26 липня 2010 р. № 02/2554
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Данилової Т.Б.
розглянувши матеріали касаційної
скаргиСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4
напостанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.04.2010р.
у справігосподарського суду Черкаської області №02/2554
за позовомКанівської міської ради
доСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4
третя особаІнспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області
прознесення самочинно збудованої будівлі
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача:не з'явилися;
від третьої особи: Єременко Л.В.
05.10.2009р. Канівська міська рада звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом, з урахуванням змін, до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача в термін до 01.03.2010 р. здійснити перебудову об'єкта самочинного будівництва на території вечірнього ринку на вул. Шевченка в м. Каневі відповідно до затвердженого головним архітектором м. Канева ескізного проекту на встановлення торгівельного павільйону з легких металевих конструкцій. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що відповідачем на території вечірнього ринку в порушення затвердженої проектної документації збудовано капітальну споруду -магазин, що на його думку, суперечить суспільним інтересам та порушує права Канівської міської ради, як власника земельної ділянки.
22.12.2009р. рішенням господарського суду Черкаської області (суддя: Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.04.2010р., позовні вимоги задоволені повністю, з посиланням на їх доведеність та правомірність.
У касаційній скарзі Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 посилалась на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, що призвело, на її думку, до ухвалення незаконних судових актів, тому просило їх скасувати,а справу направити на новий розгляд.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи з наступного
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем у 2009 році побудовано капітальну будівлю магазину впритул до існуючого павільйону, що знаходиться на вул. Шевченка, на території вечірнього ринку. Під час здійснення працівниками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області перевірки дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил у сфері містобудування виявлено, що вказаний магазин побудовано без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, без дозволу на будівництво саме капітальної споруди, без проекту та необхідних для капітального будівництва дозволів і погоджень, про що відповідачеві винесено припис від 27.05.2009р. про негайне припинення будівельних робіт і повторний припис від 11.06.2009р., складено Протокол про адміністративне правопорушення та прийнято Постанову від 11.06.2009р. №1700 про стягнення з підприємця ОСОБА_4 штрафу у розмірі 1700 грн. за самовільне будівництво.
Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до положень статті 95 Земельного Кодексу України та статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди лише за умови згоди на це орендодавця. Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування". При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.
Згідно статті 25 Закону України "Про основи містобудування" та статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За приписами частини 7 статті 376 цього Кодексу у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Дослідивши усі обставини справи, судами попередніх інстанцій установлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендована відповідачем земельна ділянка знаходилась у власності або була відведена останньому у встановленому законом порядку саме під будівництво магазину.
Установлено судами і те, що відповідачем будівництво капітальної споруди - магазину, здійснено з істотним відхиленням від проекту, з порушенням будівельних норми і правила, без належного дозволу, без проектної документації.
За таких обставин, колегія суддів визнає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи викладені заявником в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, та обґрунтовано відхилені ним.
Виходячи з того, що при ухваленні рішень попередні судові інстанції здійснили всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надали належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. та рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2009р. у справі №02/2554 -без змін.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЛ.В. Ковтонюк
СуддяТ.Б.Данилова