Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
06.08.2010Справа №2-31/2984-2010
За позовом - Відділу освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Радянська, 5)
до відповідача - Приватного підприємства «Союз-ВЛТ» (98400, АР Крим, м.Бахчисарай, вул.Кримська, 2)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бахчисарайської районної ради (98400, АР Крим, м.Бахчисарай, вул.Радянська, 5)
про розірвання договору
Суддя А.В. Привалова
Від позивача - Артюшкова О.О., дов. у справі
Від відповідача - Тутєров В.Л., дов. у справі
Обставини справи:
Відділ освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду АРК з позовом до Приватного підприємства «Союз-ВЛТ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бахчисарайської районної ради про розірвання договору б/н на користування будівлею, спорудою та обладнанням колишнього дитячого садочку №5 м.Бахчисарая від 1997 року в редакції від 20.11.2003р., також просить стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неодноразовим порушенням відповідачем умов договору, що є підставою відповідно до п.8.4 договору та норм діючого законодавства підставою для розірвання договору.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Вказує, що договір був предметом розгляду в господарському суді АРК у справі №2-5/10866-2003 за позовом прокурора Бахчисарайського району в інтересах держави в особі Бахчисарайської райдержадміністрації про недійсність договору, рішенням суду від 08.03.03р. у позові відмовлено, а також у справі №2-23/4591-2009 за позовом Відділу освіти бахчисарайської районної державної адміністрації про розірвання цього договору, рішенням суду від 25.02.2010 у позові відмовлено. Також вказує, що доводи позивача не відповідають дійсності, договір у редакції від 20.11.2003 був підписаний з протоколом розбіжностей, за яким пункт 8.4 договору не дозволяє орендодавцю в односторонньому порядку вимагати розірвання договору без попереднього попередження про наявність порушень його умов, а також до закінчення строку ліцензії, виданої відповідачу. Вважає, що право наймодавця на розірвання договору можливе лише у випадку використання приміщення всупереч його призначенню, а не тоді, коли приміщення тимчасово не використовується, тим більш, що проводиться підготовка до поновлення учбового процесу з 01 вересня 2010р.
Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з наведених у позові підстав та письмових поясненнях до позовної заяви.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов
Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника.
Розгляд справи відкладався у справі оголошувалась перерва відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд
22.09.1997 року між Відділом освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації та Приватним підприємством «Союз-ВЛТ» був укладений договір на користування приміщенням, спорудою та обладнанням дитячого садка №5 м. Бахчисарай (а.с.89-90).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що районний відділ освіти згідно розпорядженню райдержадміністрації передає у тимчасове користування строком на 10 років будівлю колишнього дитячого садка №5 з територією, що прилягає, будівлями та обладнанням для функціонування учбово-виховального комплексу «Школа-ліцей» з поглибленим вивчанням іноземних мов.
Цільове використання будівлі, споруд та обладнання колишнього дитячого садка №5 м.Бахчисарая під учбово-виховальний комплекс «Школа-ліцей» з поглибленим вивченням іноземних мов (п.1 договору).
Термін оренди встановлений з 22.09.1997р. по 31.08.2007р. (п.3.1 договору).
20.11.2003р. між сторонами була укладена угода про зміну вказаного договору, відповідно до якої договір був викладений у новій редакції у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Пунктом 1 угоди передбачено, що орендодавець передає, а орендатор приймає у платне користування нерухоме майно, яке належить районній раді, будівлю площею 1444кв.м, розташоване за адресою: м.Бахчисарай, вул.Фрунзе, 87, яке знаходиться на балансі відділу освіти Бахчисарайської райдержадміністрації.
Пунктом 2.1 договору визначено цільове використання орендарем будівлі, споруд та обладнання колишнього дитячого садка №5 м.Бахчисарая - під учбово-виховальний комплекс «Школа-ліцей з поглибленим вивченням іноземних мов».
Розділом 8 угоди передбачені строк дії, умови зміни та розірвання договору.
Відповідно до п.8.1 договір діє протягом 10 років з 1997 по 2007р. Пунктом 8.6 угоди сторони визначили, що дія договору припиняється при наявності заяви однієї зі сторін про припинення.
Пунктом 8.7 угоди сторони погодились, що взаємовідносини не врегульовані цим договором регулюються діючим законодавством.
