Номер провадження 22-ц/821/1333/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/10480/21 Категорія: 301030000 Пироженко В. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
15 листопада 2022 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Попова М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Шимановський Артем Володимирович;
відповідачі - Черкаська міська рада, ОСОБА_2 ;
представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Колотило Людмила Михайлівна;
третя особа - Орган опіки та піклування Черкаської міської ради;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник позивача - адвокат Шимановський Артем Володимирович;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шимановського Артема Володимировича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, про скасування рішення Черкаської міської ради та рішення про право власності,
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 17 липня 2020 року вона звернулась до Черкаської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,085 га в АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та (присадибна ділянка). Згода на розробку вказаного проекту була отримана нею через місяць за принципом мовчазної згоди.
18 серпня 2020 року вона повідомила Черкаську міську раду про використання нею права на мовчазну згоду та укладання договору про розробку документації із землеустрою. 28 вересня 2020 року у своєму листі № 01-03/37758 Черкаська міська рада підтвердила факт застосування принципу мовчазної згоди та повернула їй заяву від 17 липня 2020 року разом з додатками.
На підставі проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки 30 грудня 2020 року було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером № 71101367:02:020:0924 за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому позивач 21 травня 2021 року через ЦНАП звернулась до Черкаської міської ради із заявою про затвердження документації із землеустрою та безоплатну передачу у власність вказаної земельної ділянки.
21 липня 2021 року Черкаською міською радою було підготовлено проект рішення № 1469-9-3 Про передачу їй у власність земельної ділянки, однак, її заява Черкаською міською радою розглянута не була, ні негативної, ні позитивної відповіді зі свого питання вона не отримала, тому вважає, що Черкаська міська рада допустила бездіяльність, оскільки не прийняла у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду поданого погодженого проекту землеустрою.
Крім того, позивач зазначає, що їй відомо, що 09 лютого 2021 року рішенням Черкаської міської ради № 3-325 громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,1 га.
01 липня 2021 року, розглянувши звернення ОСОБА_2 , рішенням Черкаської міської ради № 6-63 внесено зміни до рішення Черкаської міської ради № 3-325 від 09 лютого 2021 року та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Тобто відносно тієї земельної ділянки, яка вже була сформована та зареєстрована 30 грудня 2020 року на підставі проекту позивача, та про надання якої у власність 21 травня 2020 року звернулась остання до Черкаської міської ради.
12 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Черкаської міської ради із заявою про затвердження документації із землеустрою та безоплатну передачу у власність земельної ділянки площею 0,85 га в АДРЕСА_2 .
14 липня 2021 року Черкаською міською підготовлено проект рішення № 1421-9-3 «Про передачу вказаної земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 » (вільна земельна ділянка, член сім'ї померлого учасника АТО).
29 липня 2021 року рішенням Черкаської міської ради № 8-146 було передано ОСОБА_2 вказану земельну ділянку безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.
Позивач зазначає, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером № 71101367:02:020:0924, державна реєстрація вказаної земельної ділянки відбулась на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30 грудня 2020 року, розробленого ФОП ОСОБА_4 . Станом на 30 грудня 2020 року ОСОБА_2 навіть не отримала дозволу на розроблення такого проекту, оскільки дозвіл їй було надано лише 01 липня 2021 року. Отже є очевидним те, що спірна земельна ділянка не була сформована на підставі проекту ОСОБА_2 , оскільки остання отримала дозвіл на розроблення проекту лише через 6 місяців після виготовлення того проекту, який став підставою для державної реєстрації спірної земельної ділянки.
Вважає рішення Черкаської міської ради від 29 липня 2021 року № 8-146 незаконним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки Черкаська міська рада умисно та протиправно зволікала з вирішенням питання про надання їй у власність земельної ділянки, в той же час надала її особі, яка звернулась пізніше, та на підставі чужого проекту землеустрою.
ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 8-146 від 29 липня 2021 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка, член сім'ї померлого учасника АТО)», та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 59847079 від 16 серпня 2021 року.
Під час розгляду справи позивач змінила предмет спору та просила: визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 10-83 від 30 вересня 2021 року «Про відмову їй у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 (вільна земельна ділянка)»; визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 8-146 від 29 липня 2021 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка, член сім'ї померлого учасника АТО)», та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 59847079 від 16 серпня 2021 року.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду обґрунтоване тим, що під час розгляду справи судом встановлено, що 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаської міської ради із заявою, в якій просила залишити без розгляду та повернути на доопрацювання справу № 01-03/37758 від 17 липня 2020 року, тому позивачем не надано належних доказів умисного та протиправного зволікання Черкаською міською радою з вирішенням питання про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, в той же час надавши її у власність особі, яка звернулась пізніше, на підставі чужого проекту землеустрою.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача - адвокат Шимановський А.В. подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2022 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі, крім обставин, викладених у позовній заяві, вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано правові позиції Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц та від 08 листопада 2021 року у справі № 712/8720/20.
Черкаська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує на законність дій міської ради під час передання спірної земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2 , та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Колотило Людмила Михайлівна також подала відзив на апеляційну скаргу та вказуючи, що позивачем не доведено, які саме права останньої на земельну ділянку порушені, оскільки на момент винесення спірного рішення міської ради у позивача не було зареєстрованих прав на земельну ділянку, а саме лише розроблення проекту землеустрою на цю ділянку не означає автоматичного надання її у власність, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,085 га в АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та (присадибна ділянка).
З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_4 із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй вказаної земельної ділянки безоплатно у власність відповідно до заяви № 01-03/37758 від 17 липня 2020 року та статті 118 ЗК України.
18 серпня 2020 року ОСОБА_1 повідомила Черкаську міську раду про використання нею права на мовчазну згоду та укладання договору про розробку документації із землеустрою.
28 вересня 2020 року листом № 01-03/37758 Черкаська міська рада повернула ОСОБА_1 заяву від 17 липня 2020 року разом з додатками (т. 1 а.с. 58).
За замовленням ОСОБА_1 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 розробив «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0850, громадянці ОСОБА_1 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер: 7110136700:02:020:____».
21 травня 2021 року після розроблення проекту відведення земельної ділянки позивач звернувся до Черкаської міської ради із заявою про затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки, площею 0,085 га. До заяви позивач додала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Рішенням Черкаської міської ради № 10-83 від 30 вересня 2021 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , громадянки ОСОБА_1 .
Рішенням Черкаської міської ради № 3-325 від 09 лютого 2021 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки по АДРЕСА_3 (вільна земельна ділянка, член сім'ї померлого учасника АТО), орієнтовною площею 0,1000 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
01 липня 2021 року рішенням Черкаської міської ради № 6-63 від 01 липня 2021 року внесено зміни до рішення Черкаської міської ради від 09 лютого 2021 року № 3-325 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_3 громадянці ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка, член сім'ї померлого учасника АТО)», а саме в назві та по всьому тексту рішення змінено « ОСОБА_3 , 27» на « ОСОБА_3 , 31».
12 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Управління центру надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0850 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Черкаської міської ради № 8-146 від 29 липня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , громадянки ОСОБА_2 , та передано останній у власність вказану земельну ділянку площею 0,0850 га (кадастровий номер 7110136700:02:020:0924) безоплатно для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
10 серпня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 275749827 від 20 вересня 2021 року.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7116196372021 від 07 квітня 2021 року державна реєстрація земельної ділянки, площею 0,0850 га, з кадастровим номером 7110136700:02:020:0924, за адресою: АДРЕСА_2 , здійснена 09 січня 2021 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 31 грудня 2020 року, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .
Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
У частинах першій - третій статті 116 ЗК України зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0, 25 гектара, в селищах - не більше 0, 15 гектара, в містах - не більше 0, 10 гектара (пункт «г» частини першої статті 121 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Цей орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) за позовом про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення певної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема, перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).
Видача дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає надання згоди власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Відповідно цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою. Отже, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди. Якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що невиникнення договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов'язків стосовно одна одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і їх не може бути упорядковано у вичерпний перелік. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад, з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття потрібної контрагенту інформації тощо.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.
Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з її конкретних обставин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) звернула увагу на те, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.
