Номер провадження 2/754/2236/22
Справа №754/18547/21
25 жовтня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до відповідача ОСОБА_3 з позовом про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.08.2021 року близько 03 год. 00 хв. на перехресті автодороги Київ-Коваль-Яготин та Черняхів-Малин-Термахівка поблизу с. Різня Коростенського району Житомирської області, відбулось зіткнення автомобіля марки «Audi A4 Allroad» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у напрямку м. Ковель, з автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який виїхав на перехрестя зліва направо відносно руху автомобіля «Audi A4 Allroad». Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Daewoo Lanos» ОСОБА_4 та пасажир зазначеного автомобіля ОСОБА_5 від отриманих травм загинули на місці пригоди. За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУ НП у Житомирській області було внесено відомості до ЄРДР №12021060000000381 за ч. 2 ст. 286 КК України. Внаслідок смерті ОСОБА_5 в результаті вищевказаної ДТП матері загиблої ОСОБА_2 була завдано шкоди. Втрата матір'ю доньки несе непоправну втрату та глибокі страждання, які будуть переслідувати її усе подальше життя. Після смерті доньки у матері досить суттєво погіршився стан її здоров'я. Через постійне недосипання та постійний стресовий стан, позивачка відчуває постійну втому, а також моральну і фізичну виснаженість. Отже, з урахуванням викладеного, глибини вже перенесених позивачем моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати позивача довготривалий час, величину моральної шкоди позивачка оцінює у 222000, 00 грн. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «Audi A4 Allroad» була застрахована у ПрАТ «СК «Українська страхова група» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202759382. 05.11.2021 року представник позивача повідомив страховика про настання страхового випадку та звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 72000,00 грн. Враховуючи вищевикладене позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 150000,00 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.01.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по даній справі.
06.07.2022 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник вказує, що 14.02.2022 року ОСОБА_3 було отримано від Житомирської обласної прокуратури супровідний лист за.№24-107вих22 від 09.02.2022 року та копію Постанови про закриття кримінального провадження №12021060000000381 від 22.08.2021 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У вищевказаній постанові зазначено, що 22.08.2021 року близько 03 години водій автомобіля «Daewoo Lanos» д.р.н НОМЕР_3 ОСОБА_4 , рухаючись по проїзній частині автодороги «Черняхів-Малин-Термахівка» в Коростенському районі Житомирської області у напрямку с. Термахівка та, проїжджаючи перехрестя з головною автодорогою «Київ-Ковель», що поблизу с. Різня Малинського району Житомирської області, не надав дорогу транспортним засобам, які рухалися по ній, що призвело до зіткнення із автомобілем «Audi-A4 Allroad» д.р.н. НОМЕР_4 , яким у напрямку м. Ковель керував водій ОСОБА_3 . Внаслідок вказаної ДТП водій ОСОБА_4 та пасажир його автомобіля малолітня ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, від яких загинули на місці пригоди. 22.08.2021 року відомості про зазначене кримінальне правопорушення СУ ГУ НП в Житомирській області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202106000000381 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Відповідач ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №1202106000000381 мав статус свідка. Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 б), 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та з її наслідками. Відповідно до висновку експертизи механізму та обставин ДТП від 02.12.2021 року №СЕ19/106-21/10205-ІТ в умовах даної пригоди з технічної точки зору водійавтомобіля «Audi-A4 Allroad» д.р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Daewoo Lanos» д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 шляхом своєчасного застосування гальмування із зупинкою автомобіля «Audi-A4 Allroad» д.р.н. НОМЕР_4 до місця зіткнення з моменту виникнення небезпеки для руху. З технічної точки зору в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вищезазначеним вимогам Правил дорожнього руху України, що в свою чергу і перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. У даній дорожній обстановці з технічної точки зору водієві автомобіля «Audi-A4 Allroad» д.р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3 та 12.6 ґ) Правил дорожнього руху. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Audi-A4 Allroad» д.р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 не вбачається невідповідності вимозі п.12.3 ПДР, однак вбачається невідповідність вимогам п.12.2 та 12.6 г) зазначених Правил, які в свою чергу, не перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Кримінальне провадження було закрито згідно п.5 ч. 1 ст.284 КПК України у зв'язку із загибеллю підозрюваного ОСОБА_4 . Позивачем не наведено жодного обґрунтування та не надано жодного документального підтвердження, яким чином було визначено та оцінено завдану їй моральну шкоду. Таким чином, твердження Позивача стосовно того, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження №12021060000000381 від 22.08.2021 року достовірно встановлено відсутність вини ОСОБА_3 в ДТП. Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної силиабо умислу потерпілого. Беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження протиправного характеру дій відповідача ОСОБА_3 , підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
