10 березня 2010 р. № 05/53-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження
на рішення
від
та на постанову
відгосподарського суду Харківської області
05.08.2009
Харківського апеляційного господарського суду
04.11.2009
у справі№ 05/53-09
за позовомДержавної інспекції з енергозбереження
доПриватного підприємства фірми "Віргонія"
провизнання недійсним договору
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивачаВеличко Д.В.;
- відповідачаповідомлений, але не з'явився.
12.03.2009 Державна інспекція з енергозбереження звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства фірми "Віргонія" про визнання недійсним договору № 134 від 30.07.2008 про створення науково-технічної продукції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір № 134 від 30.07.2008 укладено за відсутності повноважень у позивача на укладення даного договору, неналежним виконанням відповідачем його умов та порушенням термінів виконання його етапів, порушенням процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, посилаючись при цьому в правовому обґрунтуванні на недодержання в момент укладання правочину вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2009 у справі № 05/53-09 (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 (головуючий суддя -Карбань І.С., судді -Бабакова Л.М., Шутенко І.А.), в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Державна інспекція з енергозбереження звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 у справі № 05/53-09, та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм місцевим та апеляційним господарськими судами належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Державної інспекції з енергозбереження не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено наступні обставини справи:
- 30.07.2008 між Державною інспекцією з енергозбереження, в особі першого заступника голови НАЕР - начальника Державної інспекції з енергозбереження Крутя О.А., який діє на підставі Положення про державну інспекцію з енергозбереження (Замовник), та ППФ “Віргонія”, в особі директора Горошка В.І. (Виконавець), укладено договір № 134 на створення науково-технічної продукції на замовлення Державної інспекції з енергозбереження; відповідно до умов вказаного договору позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання щодо створення науково-технічної продукції: розробка типової методики визначення втрат та перевитрат ПЕР на підприємствах нафтотранспортної промисловості;
- договір № 134 від 30.07.2008 зі сторони позивача підписаний першим заступником голови НАЕР, який є одночасно начальником Державної інспекції з енергозбереження ;
- згідно з п.1 Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2006 № 412 НАЕР є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; НАЕР очолює голова, якого призначає та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України; відповідно до п. 8 вказаного Положення голова Агентства має заступників, які призначаються та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням голови Агентства; пунктом 14 вищевказаного Положення визначено, що НАЕР є юридичною особою; згідно з абз. 10 п.4 Положення НАЕР відповідно до покладених на нього завдань виступає державним замовником науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.2000 № 1039 “Питання Державної інспекції з енергозбереження", та затвердженого Положення про Державну інспекцію з енергозбереження вона є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР; згідно з п. 6 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження Інспекцію очолює начальник, який за посадою є першим заступником голови НАЕР та призначається і звільняється Кабінетом Міністрів України за поданням голови НАЕР; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №555-р Крутя О.А. було призначено першим заступником Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів - начальником Державної інспекції з енергозбереження - головним державним інспектором з енергозбереження;
- положення про Державну інспекцію з енергозбереження не містить заборони на укладання інспекцією договорів на створення науково-технічної продукції;
- відповідно до п. 1 договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, яка є предметом договору, визначаються Технічним завданням, яке становить невід'ємну частину договору (додаток 1);
- Технічними вимогами визначена назва роботи: типова методика розрахунку питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво продукції підприємствами нафтотранспортної промисловості; передбачено два етапи робіт: перший етап - вивчення та аналіз існуючих методик, експлуатаційної документації, характеристик обладнання, режиму роботи підприємств нафтотранспортної промисловості; другий етап - розробка типової методики визначення втрат та перевитрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах нафтотранспортної промисловості; при цьому, технічні вимоги на створення науково-технічної продукції було погоджено з директором Департаменту нормативно-правового забезпечення НАЕР - Малою М.В.;
