04 серпня 2010 р. № 37/735
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Жукової Л.В.,
розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"
на рішеннягосподарського суду міста Києва від 22.02.2010
та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.04.2010
у справі№ 37/735
за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"
доЗакритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
простягнення 3 885 826,70 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Коцур Т.Б. (дов. від 14.01.2010 №07/60);
- відповідача Каменчук В.О. (дов. від 29.12.2009 №5Д-08);
Розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 29.07.2010 змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя -Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Жукова Л.В.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2010 (суддя Гавриловська І.О.) частково задоволений позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (надалі позивач) до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (надалі відповідач); за рішенням з відповідача стягнуто 2 188 261,72 грн. основного боргу; в задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Вербицька О.В.) вказане рішення місцевого суду скасовано, в позові відмовлено повністю.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на прийняті у даній справі судові рішення звернувся позивач, який оскаржує рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, а постанову господарського суду апеляційної інстанції -повністю. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами встановлено, що 28.04.2006 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №104/77/Г, відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язався передати позивачу (покупцю) природний газ у визначеному обсязі, а позивач -оплатити на умовах цього договору природний газ; пунктом 6.2. договору передбачена попередня оплата за газ.
На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 7 407 549,78 грн., що підтверджується дослідженими судом першої інстанції платіжними дорученнями.
Проте природний газ був поставлений відповідачем частково на суму 5 219 288,06 грн.
Згідно з приписами статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач направив відповідачу претензію від 25.11.2008 №07/763 з вимогою повернути заборгованість у розмірі 2 188 261,72 грн., що становить різницю між здійсненою позивачем відповідачу попередньою оплатою та вартістю фактично поставленого відповідачем позивачу природного газу.
За умов невиконання відповідачем вимоги по поверненню суми попередньої оплати у розмірі 2 188 261,72 грн., встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, господарський суд обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення основного боргу.
В той же час, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції в частині стягнення основного боргу та відмовляючи позивачу у позові в цій частині з підстав відсутності доказів вручення відповідачу вищевказаної претензії, не зазначив норму права, якою передбачений обов'язок кредитора надавати докази вручення боржнику претензії при наявності в матеріалах справи доказів направлення такої претензії боржнику і за відсутності заперечень боржника щодо отримання вказаної претензії.
Суд касаційної інстанції погоджується із правомірним висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, оскільки пеня як один із видів забезпечення зобов'язання відповідно до ст.ст. 547, 548 ЦК України може бути застосована лише, якщо це встановлено договором або законом. Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає встановлення розміру пені за згодою сторін та визначає лише максимальний її розмір, але, як встановлено судами попередніх інстанцій, в договорі №104/77/Г, сторони не передбачили такої господарсько-правової санкції.
Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, нарахування відсотків на суму неповернутої відповідачем попередньої оплати повинно відбуватися в порядку ст. 536 ЦК України, а не в порядку ст. 625 ЦК України, на підставі якої позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, що має своїм наслідком правомірну відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні таких вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість касаційної скарги в частині порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до необґрунтованого скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача основної заборгованості (попередньої оплати); в той же час, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в частині безпідставності заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 у справі №37/735 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2010 у справі №37/735 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
Л.В. Жукова