10 серпня 2010 р. № 28/258
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПершикова Є.В.,
суддів:Кривди Д.С.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційне поданняЗаступника Генерального прокурора України
на рішеннявід 12.08.08
у справі№28/258
господарського судум. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мельник і Партнери"
до1. Київської міської ради
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
провизнання права на земельну ділянку та укладення договору оренди землі
за участю представників сторін
від позивача:Дорош К.А., дов.
від відповідачів:1. Тхорик С.М., дов.
від ГПУ:Рудак О.В., посв.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мельник і Партнери" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про визнання за ним права на оренду земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:79:011:0031) на вул. Жилянська, 32-36 у Голосіївському районі м. Києва згідно з проектом відведення, вважати укладеним між позивачем та Київською міською радою договір оренди вказаної земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку в редакції позивача, а також зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати цей договір.
Позов мотивований посиланням на обставини виготовлення позивачем за згодою ради проекту відведення спірної земельної ділянки, погодження його з відповідними органами, але неприйняття радою рішення щодо його затвердження.
Київська міська рада проти позову заперечила, посилаючись на відсутність прийняття нею рішення про передачу позивачу відповідної земельної ділянки як підстави для укладення спірного договору оренди.
Головне управління земельних ресурсів проти позову заперечило, посилаючись на відсутність порушення з його боку прав позивача, який в установленому порядку не звертався щодо реєстрації підписаного обома сторонами договору оренди.
Рішенням від 12.08.08 господарський суд м. Києва (суддя Копитова О.С.) позов задовольнив у повному обсязі. Рішення мотивовано посиланням на положення ст.ст. 181, 187 ГК України, а також обставини непідписання радою запропонованого позивачем проекту договору без надіслання протоколу розбіжностей або певних заперечень.
Ухвалою від 20.07.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційним поданням Заступника Генерального прокурора України, в якому заявлено вимоги про скасування рішення в справі та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційне подання мотивоване посиланням на порушення судом вимог ст. 124 ЗК України, яка передбачає передачу в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, яке Київською міською радою щодо спірної земельної ділянки не приймалось.
У судовому засіданні касаційної інстанції представник Київської міської ради касаційне подання не підтримав, зважаючи на прийняття радою рішення про укладення з позивачем договору оренди спірної земельної ділянки строком на 15 років.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору в даній справі є, зокрема, вимога вважати укладеним між позивачем та Київською міською радою договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:79:011:0031) на вул. Жилянська, 32-36 у Голосіївському районі м. Києва згідно з проектом відведення для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку строком на 5 років.
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 ЗК України (в редакції на момент вирішення спору) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Як встановив суд першої інстанції, позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про виділення в оренду спірної земельної ділянки та за згодою Київського міського голови №Д-2313 від 19.01.07 підготував проект відведення, який погоджено з відповідними органами, пройшов державну експертизу. У зв'язку з такими обставинами позивач листом №04/2008 від 22.05.08 звернувся до Київської міської ради з пропозицією укласти договір оренди цієї земельної ділянки, надіславши два підписаних зі свого боку примірники договору.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач вчинив усі передбачені законодавством дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, а рада в місячний строк не прийняла відповідного рішення та не надіслала протоколу розбіжностей до запропонованого позивачем договору.
Тобто визнаючи укладеним договір оренди спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив не з обставин прийняття Київською міською радою на сесії відповідного рішення. Навпаки, судом встановлено обставини неприйняття нею рішення з цього приводу, що є необхідною умовою для укладення договору оренди земельної ділянки.
Саме у зв'язку з задоволенням судом першої інстанції позову в справі за відсутністю волевиявлення ради на укладення спірного договору оренди Заступник Генерального прокурора України звернувся з касаційним поданням на рішення в даній справі в інтересах Київської міської ради.
Заперечуючи проти касаційного подання, у своєму відзиві позивач посилається на те, що зобов'язання, яке виникло на підставі укладеного на виконання судового рішення в справі договір оренди земельної ділянки, на момент оскарження цього рішення прокурором змінено сторонами у зв'язку з прийняттям Київською міською радою на сесії рішення №389/3827 від 26.02.10 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.09.2008 р. №79-6-00651" (а.с. 221) щодо встановлення більш тривалого строку оренди -15 років, укладенням договору оренди від 11.06.10, зареєстрованого 14.06.10 за №79-6-00759.
Тобто на момент оскарження Заступником Генерального прокурора України рішення господарського суду м. Києва від 12.08.08 сторонами вчинено дії, які свідчать про новацію (заміну первісного зобов'язання) укладеного на виконання цього рішення договору шляхом прийняття рішення сесії з цього приводу, а також укладення на його підставі нового договору оренди і його реєстрації.
З огляду на таке викладені в касаційному поданні доводи щодо необхідності захисту прав Київської міської ради у зв'язку з втручанням у її виключну компетенцію як органу місцевого самоврядування є безпідставними, оскільки зобов'язання, яке на думку прокурора порушує права позивача, вже замінено сторонами іншим зобов'язанням на підставі рішення сесії.
Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційного подання та скасування рішення суду першої інстанції в справі.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.10, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду м. Києва від 12.08.08 у справі №28/258 залишити без змін, а касаційне подання без задоволення.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Є.Першиков
Судді Д.Кривда
А.Уліцький