- між сторонами було визначено та погоджено календарний план робіт, протокол угоди про договірну ціну за науково-технічну продукцію та розрахунок ціни (кошторис розробки згідно із календарним планом на 2008 рік);
- за календарним планом виконання робіт за договором складалось з двох етапів роботи, перший етап повинен бути виконаний 25.08.2008, а другий етап - 25.12.2008;
- згідно з додатками № 3 та № 4 до договору, загальна вартість виконання робіт сторонами була визначена в розмірі 100 000,00 грн., з яких 60 000,00 грн. за перший етап роботи та 40 000,00 грн. за другий етап;
- всі роботи за договором виконуються згідно з "Положенням Державної інспекції з енергозбереження про підготовку, виконання та впровадження науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт" (п.1 договору);
- відповідно до акту № 1 від 02.09.2008 приймання-здавання науково-технічної продукції за договором № 134 від 30.07.2008 загальна вартість першого етапу склала 60 000,00 грн. без ПДВ (а.с.28); даний акт було підписано представниками обох сторін без зауважень та заперечень та скріплено їх печатками;
- листом № 8/12 від 17.12.2008 відповідач надіслав позивачу остаточну редакцію з внесенням змін згідно з зауваженнями позивача №06/47-3379 від 08.12.2008, Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів № 1311-4/3 від 10.12.2008 та Запорізького, Дніпропетровського, Львівського, Полтавського, Харківського територіальних управлінь трьох методичних документів, зокрема Методику визначення втрат та перевитрат ПЕР на підприємствах нафтотранспортної промисловості;
- згідно з копією реєстраційної картки НДР І ДКР (РК) виконана робота 17.03.2009 зареєстрована відповідачем в УкрІНТЕІ відповідно до “Порядку державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 25.12.2001 № 808, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2002 за № 28/6316. Крім того, одним із основних видів діяльності відповідача відповідно до довідки № 116265 головного управління статистики у Харківській області з ЄДРПОУ від 16.04.2008 є дослідження та розробки в галузі технічних наук;
- тобто, відповідачем був своєчасно виконаний і другий етап календарного плану, але акт позивачем не підписаний та не повернутий відповідачу; зауважень від позивача по другому етапу робіт не надходило;
- виконаний відповідачем перший етап роботи був оплачений позивачем в повному обсязі у сумі 60 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.
Вищий господарський суд України погоджується з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Судами встановлено, що відповідно до Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (далі - НАЕР), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2006 за № 412, НАЕР є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління, що діє у складі Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Положення про Державну інспекцію з енергозбереження не містить заборони на укладання інспекцією договорів на створення науково-технічної продукції. Спірний договір, зі сторони позивача, підписаний першим заступником голови НАЕР, який одночасно є начальником Державної інспекції з енергозбереження.
Технічні умови на створення науково-технічної продукції (додаток № 1 до спірного договору), погоджені крім Виконавця і Замовника, директором Департаменту нормативно-правового забезпечення НАЕР.
Позивачем без будь-яких заперечень були прийняті та оплачені виконані відповідачем роботи першого етапу за договором № 134 від 30.07.2008 на створення науково-технічної продукції на замовлення Державної інспекції з енергозбереження.
З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що твердження скаржника про відсутність у нього повноважень на укладання договорів на створення науково-технічної продукції є необґрунтованими.
Не може погодитися колегія суддів й із доводами скаржника про невідповідність оспорюваного договору Положенню про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року №274, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року у справі № 22-рп/2008 зазначену постанову визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). При цьому колегією суддів враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) встановлено, що відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. У пункті 4 наведеного рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року також визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними.
Посилання позивача на неналежне виконання робіт з боку відповідача та неврахування з його боку зауважень та пропозицій, зроблених позивачем, як на підставу визнання договору недійсним є безпідставними, оскільки зазначене спростовано попередніми судовими інстанціями в процесі дослідження обставин справи та не є підставою, з якою закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 у справі № 05/53-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.В. МИРОШНИЧЕНКО