Справа № 127/12281/21
Провадження № 2/127/1969/22
15.11.2022 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 у травні 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.09.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено повністю. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 01.09.2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, відповідний актовий запис № 2041. Позивачу ОСОБА_4 залишено прізвище « ОСОБА_5 ». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання. Вирішено питання про судові витрати.
01.07.2022 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 28.09.2021 року Вінницьким міським судом по справі № 12712281/21.
Ухвалою суду від 19.07.2022 року поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.09.2021 року по цивільній справі № 127/12281/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.09.2021 року по цивільній справі № 127/12281/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено повністю. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.09.2021 року по цивільній справі № 127/12281/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів скасовано та призначено справу до розгляду.
Позов мотивовано тим, що сторони 01.09.2009 року сторони зареєстрували шлюб.
Від сумісного проживання у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що за час шлюбних відносин та спільного проживання сторони не змогли створити повноцінну сім'ю, не знайшли взаємних інтересів для спільного життя, спільного господарства не ведуть, спільним побутом та фінансами не пов'язані.
Син проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Відповідач не приймає належної участі в наданні матеріальної допомоги й утримання сина.
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила розірвати шлюб між ними та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Позивач в ході судового розглдяу позов підтримала. Також представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач згідно заяви погодився на розірвання шлюбу, заперечив щодо інших обставин.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, а саме не заперечив щодо розірвання шлюбу, стосовно вимоги про стягнення аліментів визнав частково, зазначивши, що слід стягувати аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини доходу від його заробітку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
01.09.2009 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького МУЮ Вінницької області, відповідний актовий запис № 2041, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого повторно, серії НОМЕР_1 від 01.11.2011 року.
Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис № 1635, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_2 від 10.05.2011 року.
Судом встановлено, що спільне подружнє життя сторін не склалося, оскільки останні мають несумісні характери та різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, повага один до одного. Подальше формальне збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам та інтересам їхньої неповнолітньої дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу між сторонами підлягають задоволенню, так як сторони наполягають на розірванні шлюбу.
Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, то суд зазначає наступне.
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» 17.05.2017 року № 2037-VIII внесено ряд змін та доповнень до Сімейного кодексу України, так зокрема внесено зміни в ч. 2 ст. 182 СК України та згідно даних змін передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд, визначаючись щодо стягнення аліментів, враховує те, що відповідач здорова, працездатна особа та може надавати матеріальну допомогу, протилежних доказів він не надав, встановивши, що із матір'ю дитина проживає більшість часу, а отже на ОСОБА_1 покладено більше турбот щодо утримання дитини, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов'язок батьків по її утриманню, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, суд вважає справедливим та обґрунтованим визначити аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, тобто суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судом враховані всі обставини, передбачені ст. 182 СК України. Аліменти в контексті ст. 191 СК України підлягають стягненню з дня звернення до суду, тобто з 13.05.2021 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 430 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно матеріалів справи, до позову долучено ордер на надання правової допомоги, серії ВН № 119900, акт про надані послуги з правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 20/4/21 від 20.04.2021 року.
Згідно про надані послуги з правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 20/4/21 від 20.04.2021 року вбачається, що адвокатом надані такі послуги: підготовка та надсилання до Вінницького міського суду Вінницької області позовної заяви від 02.05.2021 року ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину; участь у судових засіданнях, в якості представника ОСОБА_1 .
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд, виходячи із суті спору та зважаючи на складність цієї справи, вважає, що визначена представником позивача сума витрат на правову допомогу є співмірною.
Також суд зазначає, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.09.2021 року, яке було скасоване ухвалою суду від 19.07.2022 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн., з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 908,00 грн., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. Доказів виконання рішення в даній частині матеріали справи не містять.
Відтак, ураховуючи засади виваженості, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення судових витрат з ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн. з урахуванням часткового задоволення позову, складності справи; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн. за вимогу про стягнення аліментів та 908,00 грн. на користь позивача за вимогу про розірвання шлюбу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113, 141, 160, 182, 199 СК України, ст.ст. 7, 10, 76-82, 89, 141, 142, 263-265, 273, 280-282, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , який зареєстрований 01.09.2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, відповідний актовий запис № 2041.
Позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя