26 липня 2010 р. № 6/189/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Данилової Т.Б.
розглянувши матеріали касаційного
поданнязаступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області
напостанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010р.
у справігосподарського суду Запорізької області №6/189/08
за позовомпершого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області
доВідкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь", м. Запоріжжя
простягнення 443 718,27
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися;
від прокуратури: Рудак О.В.;
від відповідача:Ладиженска Е.А.
21.03.2008р. Перший заступник прокурора міста Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" 443 718, 27 грн. - збитків, спричинених державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період першого півріччя 2006 року, що є порушенням Закону України "Про охорону атмосферного повітря" .
У відзиві на позовну заву відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись, зокрема, на чинність Дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 230446 від 16.03.2001р. на час здійснення перевірки.
11.02.2010р. рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Місюра Л.С.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. (головуючий -Яценко О.М. та судді -Кричмаржевський В.А., Коробка Н.Д. ), у задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на їх безпідставність та необґрунтованість.
У касаційному поданні прокурор посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело, на його думку, до ухвалення незаконних судових рішень, тому просив їх скасувати та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Проаналізувавши касаційне подання на предмет його обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог подання виходячи з наступного.
Відповідно до приписів частини 5 статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Із змісту постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2005р. № 364 убачається, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря - це офіційний документ, який дає право здійснювати викиди певної кількості забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами за одиницю часу протягом визначеного в дозволі терміну.
Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що на момент проведення Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області перевірок дотримання ВАТ “Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна” вимог природоохоронного законодавства діяв Дозвіл №230446 від 16.03.2001р. на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами та відповідні Додатки до нього.
Зазначений висновок підтверджується матеріалами справи, зокрема, постановою господарського суду Запорізької області від 26.03.2007р. у адміністративній справі № 24/114/07-АП, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2008р. у справі № К-3346/08, за позовом ВАТ “Дніпроспецсталь” до Державного управління екології та природних ресурсів у Запорізькій області, якою встановлено факт продовження терміну дії Дозволу від 16.03.2001р. №230446 на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами з відповідними додатками до нього до кінця 2007р., що, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, у відповідності з положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним і не підлягає повторному доказуванню.
Виходячи з того, що при ухваленні рішення та постанови у справі суди здійснили всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надали належну правову оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Доводи, викладені прокурором у касаційному поданні не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками судів попередніх інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України-
Касаційне подання заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. та рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2010 у справі №6/189/08 -без змін.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЛ.В. Ковтонюк
СуддяТ.Б.Данилова