26 липня 2010 р. № 27/315/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Данилової Т.Б.
розглянувши матеріали касаційної
скаргиПриватного підприємства "Дніпротранс", Запорізька обл.,
напостанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.03.2010р.
у справігосподарського суду Запорізької області №27/315/09
за позовомПриватного підприємства "Дніпротранс"
до
третя особаБалківської сільської ради Василівського району Запорізької області
Районне комунальне підприємство "Васильківське бюро технічної інвентаризації" Василівської районної ради
провизнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача: Ус С.В., Барнін В.А.;
від відповідача: не з'явилися;
від третьої особи: не з'явилися.
10.09.2009 р. Приватне підприємство "Дніпротранс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Балківської сільської ради про: 1) визнання об'єктом нерухомого майна закриту трансформаторну підстанцію, яка розташована за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Степова, 3-Г; 2) присвоєння об'єкту нерухомості, який утворився внаслідок реконструкції, наступну адресу: Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Степова, 3-Г, 3) визнання за Приватним підприємством "Дніпротранс" право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме закриту трансформаторну підстанцію, яка розташована за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Степова, 3-Г.
08.12.2009р. рішенням господарського суду Запорізької області (суддя: Дроздова С.С.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.03.2010р. (судді: Кагітіна Л.П. -головуючий, Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.) провадження у справі в частині визнання об'єктом нерухомого майна закриту трансформаторну підстанцію та присвоєння об'єкту нерухомості, який утворився внаслідок реконструкції адреси припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі Приватне підприємство "Дніпротранс" посилалось на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому просило їх скасувати та прийняти нове рішення про визнання за позивачем права власності на спірне майно.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, підставою позову позивачем визначено те, що 06.11.2006 р. між ним та ВАТ "Автотранспортне підприємство 12364", укладено договір купівлі-продажу трансформаторної підстанції. В подальшому, позивачем було здійснено капітальний відновлювальний ремонт трансформаторної підстанції і на базі існуючої тимчасової будівлі шляхом реконструкції вбудовано капітальну споруду, а саме, закриту трансформаторну підстанцію, яка фактично розташована в Запорізькій області, Василівський район, с. Балки, вул. Степова ,3-Г, на яку позивач і просить визнати право власності.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Зі змісту статті 392 вказаного Кодексу вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відтак цією статтею передбачено можливість звернення за захистом права власності, яке є існуючим, тобто, набуто за встановлених законодавством підстав, а відповідач не визнає право власності позивача з мотивів власних претензій на це майно.
Як установлено судами обох інстанцій, відповідачем право власності позивача на трансформаторну підстанцію не оспорюється, тобто між сторонами не існує спору про право щодо спірного об'єкта.
Окрім цього, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 07.02.2002 р. за №7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач придбав трансформаторну підстанцію за договором купівлі -продажу від 06.11.2006 р. як обладнання, тобто, це майно не є об'єктом нерухомості, крім того, після проведення реконструкції підстанція не була прийнята в експлуатацію.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на момент звернення до суду з позовом позивач не надав будь-яких доказів і не довів факту порушення або невизнання відповідачем його права, яке б підлягало судовому захисту у обраний ним спосіб і відновленню в примусовому порядку саме відповідачем, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно.
Разом з цим, визнається правомірним висновок судів про припинення провадження у справі в частині вимог позивача про визнання закритої трансформаторної підстанції об'єктом нерухомого майна та присвоєння об'єкту нерухомості, котрий утворився внаслідок реконструкції адреси, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Виходячи з того, що при ухваленні рішень попередні судові інстанції здійснили всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надали належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.
Стосовно доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів, пов'язаних з вирішенням спору, то виходячи з приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дніпротранс" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.03.2010р. та рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2009р. у справі №27/315/09 -без змін.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЛ.В. Ковтонюк
СуддяТ.Б.Данилова