Отже лише факт звернення особи до компетентного органу з метою реалізації нею свого права на отримання земельної ділянки не підтверджує виникнення у такої особи обґрунтованого права на звернення до суду в разі надання у власність земельної ділянки, на яку вона претендувала, іншій особі. Вирішення питання про передачу особі у власність земельної ділянки має здійснюватися із дотриманням принципів добросовісності та розумності.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) сформулювала висновок про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Водночас у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17 (провадження № 61-41390св18), від 09 червня 2021 року у справі № 128/1329/18 (провадження № 61-18426св19), від 13 червня 2022 року у справі № 278/2592/20 (провадження № 61-11128св21), від 30 червня 2022 року у справі № 700/305/20 (провадження № 61-4429св21) та від 01 липня 2022 року у справі № 700/309/20 (провадження № 61-11769св21), зроблено висновки про те, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених правових норм, першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього не існує законних перешкод.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернулась до Черкаської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації 17 липня 2020 року, а ОСОБА_2 - 02 листопада 2020 року, тобто чотирма місяцями пізніше за позивача.
Листом від 28 вересня 2020 року № 01-03/37758 Черкаська міська рада підтвердила факт застосування принципу мовчазної згоди щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, а рішенням від 09 лютого 2021 року № 3-325 Черкаська міська рада надала такий дозвіл відповідачу.
У справі, що переглядається, основним є вирішення питання про те, на підставі проекту землеустрою якої особи сформована спірна земельна ділянка, оскільки саме ця особа, за наявності двох або більше бажаючих отримати спірну земельну ділянку, має першочергове право на отримання земельної ділянки у власність при її безоплатній передачі.
Згідно із матеріалами справи державна реєстрація земельної ділянки, площею 0,0850 га, з кадастровим номером 7110136700:02:020:0924, за адресою: АДРЕСА_2 , здійснена 09 січня 2021 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 31 грудня 2020 року, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на замовлення позивача, що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7116196372021 від 07 квітня 2021 року.
Відповідач ОСОБА_2 не надала до суду доказів на підтвердження того, що спірну земельну ділянку сформовано за проектом землеустрою, виготовленим на його замовлення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково не врахував, що станом на час здійснення державної реєстрації 09 січня 2021 року спірної земельної ділянки Черкаською міською радою ще не було прийняте рішення від 09 лютого 2021 року № 3-325 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_4 , громадянці ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка, член сім'ї померлого учасника АТО)».
Згідно із наданою відповідачем копією проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,085 га ОСОБА_2 , виготовленим ФОП ОСОБА_5 , завдання на виконання робіт було затверджене 12 липня 2021 року, тобто, вжен після державної реєстрації земельної ділянки 09 січня 2021 року (т. 1 а.с. 127-164).
Зазначене в сукупності доводить твердження позивача про те, що саме на підставі проекту землеустрою, складеного на замовлення ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки, площею 0,085 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0924.
Враховуючи наведене, оскільки спірну земельну ділянку сформовано на підставі проекту землеустрою ОСОБА_1 , саме остання мала першочергове право на отримання цієї земельної ділянки у власність при її безоплатній передачі.
Позивач вчинила потрібні дії щодо вирішення питання про отримання права власності на земельну ділянку - отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки за принципом мовчазної згоди, розробила такий проект, за її заявою сформовано земельну ділянку, у зв'язку із чим вона мала легітимні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки. Водночас ОСОБА_2 не могла мати легітимних сподівань та правомірних очікувань на законне завершення процедури безоплатної приватизації земельної ділянки та надання їй спірної земельної ділянки у власність.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував виключно те, що 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Черкаської міської ради із заявою про залишення без розгляду та повернення на доопрацювання справи від 17 липня 2020 року № 01-03/37758.
Однак на бланку заяви про залишення без розгляду та повернення на доопрацювання справи позивач послалась на положення статті 118 ЗК України, в якій врегульовано питання щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, та зазначила про долучення додатків, а саме: договору на виконання робіт від 18 серпня 2020 року; листа повідомлення від 18 серпня 2020 року (у якому ОСОБА_1 зазначила про застосування принципу мовчазної згоди, оскільки міська рада в установлений законодавством строк не надала вмотивованої відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, та повідомила про укладення 18 серпня 2020 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договору з розробки документації із землеустрою щодо розроблення документації із землеустрою на відведення земельної ділянки у власність в АДРЕСА_2 без надання дозволу), копії опису від 17 липня 2020 року.
Наведене спростовує висновки суду про те, що позивач залишив без розгляду заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, оскільки подані учасниками справи докази у сукупності підтверджують намір позивача продовжити процес отримання спірної земельної ділянки у власність, тобто той факт, що позивач не втратив юридичного інтересу до набуття права власності на земельну ділянку на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності.
Колегія суддів також враховує, що листом від 28 вересня 2020 року № 01-03/37758 Черкаська міська рада підтвердила факт застосування принципу мовчазної згоди та повернула заяву ОСОБА_1 від 17 липня 2020 року разом із додатками, які були потрібні для розроблення проекту відведення земельної ділянки.
У зазначеному листі Черкаська міська рада навела частину сьому статті 118 ЗК України, у якій зазначено, що якщо відповідний орган у місячний строк не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову в його наданні, то зацікавлена особа має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган та додає договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також Черкаська міська рада у цьому листі повідомила позивача про те, що проект землеустрою, розроблений та погоджений всіма необхідними службами міста, є підставою для підготовки проекту рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки та винесення питання на розгляд сесії Черкаської міської ради.
З огляду на встановлене зазначений лист є підтвердженням факту застосування принципу мовчазної згоди. У ньому немає посилання на залишення без розгляду та повернення на доопрацювання справи за заявою ОСОБА_1 , а також на допущення порушень процедури позивачем, а навпаки роз'яснено, що проект землеустрою є підставою для підготовки проекту рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки та винесення питання на розгляд сесії міської ради.
У подальшому Черкаська міська рада вчиняла дії, які також підтверджують, що позивач отримав дозвіл на розроблення документації із землеустрою, зокрема 21 липня 2021 року міська рада підготувала проект рішення про передачу спірної земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) сформульовано висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У справі, яка переглядається, поведінка Черкаської міської ради, яка в суді посилалася на те, що принцип застосування мовчазної згоди не було реалізовано, оскільки позивач подав заяву про залишення заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою без розгляду, є непослідовною, не відповідає попереднім діям міської ради.
Недобросовісність одного учасника цивільних відносин не повинна покладати негативні наслідки на інших учасників відносин, недобросовісність яких не доведена.
Враховуючи наведене, Черкаська міська рада, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 та задовольняючи заяву ОСОБА_2 щодо надання у власність спірної земельної ділянки, не врахувала вимог статті 118 ЗК України, метою якої є уникнення конфлікту між заінтересованими особами на отримання земельної ділянки, положень статті 19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян, та фактично надала необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки відповідачу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради № 8-146 від 29 липня 2021 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка, член сім'ї померлого учасника АТО)»; визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради № 10-83 від 30 вересня 2021 року «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)», та наявність підстав для їх задоволення.
Такі висновки суду відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) та правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 712/8720/20 та від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20.
Щодо вирішення вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 59847079 від 16 серпня 2021 року колегія суддів вказує наступне.
На час подання позову Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, ефективним способом захисту прав позивача в цій частині позовних вимог є скасування державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку, площею 0,0850 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0924, за ОСОБА_2 , що гарантуватиме можливість виконання судового рішення в цій частині.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шимановського Артема Володимировича задовольняє; рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2022 року скасовує та приймає у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ; визнає незаконним та скасовує рішення Черкаської міської ради № 8-146 від 29 липня 2021 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка, член сім'ї померлого учасника АТО)»; визнає незаконним та скасовує рішення Черкаської міської ради № 10-83 від 30 вересня 2021 року «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)»; скасовує державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку, площею 0,085 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0924, за ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вирішує питання розподілу судових витрат.
Позивачем ОСОБА_1 понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2724 грн та апеляційної скарги в сумі 4086 грн, а всього 6810 грн, які відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шимановського Артема Володимировича задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2022 року скасувати. Прийняти у справі нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 8-146 від 29 липня 2021 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка, член сім'ї померлого учасника АТО)».
Визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 10-83 від 30 вересня 2021 року «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)».
Скасувати державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку, площею 0,085 га, кадастровий номер 7110136700:02:020:0924, за ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6810 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді
Повний текст постанови складений 18 листопада 2022 року