25.07.2022 року від представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 - до суду до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що обов'язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерела підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України). В даній ДТП непереборною силою може бути виключно надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, яка не залежить від учасників пригоди, а саме ні від водія автомобіля «Daewoo Lanos», ні від водія автомобіля «Audi-A4 Allroad». На підставі вищевикладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
21.09.2022 року від представника відповідача до суду надійшли Заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що Закон про ОСЦПВВНТЗ мас на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди. У ч. 22.1 ст. 22 Закону про ОСЦПВВНТЗ зазначено, що «у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи». Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Українська Страхова група» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-202759382, який станом на дату ДТП був чинним. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (те саме вказано й в ст. 6 Закону про ОСЦПВВНТЗ). Зазначеним полісом забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Audi-A4 Allroad», д.н.з. НОМЕР_4 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 260000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн. А також у відповідача додатково до вищезазначеного полісу укладений був Договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №97-3001-21-00027 від 08.02.2021 року з лімітом відповідальності на 100000, 00 грн. Отже, позивачка має звертатися за виплатою страхового відшкодування до страховика, у якого відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкода у відповідному розмірі. При поданні позову позивачем не пред'являються вимоги до ПрАТ «СК «Українська Страхова група», а тому відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення з нього шкоди завданої внаслідок ДТП задоволенню не підлягають в повному обсязі. В свою чергу позивачка хоч і звернулася із заявою до страховика, проте не отримала страхового відшкодування чи відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явила передчасну і необґрунтовану вимогу до відповідача. Кримінальне провадження №12021060000000381 від 22.08.2021 було закрито згідно п. 5 ч. 1 ст.284 КПК України у зв'язку із загибеллю підозрюваного ОСОБА_4 . Підозрюваний - водій ОСОБА_4 , всупереч нормам законодавства, не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до підпункту а) п. 41.1 ст.41 Закону про ОСЦПВВНТЗ, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Тобто, враховуючи, що водій ОСОБА_4 також був учасником ДТП, і хоч не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, але позивач має право звертатися до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідачу невідомо, чи зверталася позивачка до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування. Отже позивачка має також звертатися за виплатою страхового відшкодування до МТСБУ, у зв'язку з тим, що інший учасник ДТП ОСОБА_4 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до відповідача у повному розмірі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.09.2022 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.
Позивачка та представник позивачки у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїй заяві представник позивачки просить проводити розгляд справи в їх відсутність.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у Відзиві на позов.
Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 22.08.2021 року близько 03 год. 00 хв. на перехресті автодороги Київ-Ковель-Яготин та Черняхів-Малин-Термахівка поблизу с. Різня Коростенського району Житомирської області відбулось зіткнення автомобіля марки «Audi A4 Allroad», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у напрямку м. Ковель, з автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який виїхав на перехрестя зліва направо відносно руху автомобіля «Audi A4 Allroad».
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Daewoo Lanos» ОСОБА_4 та пасажир зазначеного автомобіля ОСОБА_5 від отриманих травм загинули на місці пригоди.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_5 від 23.08.2021 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_6 від 23.08.2021 року.
Згідно Довідки про причину смерті №2374 від 22.08.2021 року причиною смерті ОСОБА_5 зазначено: розтрощення голови.
Як вбачається з свідоцтва про народження від 15.02.2011 року ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_5 .
За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУ НП у Житомирській області було внесено відомості до ЄРДР №12021060000000381 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно Постанови прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Житомирської обласної прокуратури Кучер Л.П. кримінальне провадження №12021060000000381 від 22.08.2021 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито у зв'язку із його смертю.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.08.2021 року близько 03 години водій ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos» д.р.н. НОМЕР_3 та рухаючись ним по проїзній частині автодороги «Черняхів-Малин-Термахівка» в Коростенському районі Житомирської області у напрямку автодороги «Київ-Ковель», на передньому правому сидінні перевозив пасажира ОСОБА_5 . У вказаний день та час, наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг із головною дорогою «Київ-Ковель», водій ОСОБА_4 , в порушення вимог пунктів 2.3 б), 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не зупинився перед знаком «STOP» та не дав дорогу транспортним засобам, які наближались до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, що призвело до зіткнення із автомобілем «Audi-A4 Allroad» д.р.н. НОМЕР_4 , яким зправа наліво відносно його руху, по автодорозі «Київ-Ковель» у напрямку м. Ковель керував водій ОСОБА_3 . При цьому водій ОСОБА_3 своїми односторонніми діями був позбавлений можливості уникнути ДТП. Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 б), 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та з її наслідками. Вина водія ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Таким чином, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що вказана ДТП виникла з вини водія автомобіля «Daewoo Lanos» д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_4 , який, порушивши вимоги пунктів 2.3 б), 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» Правил дорожнього руху, створив аварійну обстановку, що призвела до виникнення даної ДТП. Кримінальне провадження було закрито згідно п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із загибеллю підозрюваного ОСОБА_4 .
Відповідно до перевірки чинності полісу внутрішнього ОСЦПВВТЗ цивільно-правова відповідальністьавтомобіля марки «Audi A4 Allroad», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Українська Страхова група» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-202759382, який станом на дату ДТП був чинним.
25.10.2021 року представник позивача повідомив страховика про настання страхового випадку та звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 72000,00 грн.
За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Отже, статтею 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка є його власником. Проте норми частини другої статті 1166 ЦК України звільняють таких осіб від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що така шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 1 статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Виходячи із загальних норм чинного законодавства України, зокрема, Кримінального Кодексу України, у випадку завдання шкоди здоров'ю чи життю потерпілого, передбачено кримінальну відповідальність, визначену ст. 286 КК України, особи за порушення правил дорожнього руху та з урахуванням того, що статтею 6 Закону встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої забезпеченим транспортним засобом, а цивільно-правові наслідки настають лише за наявності вини особи, що підлягає страхуванню, що доводиться у порядку встановленому чинним кримінальним та кримінальним процесуальним законодавством України та визначається вироком суду, яке набрало законної сили у порядку, встановленим чинним законодавством України.
Крім того, виходячи з приписів цивільного права України фактичною підставою цивільно-правової відповідальності є склад правопорушення, елементами якого визнаються: 1) протиправність діяння; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою; 4) вина правопорушника.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Постановою Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 роз'яснено, що суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.
Згідно роз'яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
Згідно роз'яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.
Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями1166,1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.
Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 09.02.2022 року, кримінальне провадження за ч. 2. ст. 286 КК України відносно ОСОБА_4 , закрито у зв'язку із його смертю. Встановлено, що порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 2.3 б), 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та з її наслідками.
Відповідач ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №1202106000000381 мав статус свідка.
Відтак не встановлено протиправність дій чи бездіяльності відповідача під час вчинення ДТП ні як власника транспортного засобу ні як водія. Відповідно і немає причинного зв'язку між його діянням та настанням шкоди внаслідок ДТП.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивачки є безпідставними і в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 16, 23, 1167, 1168, 1194 ЦК України, постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлений 16 листопада 2022 року.
Суддя О.В.Лісовська