24 березня 2010 р. № 6/391-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Виробниче підприємство "Дніпровська сталева компанія"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2009 року
у справі за позовомТОВ "Виробниче підприємство "Дніпровська сталева компанія"
доТОВ "Науково-виробниче підприємство "Стальсервіс"
простягнення коштів
у серпні 2009 року, ТОВ "Виробниче підприємство "Дніпровська сталева компанія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Стальсервіс" 256 000 грн. попередньої оплати, 5 235 грн. штрафу, 32 569,81 грн. інфляційних втрат та 5 992,32 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2009 року зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові.
Постанову апеляційного господарського суду оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд послався на те, що позивач в порушення умов договору та специфікації № 1 до цього договору не сплатив на користь відповідача в обумовлений строк та розмірі суму попередньої оплати і на цій підставі дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Проте, погодитись з наведеними апеляційним судом мотивами відмови в задоволенні позову не можна.
Згідно статті 693 ЦК України, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару, застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 538 ЦК України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та при перегляді справи апеляційним господарським судом, відносини сторін врегульовані договором купівлі-продажу № 08/05/22.08 від 22.08.2008 року та специфікацією № 1, за умовами яких ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Стальсервіс" (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Виробниче підприємство "Дніпровська сталева компанія" (покупець) товар (металопродукцію), а останній прийняти та оплатити товар.
Строк поставки товару - вересень 2008 року (згідно специфікації № 1).
За умовами специфікації до даного договору, покупець сплачує 30 % передоплати та 70 % по факту готовності до відвантаження.
Пунктом 13.4 зазначеного договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2008 року.
З'ясовуючи ступінь виконання кожною із сторін своїх договірних зобов'язань судами встановлено, що попередня оплата здійснена позивачем не у повному обсязі, що надавало право відповідачу не виконувати зобов'язання зі своєї сторони. Але, з часу припинення дії договору, утримання відповідачем суми попередньої оплати було безпідставним і при наявності вимог, у нього виникло грошове зобов'язання, у разі не виконання якого настають правові наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України.
Прим такому положенні господарський суд дійшов правильного висновку про право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати з урахуванням інфляційних втрат та відсотків за користування відповідачем грошовими коштами.
В той же час суд допустив помилку при визначенні часу виникнення у нього права вимоги, а тому судова колегія вважає можливим змінити судове рішення, зменшивши суму стягнення на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції до 21 248 грн. та річних до 4 397, 57 грн.
Оскільки вина відповідача у порушенні зобов'язання за договором відсутня, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому судова колегія вважає за можливе, не передаючи справу на новий судовий розгляд в цій частині, постановити нове рішення, яким в цій частині позову відмовити.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2009 року скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009 року змінити, зменшивши суму відсотків які підлягають стягненню з відповідача до 4 397,57 грн., інфляційних втрат до 21 248 грн., мита до 2 816,50 грн., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009 року в частині стягнення штрафу скасувати і у позові у цій частині відмовити.
У решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко