Справа № 2-47/10
30 червня 2010 року м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Грищенко В.М., при секретарі Демченко О.Г ., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до гаражного кооперативу «Планер», голови правління гаражного кооперативу «Планер» ОСОБА_2, державного підприємства «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи», державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи», філії державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи» в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про визнання права власності на гараж, визнання договору оренди гаража недійсним, про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні гаражем шляхом його звільнення, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до гаражного кооперативу «Планер», голови правління гаражного кооперативу «Планер» ОСОБА_2, державного підприємства «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи», ОСОБА_3 про визнання права власності на гараж, визнання договору оренди гаража недійсним, про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні гаражем шляхом його звільнення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів № 348 від 28.05.1982 р. був утворений гаражний кооператив «Планер». Він - ОСОБА_1 є членом вищевказаного гаражного кооперативу з дня його утворення, тому що йому на праві приватної власності належать гараж № А-29, а з 1988 р.- гараж № Б1-31. У 1987 р. членами правління ГК «Планер» йому було виділене місто під забудову гаража без підвального приміщення, розміром 6 м. х 6,5 м., на дахах гаражів №№ В-31 та В-32. В 1988р. ним за свої особисті грошові кошти був побудований капітальний гараж без підвалу, якому був присвоєний № Б1-31. На забудову гаража ним було витрачено 1200 руб. і вкладена його особиста праця. На цей гараж йому був виданий паспорт на гараж № Б1-31, по якому він по грудень 2006р. включно здійснював оплату членських внесків. З моменту закінчення будівництва і по 01.03.2007 р. він користувався, володів та розпоряджався цим гаражем. Факт тієї обставини що гараж під № Б1-31 був побудований за його особисті грошові кошти, підтверджується наявністю паспорта на гараж № Б1-31, сплатою за нього членських внесків, Статутами ГК «Планер», показаннями свідків. У грудні 2006 р. головою правління ГК «Планер» був обраний відповідач по справі ОСОБА_2 01.03.2007р. між ГК «Планер» в особі голови правління ГК «Планер» ОСОБА_2 та ДП «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» в особі ОСОБА_3 без його (ОСОБА_1.) відома та згоди був укладений договір оренди № 7 гаража № Б1-31, розташованого на території ГК «Планер», який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на невизначений строк. З моменту укладення вказаного договору і по цей час він (ОСОБА_1.) незаконно позбавлений можливості користуватися, володіти та розпоряджатися вищевказаним гаражем. З 01.03.2007 р. і по цей час він (ОСОБА_1.) неодноразово звертався до відповідачів в усній та письмовій формі з питання незаконності укладення договору оренди гаража та вимогами звільнити гараж № Б1-31, сплатити йому 2400 грн. за користування гаражем, але відповідачі на його звернення не реагують і гараж не звільняють. Вважає, що відповідачі своїми неправомірними діями, які виразилися: у незаконному укладанні вищевказаного договору оренди гаража; в незаконному позбавленні його прав користуватися, володіти та розпоряджатися гаражем № Б1-31, який належить йому на праві приватної власності; в ігноруванні його законних вимог звільнити вказаний гараж та відшкодувати йому матеріальну шкоду, причинили йому моральну шкоду. Позиція відповідачів змусила його (ОСОБА_1.) зайнятися збором документів, оформленням листів, претензій, позову, привела до душевних страждань, втрати власного часу та матеріальним витратам. Все це свідчить про заподіяння йому моральної шкоди, яку він оцінює в 10 000 грн. Виходячи з викладеного, вважає, що вищевказаний договір оренди повинен бути визнаний недійсним, йому повинні бути усунені перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні гаражем шляхом його звільнення і попередження не чинити перешкод у користуванні ним, відшкодовані матеріальної та моральної шкоди. Просив: визнати за ним право власності на гараж № Б 1-31, розташований в ГК «Планер» по АДРЕСА_1; визнати договір оренди № 7 в1д 01.03.2007 р., укладений між ГК «Планер» в особі голови правління ГК «Планер» ОСОБА_2 та ДП «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» в особі ОСОБА_3, недійсним; усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні, володінні та розпорядженні гаражем № Б1-31, розташованим в ГК «Планер», шляхом його звільнення та заборонити ГК «Планер», ОСОБА_2, ДП «Дніпропетровська обласна служба Української державної Інвестиційної експертизи», ОСОБА_3 чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні, володінні та розпорядженні гаражем № Б1-31, розташованим в ГК «Планер»; стягнути солідарно з ГК «Планер», ОСОБА_2, ДП «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2400 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати, сума яких буде вказана пізніше.
За весь час слухання даної справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги у частині суми матеріальної шкоди та судових витрат і остаточно просив стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 29 232 грн. та судові витрати в розмірі 190 грн. 70 коп.
Під час слухання даної справи було встановлено, що один з відповідачів ДП «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» було реорганізовано і була утворена філія ДП «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи» в Дніпропетровській області, яка не є юридичною особою. Її юридичною особою є ДП “Спеціалізована державна експертна організація центральна служба Української державної будівельної експертизи», яке розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Л.Українки, 26.
Ухвалою суду від 07.10.2009 р. ДП «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи» та її філія в Дніпропетровській області були залучені по даній справі у якості співвідповідачів.
У судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву підтримали та просили суд її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, він же представник ГК «Планер» позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що спірний гараж є власністю ГК “Планер”, тому що в ньому колись знаходились СТО, магазин по продажу автозапчастин, проводились загальні збори членів ГК “Планер”. Крім того, позивач стверджує, що гараж № Б1-31 був ним побудований в 1988 р., а паспорт на цей гараж позивачу був виданий лише у 2003 р. І був підписана Бардаковим, який на той час працював в ГК «Планер» у якості сторожа і був заступником голови правління ГК «Планер». Вважає, що Бардаков не мав права підписувати паспорт на спірний гараж, тому що паспорт на гараж повинен підписуватися головою правління, яким на той час був ОСОБА_1 Членські внески за спірний гараж позивач сплачує лише з моменту отримання паспорту на гараж. Також позивач не надав суду квитанції про оплату грошових коштів за проект документів на спірний гараж та будівельних матеріалів, які були витрачені на його будівництво. Тому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідачів ДП «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи», ДП «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи» та філії цього підприємства в Дніпропетровській області ОСОБА_4 позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що вважає, що позивач не є власником спірного гаража, оскільки останній не надав суду правовстановлюючі документи на нього. Відповідач ОСОБА_3 працює у відповідача у якості водія і відповідає за зберігання автомобілів, які належать відповідачу. