22 липня 2010 р. № 9/169-50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів :Грека Б.М.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Трансбуд-Сервіс"
на ухвалуЛьвівського апеляційного
господарського суду від 01.03.2010 р.
у справі№ 9/169-50
за позовомПАТ "Сведбанк" в особі Волинського
відділення (надалі -Банк)
доТОВ "Трансбуд-Сервіс"
(надалі -Товариство)
простягнення 226 820,79 доларів США
за участю представників:
від позивача- не з'явилися
від відповідача- не з'явилися
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. (судді: Галушко Н.А., Краєвська М.В., Орищин Г.В.) апеляційну скаргу Товариства повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України з мотивів несплати скаржником державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Не погоджуючись з ухвалою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати до Львівського апеляційного господарського суду для розгляду, мотивуючи скаргу порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування касаційної скарги Товариство посилалось на відсутність у нього коштів для сплати державного мита, у зв'язку з винесенням господарським судом ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2009 року Банк звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства 226 820,79 доларів США заборгованості по кредитному договору.
В свою чергу, Товариство звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до Банку, в якому просило визнати недійсним даний кредитний договір.
Рішенням господарського суду Волинської області від 05.02.2010 р. у задоволені зустрічного позову відмовлено, первісний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням Товариство подало апеляційну скаргу на вказане рішення господарського суду, з доданим до неї доказом сплати державного мита у розмірі 17 грн.
Також, разом з апеляційною скаргою Товариством до суду подано клопотання про розстрочку сплати державного мита, з посиланням на відсутність у нього коштів, у зв'язку з винесенням господарським судом ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на його рахунках.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Пунктом 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (надалі -Декрет) передбачено, що державне мито справляється із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Пункт 2 ст. 3 Декрету встановлює розміри ставок державного мита із зазначених заяв, що подаються до господарських судів.
Особи, звільнені від сплати державного мита та підстави звільнення платників від сплати державного мита перелічено в ст. 4 Декрету.
Зазначеною нормою не передбачено таких підстав для застосування пільг щодо сплати державного мита, як відсутність коштів для сплати державного мита, у зв'язку із винесенням господарським судом ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.
Також, ст. 5 Декрету встановлено, що питання про надання пільг щодо сплати державного мита, яке зараховується до державного бюджету України, вправі вирішувати лише Міністерство фінансів України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив клопотання Товариства про розстрочку сплати державного мита.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Враховуючи викладене, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги Товариства без розгляду є правомірною та підлягає залишенню без змін.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанови (ухвали) Вищого господарського суду касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ТОВ "Трансбуд-Сервіс" залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. у справі № 9/169-50 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя В. Дерепа
С у д д і Б. Грек
О. Подоляк