05 серпня 2010 р. № 9/1-10
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Кочерової Н.О.
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
за участю представників
сторін позивача -не з'явився;
відповідача -Бугаєнко Л.І.;
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-С"
на рішеннягосподарського суду Сумської області
від16.02.2010
та на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від12.04.2010
у справі№ 9/1-10
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Сумжитлобуд"
доТовариства з обмеженою відповідальн6істю "Фенікс-С"
про стягнення 4 384, 64 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Сумжитлобуд" (далі -ВАТ "Сумжитлобуд") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-С" (далі -ТОВ "Фенікс-С") про стягнення заборгованості по орендній платі на загальну суму 4 040, 00 грн., пені в сумі 199, 26 грн., 3% річних в сумі 29, 12 грн., інфляційних збитків в сумі 116, 26 грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.01.2010 порушено провадження у справі № 9/1-10 за позовом ВАТ "Сумжитлобуд" до ТОВ "Фенікс-С" про стягнення 4 384, 64 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Лущик М.С.) від 16.02.2010 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "Фенікс-С" на користь ВАТ "Сумжитлобуд" 4 040, 00 грн. бору, 199, 26 грн. пені, 29, 12 грн. 3% річних, 116, 26 грн. інфляційних збитків.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору не проводив плату за оренду приміщення, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед ВАТ "Сумжитлобуд" у розмірі 4 040, 00 грн., яка підлягає стягненню з нарахованими на цю суму пенею, 3% річних та втратами від інфляції.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., судді Терещенко О.І., Токар М.В.) від 12.04.2010 апеляційну скаргу ТОВ "Фенікс-С" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 16.02.2010 -без змін, з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 16.02.2010 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2010, ТОВ "Фенікс-С" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.07.2010 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 29.07.2010.
В засіданні суду, призначеному на 29.07.2010, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.08.2010.
ВАТ "Сумжитлобуд" подало заперечення на касаційну скаргу, в якій просило залишити рішення господарського суду Сумської області від 16.02.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Фенікс-С" без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами між ВАТ "Сумжитлобуд" (Орендодавець) та ТОВ "Фенікс-С" (Орендар) 01.08.2009 укладено договір оренди за № 53, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування об'єкти оренди (орендоване майно), згідно п. 1.2 даного договору, з метою його використання під офіс (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору об'єкт оренди складається з приміщення площею 20, 2 кв.м. Об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Малиновського, 12, 2 поверх, п/і 40021.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили із того, що в порушення умов договору відповідач не здійснював оплату за оренду приміщення.
Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним та недостатньо обґрунтованим.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Згідно із ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до п. 2.6 договору передача приміщення в оренду і повернення після закінчення строку дії договору оформлюється відповідним документом актом прийому-передачі приміщення.
Разом з тим, судами не було з'ясовано чи приміщення фактично було передане наймачеві та чи оформлялась відповідним документом передача приміщення в оренду, згідно з п. 2.6 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, господарськими судами не перевірено та не дано належної оцінки виконанню сторонами п. 4.6 договору, яким передбачено, що у разі несплати на протязі 2-х місяців договір розривається Орендодавцем в односторонньому порядку зі стягненням заборгованості.
Також судами визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Проте суди попередніх інстанцій не перевірили період, визначений позивачем, за який нараховувались пеня, 3% річних та втрати від інфляції, не прийнявши до уваги п.4.5 договору, згідно з яким орендар щомісяця здійснює оплату шляхом перерахування платіжним дорученням до 10 числа поточного місяця.
Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлено неповно не тільки судом апеляційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-С" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 16.02.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 у справі № 9/1-10 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Кочерова Н.О.
Судді: Студенець В.І.
Черкащенко М.М.