17 березня 2010 р. № 12/213-13/147
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Піллар"
на рішення
від
та на постанову
відгосподарського суду міста Києва
09.09.2009
Київського апеляційного господарського суду
30.11.2009
у справі№ 12/213-13/147
за позовомЗакритого акціонерного товариства "Піллар"
доАудиторської фірми у формі закритого акціонерного товариства "Аналітик"
простягнення 15 771, 25 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивачаМога М.В.;
- відповідачаКілару А.В.
31.07.2008 Закрите акціонерне товариство "Піллар" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Аудиторської фірми у формі закритого акціонерного товариства "Аналітик" (далі -відповідач) про стягнення 11 764,00 грн. заборгованості за договором від 16.07.2007 № 7/134, 689,60 грн. пені, 3 143,66 грн. інфляційних втрат, 173,99 грн. відсотків річних, а також 157,71 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі № 12/213-13/147 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем вчинялися дії щодо виконання умов договору, невиконання умов договору сталося не з вини виконавця, а тому відповідач може розраховувати на часткову винагороду; відповідачем доведено, що ним виконана частина роботи і він здійснив витрати на її виконання і такі витрати оцінені ним у розмірі 11764 грн., тому на зазначену суму зменшив суму, що підлягала поверненню; за погодженням сторін про припинення договору відповідач припинив надання послуг.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 у справі № 12/213-13/147 рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі №12/213-13/147 скасовано частково з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково; стягнуто з Аудиторської фірми у формі закритого акціонерного товариства "Аналітик" на користь Закритого акціонерного товариства "Піллар" 1 470,58 грн., 14,71 державного мита та 11,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі №12/213-13/147 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що: відповідачем доведено виконання частини робіт за договором про надання аудиторських послуг від 16.07.2007 № 7/134; неможливість виконання робіт за договором виникла не з вини виконавця, а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату; позивач, скориставшись своїм правом, встановленим нормами ч. 4 ст. 849 ЦК України та ч. 1 ст. 907 ЦК України відмовився від договору № 7/134 про надання аудиторських послуг, з такою відмовою погодився відповідач, повернувши позивачу частину авансу; при цьому апеляційний господарський суд встановив, що плата за виконану відповідачем роботу за сім днів становить 10294,06 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 1470,58 грн.; в частині стягнення пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки правовідносини сторін не містять такої ознаки, як прострочка виконання грошового зобов'язання відповідачем, а отже такі нарахування є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Закрите акціонерне товариство "Піллар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 у справі № 12/213-13/147 та передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надана всебічна, об'єктивна і повна оцінка усім доказам у справі, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача у справі не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Закритого акціонерного товариства "Піллар" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено:
- між сторонами у справі був укладений договір № 7/134 про надання аудиторських послуг (далі -договір), відповідно до п. 1.1 якого, позивач, як замовник, доручив, а відповідач, як виконавець, взяв на себе зобов'язання надавати перелічені в п. 1.1. договору аудиторські послуги;
- відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язувався за виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за даним договором сплатити винагороду у розмірі 50 000,00 грн., в т. ч. ПДВ -8333,33 грн.;
- після підписання даного договору позивач протягом трьох банківських днів перераховує на розрахунковий рахунок відповідача авансову суму у розмірі 30% загальної вартості послуг, що еквівалентна 15000,00 грн., в т. ч. ПДВ -2500,00 грн. (п. 2.2. договору);
- залишок від загальної вартості послуг, що складає 35000,00 грн., в т. ч. ПДВ 5833,33 грн., позивач сплачує відповідачу після надання послуг протягом 3-х банківський днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг (п. 2.3. договору);
- платіжним дорученням № 1595 від 17.07.2007, позивач на виконання умов договору, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 15000,00 грн.;
- пунктом 5.1 договору визначено період надання послуг з 16.07.2007 по 31.08.2007;
- місцевим господарським судом встановлено, що за період з 17.07.2007 по 08.08.2007 представник відповідача прибував до позивача шість разів, що підтверджується витягом з Книги обліку відвідувачів ЗАТ “Піллар” та довідкою ТОВ “Київське детективно-охоронне агентство “Безпека-ЛТД”, тобто, аудитор у зазначений період був присутнім на території позивача сумарно за годинами лише три робочих дні і за цей час не було здійснено дій, які б свідчили про виконання відповідачем умов договору;
- 13.08.2007 позивач звернувся з листом до відповідача, в якому повідомив про невиконання умов договору, а також поставив вимогу про надання звіту про виконану роботу та здійснені напрацювання на виконання пп. 1.1 договору;
- у відповіді на лист-вимогу відповідач зазначив, що з 17.07.2007 по 07.08.2007 аудитором Клименко Н.М. проведене попереднє вивчення і тестування бізнесу позивача щодо вимог Міжнародних стандартів аудиту та звинувачено позивача у порушенні пп. 4.3 договору; звітів про виконану роботу та здійснені напрацювання відповідачем надано не було;
- на підставі п. 4.4, 6.1 договору 14.08.2007 позивач направив відповідачу лист, у якому повідомив відповідача про бажання достроково припинити дію договору та про повернення суми авансу у розмірі 15000 грн.;
- у відповідь на лист відповідач погодився з достроковим припиненням дії договору, але не погодився на повернення суми авансу повністю з тих підстав, що позивач не надав відповідачу можливості виконати умови договору, оскільки протягом 7 -8.08.2007 робоча група відповідача не була допущена на територію позивача, а отримавши від відповідача лист про розірвання договору від 14.08.2007, повернув суму авансу частково з огляду на положення ст. 903 ЦК України, відповідно до якої у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату;
- матеріали справи свідчать про фактичне надання послуги протягом шести днів, і крім того, протягом двох днів позивач не допустив відповідача до виконання зобов'язання; відповідачем надано докази того, що ним вчинялися дії на виконання договору, хоча це і не призвело до повного виконання договору; відповідно, він може розраховувати на часткову винагороду; позивач не спростував твердження відповідача про те, що протягом 7-8 серпня 2007 представники відповідача не допускалися до приміщення позивача для проведення роботи на виконання умов договору, а також той факт, що відповідачу не було надано необхідні документи для надання аудиторських послуг;
- хоча сторони в договорі не обумовили порядок розрахунку розумної плати у випадку, передбаченому ст. 903 ЦК України, проте позивачем не доведено вину відповідача і право на поворотне отримання авансу в повному обсязі згідно з умовами п. 6.1 договору;
- отже, вартість восьми днів надання послуги складає 11764,64 грн.; інша частина авансу в розмірі 3 236 грн. перерахована позивачу, що підтверджено сторонами.
