної і комунальної власності, а не тільки майна, як зазначено у рішенні суду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону не підлягають приватизації тільки об'єкти державної власності, приватизацiя яких прямо заборонена цим Законом і іншими законами України. Окрім цього в рішенні суду не зазначено норми права, які визначають перешкоди в приватизації.
Таким чином, відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції та ч. 1 ст. 4 Закону, підставами для заборони приватизації - це є пряма заборона у проведенні приватизації, яка встановлена цим Законом і іншими законами України та відсутні підстави для застосування суб'єктивного бачення перешкоди для приватизації.
Зазначеним законодавством, за доводами скаржника, чітко визначені повноваження, обов'язки та порядок дій щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами державного майна. Тоді як Закон України «Про управління об'єктами держаної власності» не містить випадків прямої заборони приватизації та не надає повноважень визначати доцільність приватизації.
Натомість, суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права щодо визначення випадків прямої заборони приватизації, що протирічить ч. 2 ст. 19 Конституції України і вимогам законодавства у сфері приватизації.
За доводами скаржника, НААНУ в межах своєї компетенції у листі від 09.06.2021 № 10.3-3/234 обґрунтувала недоцільність приватизації зазначеного об'єкта, однак, така відмова не є мотивованою, незважаючи на вимоги ч. 1 ст. 4 Закону. Водночас, суд першої інстанції визнав таку відмову мотивованою.
Зазначений висновок суду, за доводами апелянта, є протиправним (містить ознаки порушення вимог Конституції та законодавства України) та не відповідає дійсності, оскільки відповідач розглянув відмову НААНУ та прийшов до висновку, що вiдмова, на його думку, містить підстави прямої заборони приватизації, які зазначені у спеціальному Законі та інших законах України.
А тому скаржник просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
В порядку ст. 263 ГПК України Регіональне відділення подало відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначило, що вважає помилковими доводи апелянта, що рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1990/21 постановлене з порушенням норм матерiального права через незастосування ч.2 ст.19 Конституції України, Закону України «Про Фонд державного майна» ч.1 ст.4 та ст. 13 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».
Оскільки згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного комунального майна» у разі якщо майно органів державної влади не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об'єктами, що підлягають приватизації.
Уповноважений орган управління спірним майном листом від 22.04.21, вказав, що зазначене нерухоме майно використовується та забезпечує виконання встановлених законодавством завдань.
Відповідно до ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, за доводами відповідача, Регіональне відділення діяло в межах своїх повноважень та чинного законодавства і мало всі необхідні підстави для прийняття рішення про відмову у включенні ДП «Білоцерківська дослідно-селекційна станція інституту біоенергетичних культур i цукрових буряків», до переліку приватизації.
Окрім цього, відповідач зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не є ефективним, оскільки ніяким чином не відновлює правове становище позивача у даних правовідносинах. Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях діяло в межах своїх повноважень відповідно до норм чинного законодавства. Зазначені обставини судом першої інстанції досліджувались у повному обсязі. За наявними в матеріалах справи документів суд зробив обґрунтований висновок, про недоведеність та безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим відмовив в їх задоволені.
Отже, відповідач вважає, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1990/21 є безпідставною та необґрунтованою.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях із заявою про включення об'єкта права державної власності державного підприємства «Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України (надалі ДП «БДСС») до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
04.06.2021 відповідачем на адресу НААНУ скеровано лист № 50-03.01-2486 щодо розгляду питання приватизації зазначеного об'єкта державної власності, в якому сторона просила у разі позитивного рішення про приватизацію надати низку документів, згідно переліку, наведеного у листі.
09.06.2021 НААНУ листом № 10.3-3/234 повідомила відповідача про свої заперечення проти приватизації зазначеного об'єкту, обґрунтувавши їх тим, що ДП «БДСС» створена з метою організаційно-господарського забезпечення науковим установам НААНУ умов для проведення фундаментальних та прикладних досліджень в галузі рослинництва, здійснення науково-дослідних робіт, проведення досліджень, випробувань та доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження їх у виробництва, виробництва доказового, базового і сертифікованого насіння сільськогосподарських культур, саджанців та здійснення іншої господарської діяльності. Та оскільки, виконання зазначених завдань відповідає інтересам продовольчої безпеки, як складової національної безпеки країни, а також забезпечує здійснення НААНУ наукових досліджень галузей агропромислового розвитку України, на думку НААНУ, приватизація ДП «БДСС» є недоцільною.
Листом від 23.06.2021 № 50-03.01-2715 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки уповноваженим органом управління державним майном НААНУ згоду на приватизацію ДП «БДСС» не надано, відповідач відмовляє у включенні зазначеного об'єкта до переліку об'єктів державного майна, що підлягають приватизації.
Позивач звернувся до суду із даним позовом, оскільки вважає, що відмова відповідача у включенні ДП «БДСС» до переліку майна, що підлягає приватизації, яка викладена у листі № 50-03.01-2715 від 23.06.2021 є неправомірною та такою, що порушує його права. Сторона вважає, що така відмова ґрунтується на невмотивованій відмові НААНУ, оскільки аргументи НААНУ, викладені у листі, не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою для відмови у включенні майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що діяв правомірно, адже за приписами ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» надходження вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, є підставою для відмови органом приватизації у включенні відповідного об'єкту до зазначеного переліку. Та оскільки, відмова НААНУ цілком відповідає вимогам законодавства та є вмотивованою, відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
До того ж, відповідач посилався на те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту свого права, адже при повторному розгляді заяви позивача та у разі повторного надходження від НААНУ заперечень проти приватизації ДП «БДСС», відповідач не зможе прийняти ніякого іншого рішення, окрім як про відмову у включенні зазначеного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, адже він не наділений повноваженнями надавати оцінку вмотивованості отриманої ним відмови, а якщо спір з цього приводу і існує, то він має бути адресований безпосередньо до НААНУ, а не відповідачу, який, відмовивши у включенні ДП «БДСС» до переліку майна, що підлягає приватизації, діяв правомірно та із дотриманням вимог законодавства про приватизацію.
НААНУ у своїх письмових поясненнях проти позову заперечувала із посиланням на обставини, якими здебільшого було обґрунтовано її відмову у включенні ДП «БДСС» до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, що викладено у листі від 09.06.2021, скерованого на адресу відповідача на його запит.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації ефективному приватному власнику. Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об'єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об'єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.
За змістом ст. 5 зазначеного Закону з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації поділяються на об'єкти малої приватизації та об'єкти великої приватизації. До об'єктів малої приватизації належать, зокрема, єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об'єктів великої приватизації.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці.
Згідно ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема, затверджують переліки об'єктів, що підлягають приватизації.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 7-9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» ініціювати приватизацію об'єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб'єкти управління об'єктами державної і комунальної власності або покупці (ч. 1 ст. 11 Закону).
Переліки об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України (ч. 3 ст. 11 Закону).
Заяви про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об'єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою (ч. 7 ст. 11 Закону).
Державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п'ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об'єкта), а також відповідний уповноважений орган управління (ч. 8 ст. 11 Закону).
Відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об'єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об'єктів великої приватизації, що підлягають приватизації (ч. 9 ст. 11 Закону).
Аналогічні за змістом положення передбачені Порядком подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 22.05.2018 № 675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.06.2018 за № 730/32182.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до відповідача відповідну заяву у якості потенційного покупця, а відповідач, як належний та уповноважений орган приватизації, повідомив НААНУ, як уповноважений орган управління державним майном, про необхідність погодження включення ДП «БДСС» до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, та НААНУ, протягом терміну, визначеного ч. 7 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» повідомив орган приватизації про свою незгоду з приватизацією ДП «БДСС».
09.06.2021 НААНУ листом № 10.3-3/234 повідомила відповідачу про свої заперечення проти приватизації зазначеного об'єкту, обґрунтувавши їх тим, що ДП «БДСС» створена з метою організаційно-господарського забезпечення науковим установам НААНУ умов для проведення фундаментальних та прикладних досліджень в галузі рослинництва, здійснення науково-дослідних робіт, проведення досліджень, випробувань та доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження їх у виробництва, виробництва доказового, базового і сертифікованого насіння сільськогосподарських культур, саджанців та здійснення іншої господарської діяльності. Так оскільки, виконання зазначених завдань відповідає інтересам продовольчої безпеки, як складової національної безпеки країни, а також забезпечує здійснення НААНУ наукових досліджень галузей агропромислового розвитку України, на думку НААНУ, приватизація ДП «БДСС» є недоцільною.
