17 листопада 2022 року
м. Валки
Справа № 635/3000/20
Провадження № 22-ц/818/2457/22
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Маміної О.В.,
суддів - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря Гармаш К.В.,
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - приватний нотаріус Саваріна Олена Сергіївна, приватний нотаріус Гаража Наталія Петрівна, ОСОБА_3 , неповнолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в особі їх законного представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Валки Харківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Саваріна Олена Сергіївна, приватний нотаріус Гаража Наталія Петрівна, ОСОБА_3 , неповнолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в особі їх законного представника ОСОБА_2 про визначення частки майна у праві спільної сумісної власності, що підлягає скасуванню та визнання права на спадкування, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року, постановлене суддею Лук'яненко С.А.,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визначити, що частка спадкодавця ОСОБА_8 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна №165624196251), загальна площа (кв.м): 37,2, житлова площа (кв.м.): 17,5, опис: однокімнатна, становила Ѕ частки; визнати за ОСОБА_1 право на спадкування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна №165624196251), загальна площа (кв.м): 37,2, житлова площа (кв.м.): 17,5, опис: однокімнатна, що належала спадкодавцю ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права висновки якого не відповідають обставинам справи, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Скарга містить посилання на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки як вважає ОСОБА_1 нотаріус позбавлений можливості при видачі свідоцтва про спадщину самостійно розподілити частки у спадковому майні, оскільки майно зареєстровано за відповідачкою.
Звертає увагу, що рішенням Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі №369/5817/20 тотожні позовні вимоги було задоволено. Вказує, що рішення є преюдиціальним, правовідносини є однаковими.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зауважує, що спору с приводу нерухомого майна та часток у праві спадкування не має.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала жодних доказів існування перешкод для оформлення її спадкових прав у нотаріальному порядку на частку квартири АДРЕСА_1 , та що її право не визнається чи оспорюється іншими спадкоємцями, або нотаріусом відмовлено у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно. Отже в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту, в тому числі відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, що вказувало б на виникнення цивільно-правового спору.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначене підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05 березня 2020 року, виданого Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Міським Палацом Новонароджених м. Київ 03.08.1973 року, батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
05 лютого 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
У подружжя народилося троє дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 16 січня 2013 року), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 26 липня 2011 року), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 16 червня 2016 року).
Як вбачається із матеріалів спадкової справи №1/2020 вбачається, що із заявами до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саваріної О.С. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулися: мати померлого ОСОБА_1 , що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини від 03 березня 2020 року; дружина померлого ОСОБА_2 , як від себе так і в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини від 18 березня 2020 року та копією заяви про прийняття спадщини від 27 березня 2020 року, та батько померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини від 13 травня 2020 року.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 208638283, дата формування 12.05.2020, 27.09.2018 року за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на однокімнатну квартиру, загальною площею 37,2 кв.м., житловою площею 17.5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Підставою для державної реєстрації права власності є Акт приймання-передачі паю (квартири) до Кооперативного договору №3620/П-131 від 15 січня 2016 року, серія та номер: б/н, виданого 29.12.2016 року, видавник: ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «МОБІЛЬ»/ ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду ОСОБА_1 вважає зазначену квартиру обєктом права спільної сумісної власності подружжя, та вказує, що частка спадкодавця ОСОБА_8 у праві спільної сумісної власності становила Ѕ частку. У зв'язку з чим просила визнати за нею право на спадкування Ѕ частки зазначеної квартири, що належала спадкодавцю ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності. Зауважує, що нотаріус не може самостійно визначити частки.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи до кола спадкоємців померлого ОСОБА_8 , які прийняли спадщину, входять мати померлого ОСОБА_1 , батько померлого ОСОБА_3 , дружина померлого ОСОБА_2 , та діти померлого ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , , які відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги, вони мають право на спадкування вказаного майна у рівних частках, якщо інше не передбачено угодою між ними.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
За загальним правилом ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
На момент звернення до суду, строк для прийняття спадщини та видачі відповідних свідоцтв не сплинув. Даних про невизнання чи оспорювання частки ОСОБА_1 у спадковому майні немає. Також ОСОБА_1 не надано доказів звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину.
Разом з тим, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.
В Главі 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 визначено порядок видачі нотаріусами свідоцтв про право на спадщину. В підпункті 4.21 пункту 4 вказаної глави вказується, що при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на -1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.
З матеріалів справи убачається, що дружина померлого ОСОБА_2 не заперечує того факту, що спірне нерухоме майно є обєктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки було набуте в період шлюбу.
Позивачка звернулась до суду із даним позовом до спливу встановленого законом шести місячного строку для прийняття спадщини. Доказів порушення її прав станом на час звернення до суду позивачкою не надано.
Доводи про наявність заперечень другого з подружжя ( ОСОБА_2 ) щодо належності спірного майна до спільної сумісної власності подружжя та неможливості оформити спадкові права у нотаріуса суперечать фактичним обставинам справи.
Даних про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно матеріали справи не містять.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Доводи апеляційної скарги про наявність рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі №369/5817/20 та його преюдиційність суперечать положенням цивільно-процесуального закону, оскільки вказане рішення стосується іншого предмету спору.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне текст постанови складено 17 листопада 2022 року.