31 березня 2010 р. № 36/366
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Трансбанк"
на рішення
від
та на постанову
відгосподарського суду міста Києва
23.09.2009
Київського апеляційного господарського суду
26.11.2009
у справі№ 36/366
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Вікна"
доАкціонерного комерційного банку "Трансбанк"
проприпинення правовідносин за кредитним договором та договором іпотеки
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Ландишева С.М.;
- відповідача Гузіков В.В.
07.05.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Вікна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" про припинення правовідносин за кредитним договором та договором іпотеки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2009 у справі № 36/366 позовні вимоги задоволено повністю, визнано припиненими з 05.08.2009 правовідносини між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та Українсько-польським закритим акціонерним товариством "Альфа-Вікна", перетвореним у Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Вікна", за кредитним договором № 3018 від 05.12.2008 та за договором іпотеки від 05.12.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. 05.12.2008, зареєстрованим у реєстрі за № 3248, у зв'язку із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог; стягнуто з АКБ „Трансбанк” на користь ТОВ „Альфа-Вікна” 85 грн. 00 коп. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 у справі № 36/366 рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2009 у справі № 36/366 залишено без змін, апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями суддів попередніх судових інстанцій, Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 у справі № 36/366, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Вікна" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 у справі № 36/366 залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено:
- 05.12.2008 між АКБ „Трансбанк” та Українсько-польським ЗАТ „Альфа-Вікна”, перетвореним у ТОВ „Альфа-Вікна”, було укладено кредитний договір № 3018 (далі- кредитний договір);
- відповідно до п. п. 6.1, 7.1.3 кредитного договору, банк має право в односторонньому порядку вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого кредитним договором шляхом направлення позичальнику вимоги про дострокове погашення заборгованості на адресу позичальника;
- банк, на виконання вказаних положень договору, надіслав позичальнику вимогу № 02-02/1156 від 19.05.2009, згідно з якою банк вимагав від позичальника негайно -протягом 30 днів з дати отримання вимоги -достроково сплатити кредит у розмірі 1 624 000 грн., проценти у розмірі 28 709, 04 грн. та пеню у розмірі 269, 04 грн., всього на загальну суму 1 652 978, 08 грн.;
- згідно з п. 8.2.7 кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит і суму нарахованих процентів протягом терміну вказаного у письмовій вимозі банку про дострокове погашення заборгованості;
- між банком та Асоціацією автомобільних перевізників України (далі АсМАП) 26.05.2008 було укладено депозитний договір № 20/14/08 (далі депозитний договір) за умовами якого АсМАП вносить, а банк приймає грошові кошти в сумі 2 000 000 грн. на вкладний депозитний рахунок на строк до 05.06.2009 зі сплатою процентів щомісячно;
- строк виконання зобов'язання банком перед АсМАП щодо повернення грошових коштів у розмірі 2 000 000 грн. настав 08.06.2009;
- в матеріалах справи наявний лист банку від 22.06.2009 № 02-02/1434 в якому вказано, що банк відмовив АсМАП у поверненні вкладу, мотивуючи це введенням тимчасової адміністрації у банку та мораторію на задоволення вимог кредиторів на строк до 01.09.2009;
- 04.08.2009 між ТОВ „Альфа-Вікна” та АсМАП було укладено договір, за умовами якого АсМАП відступив позивачу право вимоги від банку вкладу за депозитним договором у розмірі 1 800 000 грн.;
- відповідно до ст. 516 ЦК України АсМАП листом № 1765/8 від 04.08.2009 повідомила банк про відступлення права вимоги 1 800 000 грн. за депозитним договором позивачу та зазначила, що вказану суму банк зобов'язаний сплатити ТОВ „Альфа Вікна”;
- 05.08.2009 позивач направив банку заяву № 05/08 про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою повідомив банк про те, що ТОВ „Альфа-Вікна” зарахувало заборгованість банку перед ТОВ „Альфа-Вікна” у розмірі 1 800 000 грн. за депозитним договором в рахунок погашення боргу ТОВ „Альфа-Вікна” перед банком за кредитним договором на суму 1 731 417 грн., а також зазначив про те, що зобов'язання за кредитним і депозитним договором у зв'язку із переведеним зарахуванням припинилися з 05.08.2009;
- із врахуванням викладено суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, що обумовлює їх задоволення.
Вищий господарський суд України погоджується з даними висновками судів попередніх судових інстанцій та не вбачає підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Згідно із ст.ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст.601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо існування між позивачем і відповідачем однорідних вимог, строк виконання яких настав, що свідчить про наявність підстав для їх зарахування за кредитним і депозитним договорами.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про припинення дії кредитного договору 05.08.2009, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Вікна" зарахувало борг банку за депозитним договором № 20/14/08 на суму 1800000,00 грн. в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 3018 на суму 1 775 623,67 грн.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Вікна" 05.08.2009 виконало свої зобов'язання перед банком за кредитним договором, які існували станом на 05.08.2009 щодо сплати суми боргу у розмірі 1 775 623,67 грн. шляхом проведеного зарахування зустрічних вимог, зобов'язання за кредитним договором припинилися, а тому припинилася і дія договору іпотеки від 05.12.2008, який має похідний характер від кредитного договору.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що вимоги позивача щодо припинення правовідносин та зарахування однорідних зустрічних вимог підпадають під дію мораторію, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню є безпідставним з огляду на те, що статтею 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як у редакції від 12.12.2008 так і у редакції від 24.07.2009 під час дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, однак зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою спосіб припинення зобов'язання та у жодному разі не є стягненням у розумінні наведеної статті.
Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що позивач зобов'язаний сплатити відповідачу за кредитним договором заборгованість у розмірі 2 181 623,67 грн., яка складається з: 1 624 000,00 грн. -сума кредиту, 147 416,76 грн. -нараховані проценти за користування кредитом, 4 206,91 грн. -пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 406 000,00 грн. -штраф за несвоєчасну сплату процентів згідно пункту 9.8. кредитного договору не приймається колегією суддів касаційної інстанції до уваги, оскільки як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно з письмовою вимогою банку № 02-02/1156 від 19.05.2009, банк вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Вікна" сплатити протягом 30 днів з дати отримання вимоги суми кредиту у розмірі 1 624 000,00 грн., процентів у розмірі 28 709,04 грн. та пені у розмірі 269,04 грн., всього на загальну суму 1 652 978,08 грн.; в матеріалах справи міститься довідка від 28.07.2009 № 33/01-1853, якою банк повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Вікна" про існуючу станом на 27.07.2009 заборгованість за кредитним договором: 1 624 000,00 грн. -сума кредиту, 107 417,42 грн. -сума нарахованих процентів, 3 467,57 грн. -нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів, всього на загальну суму 1 734 884,99 грн.; із вищевказаних документів вбачається, що банк не пред'являв Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-Вікна" вимогу про сплату штрафу у розмірі 406 000,00 грн. за несвоєчасну сплату процентів відповідно до пункту 9.8. кредитного договору.
Всі інші доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
Таким чином, застосування судами першої та апеляційної інстанцій матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 у справі № 36/366 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.В. МИРОШНИЧЕНКО