Справа № 2-492/10
30 липня 2010 року м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Грищенко В. М., при секретарі: Демченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, -
В жовтні 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позову позивач в позовній заяві і в ході судового засідання посилався на те, що згідно договору позики та розписки написаною відповідачем власноручно 15.08.2008 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 3 633 000,00 гривень, яка згідно офіційному курсу НБУ дорівнювала 750 000,00 доларів США, яку зобов'язався повернути до 15.11.2008 року. Згідно договору займу у випадку, якщо на момент повернення боргу офіційний курс НБУ долару США по відношенню до гривні зміниться, відповідач повинен повернути позивачу суму в гривнях еквівалентну 750 000,00 доларів США по курсу на день повернення. До теперішнього часу борг не повернуто. В зв'язку з тим, що відповідач добровільно не бажає виконувати свої зобов'язання, позивач вимушений звернутися до суду. Просив стягнути з відповідача борг в розмірі 6 678 337,50 гривень, що становить згідно курсу НБУ станом на 16.10.2009 року, а саме: 6 007 500,00 гривень - сума боргу за договором позики 15.08.2008 року згідно курсу НБУ станом на 16.10.2009 року, 670 837,50 гривень - 12 % процентів річних - розмір облікової ставки.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував факт наявності боргу, суду пояснив, що відповідач гроші повернув позивачеві, отримавши від нього розписку, яку він знищив, а тому вважає надану позивачем суду розписку не оригінальною. Просив суд призначити почеркознавчу експертизу на предмет встановлення оригінальності розписки.
Після заяви експерта щодо неможливості проведення експертизи представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору позики від 15.08.2008 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошову суму 3 633 000,00 гривень, що згідно офіційному курсу НБУ дорівнювала 750 000,00 доларів США, про отримання цих коштів ОСОБА_2 власноручно написав розписку та зобов'язався повернути зазначену суму до 15.11.2008 року. До теперішнього часу відповідачем зобов'язання не виконано, борг не повернуто.
Всього заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складає 6 678 337,50 гривень, з яких: 6 007 500,00 гривень сума боргу за договором позики 15.08.2008 року згідно курсу НБУ станом на 16.10.2009 року, 670837,50 гривень - 12 % процентів річних - розмір облікової ставки.
Відповідно п. 2 Договору позики від 15.08.2008 року у випадку, якщо на момент повернення позики, зміниться офіційний курс НБУ долару США по відношенню до української гривні, позичальник повертає позикодавцю грошові кошти в гривнях України у сумі, еквівалентної 750 000,00 доларів США по курсу на день повернення.
Згідно з службовим розпорядженням НБУ «Про офіційний курс гривні до іноземної валюти», курс долара США станом на 16 жовтня 2009 року становить 801 гривня за 100 доларів США. У зв'язку з чим сума боргу ОСОБА_2 за договором позики обчислюється:
750 000,00 доларів США х 8,01 гривень за 1 долар США = 6 007 500,00 гривень.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ухвалою суду за клопотанням представника відповідача було призначено судову почеркознавчу експертизу щодо встановлення оригінальності розписки відповідача, але висновок отримано судом не було через ненадання відповідачем зразків вільного почерку за 2008 рік.
Відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Відповідач обгрунтовує неможливість надання зразків вільного почерку виїмкою всіх документів з офісу у м. Дніпропетровську. Разом з тим з протоколу виїмки вбачається, що з офісу були вилучені документи, пов»язані з діяльністю різних ТОВ, де відповідач є засновником або директором, які виконуються у друкованому вигляді та можуть містити лише підписи, виконані власноручно.
До того ж, позивачем надано до суду висновки експертного дослідження договору займу та розписки (а.с.67-72), виконані на замовлення позивача експертом Кримського НДІ судових експертиз, згідно з якими договір та розписка є оригінальними, а підписи та рукописний текст виконані однією особою.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що факт неповернення грошей відповідачем позивачу мав місце, оскільки представник відповідача не зміг пояснити суду, де, коли, за яких обставин, якими купюрами та у якій валюті відповідач повернув гроші позивачу, якими доказами цей факт підтверджується, так як позивач та відповідач мешкають у різніх містах України.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на отримання процентів на суму позики, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Згідно Постанови НБУ № 107 від 21.04.2008 , з 30.04.2008 року розмір облікової ставки встановлено у 12% річних. У зв'язку з чим проценти за договором позики від 15.08.2008 року обчислюються:
6 007 500 гривень х 12% / 12 місяців = 60075 гривень / 30 днів = 2002,50 гривень х 335 днів (з 15.11.2008 року по 18.10.2009 року) = 670 837,50 гривень.
Показання свідка ОСОБА_3 суд не бере до уваги, у зв'язку з тим, що вони повністю співпадають з поясненнями представника відповідача, та надані з його слів.
Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача та його представника стосовно заявлених позовних вимог знайшли своє достатнє підтвердження в судовому засіданні, є законними, обґрунтованими, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.
Керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ч.ч. 1, 2 ст. 543, ч.ч. 1, 2 ст. 625, ст. 629, ч. 2 ст. 640, ч. 2 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047, ч.1 ст.1048, ч. 1 ст. 1049, ч. 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 146, 207, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики в розмірі 6 678 337,50 гривень та судові витрати в розмірі 1 820,00 гривень, а всього 6 680 157,50 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: В. М. Грищенко