Згідно ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічні положення закріплені у п.4 статті 284 Господарського процесуального кодексу України та статті 764 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму то за відсутністю заперечень наймодавця на протязі одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже із змісту наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути заявлені ним протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
Проте сторонами не надано доказів припинення договору, у судовому засіданні представники сторін підтвердили факт продовження договірних відносин за мовчазною згодою сторін.
Також не надано суду доказів оспорювання договору у редакції угоди від 20.11.2003 у встановленому законом порядку. Недійсним у судовому порядку вказаний договір у редакції угоди від 20.11.2003 не визнавався, доказів наявності таких обставин суду не надано.
Таким чином, договір на користування приміщенням, спорудою та обладнанням дитячого садка №5 м. Бахчисарай у редакції угоди від 20.11.2003 є продовженим сторонами на той же строк і на тих же умовах і станом на день розгляду справи є діючим.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для розірвання договору, виходячи з наступного.
Укладений сторонами договір на користування приміщенням, спорудою та обладнанням дитячого садка №5 м. Бахчисарай у редакції угоди від 20.11.2003 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
В силу частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачені підстави для розірвання договору, згідно з якими розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Інші випадки встановлені пунктом 8.4 договору в редакції угоди від 20.11.2003, відповідно до якого у випадку неодноразового порушення умов договору однією із сторін, інша сторона може розірвати договір за власною ініціативою, письмово попередивши про це партнера, але не менш, як за 1 місяць до розірвання.
Отже, сторони домовились про можливість одностороннього розірвання договору за вимогою однієї зі сторін за умови додержання обов'язкових вимог, а саме: неодноразового порушення умов договору однією із сторін та письмового повідомлення про розірвання договору не пізніше, ніж за 1 місяць до розірвання. Таким чином, одностороннє розірвання вказаного договору можливе лише за умов наявності відразу обох підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дотримано порядок, встановлений п.8.4 договору. Листом від 11.03.2010 повідомлено відповідача про розірвання договору за вимогою орендодавця, який отримано відповідачем 13.03.2010 (а.с.22-24).
Згідно пункту 5.1 угоди до договору орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказані умови договору порушені. При цьому, суд виходить з особливості правовідношень сторін, які витікають з реалізації державної політики у сфері освіти та забезпечення розвитку мережі навчальних закладів, що регулюється спеціальним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що орендовані приміщення деякий час взагалі не використовувались за цільовим призначенням, про що свідчить лист відповідача на адресу позивача про тимчасове зупинення учбово-виховного процесу Бахчисарайським приватним учбово-виховним комплексом «Школа-ліцей» (а.с.19). В інший час приміщення використовувались для проведення занять з дітьми дошкільного віку, що вбачається з акту перевірки технічного стану будівлі від 26.01.2010, складеного за участю відповідача, і не заперечується відповідачем.
Проте, метою оренди переданих відповідачу приміщень будівлі колишнього дитячого садку №5 та їх цільове призначення за умовами договору у редакції додаткової угоди від 20.11.2003 визначено саме під учбово-виховний комплекс «Школа-ліцей» з поглибленим вивченням іноземних мов.
Згідно ліцензії від 25.07.2008 Міністерства освіти та науки АРК відповідач має ліцензію на надання послуг у сфері загальної середньої освіти за освітніми рівнями початкової загальної, базової та повної загальної середньої освіти з ліцензованим обсягом прийому 250 осіб (а.с.79).
Відповідно до ст.15 Закону України «Про освіту» ліцензія видається Міністерством освіти України, Міністерством освіти АР Крим або місцевими органами управління освітою у межах своїх прав. У ліцензії мають бути вказані за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсяги підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню.
Статтею 36 Закону України «Про освіту» передбачено, що початкова середня освіта, базова загальна середня освіта та повна загальна середня освіта забезпечується у середніх навчальних закладах.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про освіту» державна політика в галузі освіти здійснюється органами державної виконавчої влади. Статтею 35 Закону України «Про загальну середню освіту» встановлено, що управління системою загальної середньої освіти здійснюється також органами управління районних державних адміністрацій. Згідно зі ст.14 Закону України «Про освіту» органи державної влади забезпечують розвиток мережі навчальних закладів. Також статтею 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» районні державні адміністрації реалізують державну політику у сфері освіти, вживають заходів до збереження мережі закладів освіти.