Київським апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- листом від 14.08.2007 №523 (том 1, а. с. 23) позивач повідомив відповідача про неможливість подальшої дії договору і про його дострокове припинення, та, спираючись на п.п 4.2 і ч. 8 п.п. 4.2 п. 4 договору, вимагав від відповідача повернення коштів у сумі 15000,00 грн. протягом 5 банківських днів;
- проте на час такої вимоги не сплинув строк виконання договору;
- отже, позивач почав наголошувати на неналежному виконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань ще до спливу строку, впродовж якого останній зобов'язався надати обумовлені договором послуги;
- відповідно до п. 6.1 договору підставою для повернення відповідачем позивачу грошових коштів є припинення дії договору або його розірвання з причин невиконання його умов виконавцем;
- ця умова зазначена позивачем в позовній заяві; проте, доводи позивача в цій частині не приймаються судом, як безпідставні, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції встановив, що договір не був виконаний через дії обох сторін
- суд апеляційної інстанції в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено, що ним розпочато виконання частини роботи і він має право на її оплату;
- як вбачається з матеріалів справи, листом від 07.08.2007 №84 (том 3, а. с. 86) відповідач просив позивача надати йому копії певних документів для подальшого виконання п. 1.1 договору;
- відповідно до п. 4.3. сторони погодили, що позивач зобов'язаний забезпечити виконавцю доступ до інформації, потрібної останньому для виконання послуг за цим договором; сприяти отриманню в разі потреби інформації, необхідної для виконання умов договору від будь-яких третіх осіб; своєчасно та у повному обсязі надавати відповідачу усі необхідні йому дані та документи; не втручатись в методику організації роботи персоналу відповідача та відмовитись від тиску на відповідача з метою зміни його професійної думки;
- однак, як правомірно зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву (том 1, а. с. 39), що не спростовано позивачем, копії запитуваних документів позивачем відповідачу надано не було, тобто має місце порушення умов договору також і з боку позивача;
- позивач скористався своїм правом, встановленим нормами ч. 4 ст. 849 ЦК України та ч. 1 ст. 907 ЦК України на відмову від договору від 16.07.2007 №7/134 про надання аудиторських послуг, відповідач не заперечив цього, повернувши частину авансу;
- відповідачем надавалися позивачу послуги за договором протягом 6 днів та один день відповідача не було допущено на територію позивача;
- враховуючи, що умовами договору розмір плати за виконану роботу поденно не визначено, та з урахуванням вартості одного робочого дня (визначеної відповідачем), яка за результатами дослідження матеріалів справи (в т.ч. тому 2, а. с. 37-57) приймається судом апеляційної інстанції, як обґрунтована та становить за сім днів 10294,06 грн. в редакції розрахунку Київського апеляційного господарського суду (1470,58 грн. х 7 днів), вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 1470,58 грн.
Вищий господарський суд погоджується з даними висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування або зміни та постанови Київського апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за правовою природою договір № 7/134 від 16.07.2007 це змішаний договір підряду та надання послуг, тому правовідносини сторін регулюються положеннями законодавства про підряд та про надання послуг.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання визначені у ст. 598 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Частиною 1 статті 907 ЦК України також передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що позивач скористався своїм правом, встановленим наведеними нормами матеріального права, на відмову від договору № 7/134 від 16.07.2007 про надання аудиторських послуг, про що свідчить його лист від 14.08.2007 № 523.
У зв'язку з цим помилковими визнаються твердження скаржника про неправомірне застосування судами до спірних правовідносин положень статей 849, 907 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту позовних вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій неможливість виконання договору про надання послуг виникла не з вини виконавця, то відповідно до положень ч. 2 ст. 903 ЦК України відповідач має право на виплату йому розумної плати за виконану роботу.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем надавалися позивачу послуги за договором протягом 7 днів.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд цілком обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 1470,58 грн.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що в рішеннях судів попередніх інстанцій не встановлено чи є застосовані відповідачем ціни на аудиторські послуги звичайними, не приймаються колегією суддів касаційної інстанції до уваги, оскільки позивачем під час розгляду даної справи в судах попередніх інстанцій в порушення приписів ст. 33 ГПК України не надано будь-яких доказів на спростування розміру цін, визначених відповідачем, а також не доведено, що застосовані відповідачем ціни на аудиторські послуги не відповідають рівню звичайних цін.
Згідно із статтею 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 11110 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Піллар” залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 у справі № 12/213-13/147 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.В. МИРОШНИЧЕНКО