26 липня 2010 р. № 12/22/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Данилової Т.Б.,
розглянувши матеріали касаційної
скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тютюн", м.Тернопіль
напостанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р.
у справігосподарського суду Хмельницької області №12/22/5
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тютюн"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Опус-Авто", м. Хмельницький
простягнення 281 061,56грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Крих Т.Я.
від відповідача: не з'явилися.
08.01.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тютюн" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Опус-Авто" 281 061, 56 грн. -неустойки, яка спричинена затримкою усунення недоліків понад граничний термін. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що 03.03.2008р. відповідачеві для проведення ремонту передано належний позивачеві автомобіль, граничний термін виконання гарантійного ремонту транспортного засобу відповідно до пункту 23 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України №721 (надалі -Порядок), становить чотирнадцять днів, проте, відповідач транспортний засіб повернув з гарантійного ремонту 27.08.2008 р., тобто з простроченням у 150 днів, тому вважає, що згідно з пунктом 23 вказаного Порядку та частини 9 статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", останній має сплатити неустойку у розмірі одного відсотка вартості товару.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема на те, що положення Закону України "Про захист прав споживачів" поширюються лише на фізичних осіб.
04.02.2010 р. рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Шпак В.О.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. (судді: Гулова А.Г.- головуючий, Пасічник С.С., Щепанська Г.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на їх недоведеність та безпідставність.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тютюн" посилалось на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, що призвело, на його думку, до ухвалення незаконних судових актів, тому просило їх скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тютюн" є власником автомобіля Ford NEW TRANSIT, ідентифікаційний номер WF0XXXTTFX7Y79425 згідно договору купівлі -продажу №73 SL-155 від 20.06.2007р.
Судами установлено, 30.07.2007р. між ТОВ "Поділля-Тютюн" - замовником та ТОВ "Опус-Авто"- виконавцем (офіційним дилером Компанії "Ford Мotor Co" в Україні.), укладено договір №1 на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту, за умовами якого виконавець зобов'язався проводити технічне обслуговування та ремонт автотранспорту, що направляється замовником на підставі заявок, за формою, встановленою виконавцем; а замовник, в свою чергу, - провести оплату наданих послуг з технічного обслуговування, ремонту, заміни запчастин на умовах даного договору.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що 03.03.2008р. ТОВ "Поділля-Тютюн" звернулось до ТОВ "Опус-Авто" з причини стуку двигуна у вказаному автомобілі, про що ТОВ "Опус-Авто" оформлено замовлення №ОА*00283 на обслуговування автомобіля, із зазначенням що максимальна тривалість ремонту становить 120 днів. Згідно сервісної книжки, відповідачем заміна блока двигуна була проведена 27.08.2008р.
Як убачається з матеріалів справи, підставою позову позивачем визначено те, що ремонт автомобіля відбувся з простроченням у 150 днів, що на його думку, є підставою для стягнення з відповідача неустойки у відповідності до пункту 23 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів та частини 9 статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За приписами статті 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій вірно установлено, що відповідачем гарантійний ремонт автомобіля позивача здійснювався на виконання умов договору купівлі -продажу від 20.06.2007р., умовами якого, не передбачено відповідальність у вигляді сплати неустойки за порушення термінів виконання гарантійного ремонту.
Відповідно до пункту 23 вказаного Порядку граничний термін виконання гарантійного ремонту ДТЗ - чотирнадцять днів. Інший термін має бути узгоджений сторонами. За кожний день затримки усунення недоліків понад граничний або узгоджений термін Виконавець сплачує Споживачеві неустойку в розмірі, визначеному Законом України "Про захист прав споживачів" або заздалегідь узгодженому сторонами.
Між тим, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, між сторонами не узгоджувались відносини з виконання гарантійного ремонту належного позивачеві транспортного засобу, тобто, сторони не вчинили правочину щодо забезпечення зобов'язання з виконання проведених відповідачем робіт.
Разом з цим, відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється та визначається Законом України "Про захист прав споживачів". Споживачем - є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, тобто положення вказаного Закону не поширюються на відносини між суб'єктами господарської діяльності.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів обох інстанції про те, що на правовідносини між сторонами не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".
Викладене унеможливлює висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи викладені заявником в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, та обґрунтовано відхилені ним. Окрім цього, ці доводи, спрямовані на переоцінку доказів, пов'язаних з вирішенням спору, проте, виходячи з приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з того, що при ухваленні рішень попередні судові інстанції здійснили всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надали належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тютюн" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 04.02.2010р. у справі №12/22/5 -без змін.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЛ.В. Ковтонюк
СуддяТ.Б.Данилова