31 березня 2010 р. № 2-1/10067-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Фірми “ГРІ”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р.
у справі № 2-1/10067-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Фірми “ГРІ”
до Виконавчого комітету Алуштинської міської ради
до Кримського Республіканського підприємства “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації”
третя особа Алуштинська міська рада
про визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності,
Фірма “ГРІ” звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Алуштинської міської ради та Кримського Республіканського підприємства “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації” про визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності на нежитлові приміщення загальною площею 169,4кв.м., які розташовані за адресою: м. Алушта, в районі вул. Виноградної та спонукання Кримського Республіканського підприємства “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації” провести державну реєстрацію права власності на зазначене майно.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009р. (суддя Л.О.Ковтун) позов задоволено, визнано за Фірмою “Грі”, право власності на нежитлові приміщення загальною площею 169,4кв.м., які розташовані за адресою: м. Алушта, в районі вул. Виноградної, зобов'язано Кримське Республіканське підприємство “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” зареєструвати за Фірмою “Грі” право власності на нежитлові приміщення загальною площею 169,4кв.м., які розташовані за адресою: м. Алушта, в районі вул. Виноградної.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009р., Виконавчий комітет Алуштинської міської ради та Алуштинська міська рада подали апеляційні скарги.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. (судді: В.В.Сотула, В.С.Голик, В.І.Гонтарь) апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009р. скасовано, в позові відмовлено.
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р., Фірма “ГРІ” подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. та залишити в силі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009р. Свою вимогу Фірма “ГРІ” мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Фірми “ГРІ” не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено:
26.03.1991р. відповідно до акту вибору земельної ділянки для розміщення полігону по виготовленню збірних залізобетонних виробів та малих архітектурних форм № 81 здійснено вибір земельної ділянки площею 0.5га, яка розташована у Попівській балці, на землях радгосп-заводу “Алушта” для Алуштинського проектно-будівельного кооперативу “Експеримент”.
09.08.1991р. рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 611 Алуштинському проектно-будівельному кооперативу “Експеримент” вирішено надати дозвіл на будівництво полігону по виготовленню збірних залізобетонних виробів та малих архітектурних форм згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці площею 0.5га.
Згідно ч.ч. 12, 13, 15, 16 ст. 19 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення вищенаведених правовідносин, підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель. Таким чином, із приписів даної норми випливає, що підприємство, яке заінтересовано в одержання земельної ділянки звертається з клопотанням до ради, якій надає відповідні документи, і наданню земельної ділянки у користування зазначеному підприємству передує проект її відведення та прийняття радою рішення, щодо надання цьому підприємству у користування земельної ділянки.
Проте, із встановлених господарським судом обставин не випливає, що радою було розглянуто проект відведення земельної ділянки, після чого прийнято рішення про надання Алуштинському проектно-будівельному кооперативу “Експеримент” відповідної земельної ділянки.
Господарським судом встановлено:
У червні 1997 року між позивачем та Алуштиським проектно-будівельним кооперативом “Експеримент” був укладений договір про спільну діяльність, метою якого було ефективне використання наданої земельної ділянки, будівництво полігону, майстерень та приміщень.
Відповідно до пунктів 2.4 та 2.5 вказаного договору, позивач зобов'язаний за власний рахунок виконати земельні роботи з підготовки території для будівництва та відповідне будівництво полігону, майстерень та побутових приміщень.
У договорі про спільну діяльність від 1997 року сторони обумовили, що у разі припинення господарської діяльності однієї із сторін за договором, усі права на використання наданої земельної ділянки та майна, розташованого на ній, переходять до іншій стороні та вона є правонаступником.
Правила щодо спільного майна учасників договору про сумісну діяльність на час укладення між сторонами вищезгаданої угоди були встановлені ст. 432 ЦК Української РСР, згідно якої для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.
Проте, як випливає з встановлених господарським судом обставин, сторони за вищезгаданим договором не домовлялися про те, що майно, створене за даним договором, є їх спільною власністю.
Господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2003р. у справі № 2-8/5130-2003 скасовано державну реєстрацію Алуштинського проектно - будівельного кооперативу “Експеримент”.
Правила щодо припинення юридичної особи на час прийняття вищезгаданого судового рішення були встановлені ст. 37 ЦК Української РСР, згідно ч. 1 та ч. 2 якої юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Правові наслідки щодо майна ліквідованої кооперативної організації були встановлені ст. 40 ЦК Української РСР, згідно ч. 1 якої майно, що залишається після задоволення вимог усіх кредиторів ліквідованої кооперативної організації, використовується, якщо інше не встановлено законом, для повернення пайових внесків. Решта майна цієї організації, а також майно ліквідованої іншої громадської організації передається їх вищестоящим організаціям, а в разі відсутності таких - відповідному державному органові на загальнокооперативні або громадські потреби.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЗК України, у редакції, що існувала на час укладення між позивачем та Алуштиським проектно-будівельним кооперативом “Експеримент” договору про спільну діяльність, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Таким чином, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що позивач не може бути правонаступником Алуштинського проектно- будівельного кооперативу “Експеримент” у разі його припинення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фірми “ГРІ” залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. у справі № 2-1/10067-2008 -без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.