З цією метою на початку кожного навчального року розпорядженням Бахчисарайської районної державної адміністрації затверджується мережа учбових закладів Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, до якої вносяться усі учбові заклади району, що функціонують.
Як вбачається з розпоряджень Бахчисарайської районної державної адміністрації про затвердження мережі навчальних закладів, учбово-виховний комплекс «Школа-ліцей» з поглибленим вивченням іноземних мов» у 2007 році був включений до мережі учбово-виховних закладів Бахчисарайського району, але в учбових 2008, 2009, 2010 роках до мережі таких закладів не включався.
Таким чином, не проведення учбово-виховного процесу Бахчисарайським приватним учбово-виховним комплексом «Школа-ліцей» та проведення занять з дітьми дошкільного віку не може бути розцінене як цільове використання предмета оренди, адже воно не передбачене умовами договору у редакції угоди від 20.11.2003. та ліцензією Міністерства освіти та науки АРК, виданою відповідачу.
При цьому, таке використання предмету оренди не за цільовим призначенням має тривалий характер, кожний навчальний рік, тому обґрунтовано вважається позивачем порушенням, яке носить неодноразовий характер.
Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем п.п.5.3.1, 5.1.4, 5.1.6, 5.1.7 угоди від 20.11.2003 щодо обов'язку проводити поточний ремонт об'єкту оренди, вживати заходів до збереження майна, для забезпечення пожежної безпеки, виконувати санітарні норми, що підтверджує відповідними актами перевірки технічного стану будівлі, що орендується відповідачем (а.с.14-16).
Відповідачем не представлено суду належних доказів усунення виявлених у актах порушень, або доказів які б спростовували ці обставини.
Таким чином, вказані обставини свідчать про неодноразове порушення відповідачем умов договору, що дає підстави позивачу в силу умов п.8.4 договору у редакції угоди від 20.11.2003 та ст.ст.611, 651 Цивільного кодексу України вимагати в односторонньому порядку дострокового розірвання договору.
Законом України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Як свідчать матеріали справи, відповідач на пропозицію позивача про розірвання договору за неодноразове порушення його умов орендарем відповів відмовою(а.с.24). Відтак, у позивача виникло право вимагати розірвання договору в судовому порядку.
Доводи відповідача про укладення угоди від 20.11.2003 до договору на користування приміщенням, спорудою та обладнанням дитячого садка №5 м.Бахчисарай в редакції протоколу розбіжностей, за яким визначені зовсім інші умови одностороннього розірвання договору, судом до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження.
Представлений суду протокол розбіжностей не містить дати його складання, доказів надіслання його позивачу, а наявність напису у тексті угоди про підписання його з протоколом розбіжностей без посилання на дату та номер протоколу, не свідчить, що саме ці розбіжності були прийняті позивачем за мовчазною згодою (а.с.77-78).
Судом не приймаються посилання відповідача на наявність судового рішення у справі 2-23/4591-2009, оскільки вказаним рішенням відмовлено позивачу у позові з підстав недотримання ним досудового порядку розірвання договору, отже спір по суті не був розглянутий. Посилання на судове рішення у справі №2-11/8780-2004, яким відмовлено у визнанні недійсним доповнення від 12.05.1998 до договору оренди від 17.11.1997 не мають відношення до даних правовідношень, тому не приймаються судом до уваги. Інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не знайшли свого підтвердження належними доказами і спростовуються матеріалами справи.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, належних доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.
При таких обставинах справи, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню.
Витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст.ст.84,85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 06.08.2010р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір від 1997 року на користування будівлею, спорудою та обладнанням колишнього дитячого садка №5 м. Бахчисарай в редакції угоди від 20.11.2003 року, укладеного між Відділом освіти бахчисарайської райдержадміністрації та Приватним підприємством «Союз-ВЛТ».
3. Стягнути з Приватного підприємства «Союз-ВЛТ» (98400, АР Крим, м.Бахчисарай, вул.Кримська, 2; ідентифікаційний код 19196514; р/р 260079594 в КРД «Райффайзенбанк «Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021) на користь Відділу освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Радянська, 5; ідентифікаційний код 02144298; р/р 35416002001068 в ГУ ДГУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.