Листом від 23.06.2021 № 50-03.01-2715 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки уповноваженим органом управління державним майном НААНУ згоду на приватизацію ДП «БДСС» не надано, відповідач відмовляє у включенні зазначеного об'єкта до переліку об'єктів державного майна, що підлягають приватизації.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, спір виник стосовно того, чи відповідає відповідь НААНУ, що викладена у листі від 09.06.2021 НААНУ № 10.3-3/234 критеріям вмотивованої відмови, адже згідно приписів ч. 9 ст. 11 Закону «Про приватизацію державного і комунального майна» саме вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації може бути підставою для відмови державним органом приватизації у включенні такого об'єкту до відповідного переліку.
Відповідно до частини 9 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об'єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації (абзац 4); невключення Кабінетом Міністрів України за поданням ФДМУ до переліку об'єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.
Саме приписи частини 9 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» наводять підстави, з яких орган приватизації, у даній справі РВ ФДМУ, може відмовити у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
До правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення абзаців 1, 4 частини 9 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а саме, відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, у разі вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 16.02.2022 у справі №911/1642/21 (подібні правовідносини) Верховний Суд зазначив: «...щодо застосування положень частини 9 статті 11 Закону про приватизацію колегія суддів суду касаційної інстанцій зазначає, що державний орган приватизації, в даному випадку РВ ФДМУ, за наявності вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, відмовляє у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації. При цьому вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, повинна містити посилання на норми законодавства України.».
Приписи частини 9 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» наводять підстави, з яких орган приватизації, у даній справі РВ ФДМУ, може відмовити у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - за наявності вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
При цьому мотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, повинна містити посилання на норми законодавства України.
У свою чергу, положення абзацу 4 частини 7 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не вимагають надання документального підтвердження причин відмови уповноваженого органу управління державним майном.
Дослідивши відмову (оформлену листом №10.3-3/235 від 09.06.2021) НААНУ (орган, уповноважений управляти державним майном) у погодженні щодо включення Державного підприємства до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, колегія суддів дійшла висновку про її вмотивованість із посиланням на норми законодавства України.
Так, відмовляючи у включенні Державного підприємства до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, НААНУ здійснено посилання на норми законодавства України, а саме на Закон України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих наук України та статусу їх майнового комплексу», статут НААН України, Земельний кодекс України, статут Державного підприємства.
Таким чином, відповідь РВ ФДМУ від №10.3-3/235 від 09.06.2021, яку позивач вважає необґрунтованою, також містить посилання на норми законодавства України, зокрема, Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої та малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом ФДМ України від 22.05.2018 №675, а також на лист органу управління державним майном, який є цілком обґрунтованим чинними нормами законодавства, що підтверджується наступним.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих наук України та статусу їх майнового комплексу» Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України.
У віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та національних галузевих академій наук (частина 7 статті 1 названого Закону).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку установ, організацій та підприємств, що перебувають у віданні Національної академії аграрних наук» від 28.04.2021 №421, Державне підприємство «Дослідне господарство Панфильської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» перебувають у віданні НААНУ (є частиною її майнового комплексу).
Відповідно до пункту 1 Статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого Загальними зборами НААНУ 15-23 квітня 2021 року, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 20.08.2021 №2947/5 (розміщений за посиланням http://naas.gov.ua/content/statut-naan/), НААНУ - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.
Основним завданням НААНУ є наукове забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу (пункту 6 Статуту НААНУ).
У віданні НААНУ, серед іншого, перебувають інститути, дослідні господарства та експериментальні і дослідні виробництва у вигляді підприємств та організацій (пункт 74 Статуту).
Відповідно до пункту 78 Статуту НААНУ дослідні господарства, інші підприємства та організації НААН України є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок. Крім того, зазначені підприємства та організації забезпечують сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садивним матеріалом, племінною продукцією, тощо.
Підпунктом 3 пункту 59 Статуту НААНУ визначено, що Президія НААНУ в установленому порядку готує та подає на розгляд загальних зборів НААН програми, прогнози і звіти про діяльність НААН, а також наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні.
У свою чергу, як зазначає третя особа, Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України створене з метою організаційно-господарського забезпечення установам Академії для проведення фундаментальних та прикладних досліджень в галузі рослинництва.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих наук України та статусу їх майнового комплексу» Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.
Пунктом «е» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
Підпунктом «а» пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (набрали чинності 27.05.2021) передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Враховуючи зазначене у сукупності, непогодження органом, уповноваженим управляти державним майном на приватизацію з мотивів необхідності забезпечення продовольчої безпеки України, що є складовою національної безпеки, сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства, здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України, колегія суддів визнає обґрунтованим. Зміст листа НААНУ відповідає категорії вмотивованості, про яку йдеться у абз. 4 частини 9 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Таким чином, враховуючи вмотивовану відмову органу, уповноваженого управляти майном - НААНУ у погодженні щодо включення Державного підприємства до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, відмова РВ ФДМУ у включенні Державного підприємства до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, не може вважатися протиправною.
Посилання позивача на те, що вмотивована відмова органу управління у розумінні частини 9 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», у даному випадку НААН України, має бути обґрунтована лише тими обставинами, які визначені у статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», є помилковими, оскільки положення абзаців 1 та 4 частини 9 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», які регулюють спірні правовідносини, не передбачають, що орган приватизації має вмотивувати свою відмову або що лист органу приватизації має містити вмотивовану відмову органу управління лише в розумінні приписів статті 4 цього Закону.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об'єктами, що підлягають приватизації. Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об'єктів, що підлягають приватизації.
Як встановлено судом, державне підприємство, про включення якого до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, просив позивач, перебуває в управлінні НААНУ.
Відповідно до преамбули Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих наук України та статусу їх майнового комплексу» НААН України - це національна галузева академія наук, яка відповідно до частини другої статті 1 цього Закону є державною науковою організацією України, що здійснює фундаментальні дослідження, організовує, проводить та координує прикладні дослідження у відповідній галузі науки.
Таким чином, до правовідносин, що виникли у даній справі, не підлягають застосуванню положення частини 3 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» про приватизацію, НААН України не належить до підприємств, установ та організацій, наведених у частини 3 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №911/1642/21 (пункти 64-68 мотивувальної частини).
Окрім наведеного, колегія суддів також звертає увагу на те, що орган приватизації не наділений повноваженнями оцінки достатності мотивування відповідей органів управління, оскільки акцент у вищенаведених нормах робиться на тому, що відповідь органу управління має бути не лише погодженням або відмовою, а містити відповідне мотивування цього. Проте, орган приватизації не наділений правом оцінки достатності, законності мотивування рішення органу управління та прийняття замість нього іншого рішення, яке орган приватизації особисто чи з урахуванням думки потенційного покупця, вважає правильним.
Враховуючи вищевикладене, висновки місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог у даній справі є правомірними, а тому такі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська агенція приватизації» були обґрунтовано відхилені.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №910/6319/19, є безпідставними, оскільки правовідносини у справі №910/6319/19 не є тотожними правовідносинам у справі №911/1991/21.
Так, у справі №910/6319/19 фізична особа-підприємець звернулася до суду з позовом до ФДМУ про зобов'язання включити орендовану ним нежитлову будівлю до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, шляхом викупу, та затвердити цей перелік. Така відмова була обумовлена тим, що в договорі оренди спірного майна була встановлена заборона на його приватизацію. Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд, оскільки судами не встановлено, чи порушено права позивача та чи саме діями/бездіяльністю ФДМУ допущено таке порушення.
Таким чином, зазначена скаржником судова практика не може бути врахована при розгляді даної апеляційної скарги, оскільки вказана справа не є релевантною даній справі. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення місцевого господарського суду.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог через вищенаведене. Необґрунтованими суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги, а тому остання не підлягає задоволенню.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо відмови у включені до переліку об'єктів державного майна, що підлягають приватизації, яка викладена у формі листа від 23.06.2021 № 50-03.01-2715; зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повторно розглянути заяву ТОВ «Всеукраїнська агенція приватизації» від 01.06.2021 у зв'язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1990/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі № 911/1990/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 911/1990/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 17.11.2022.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич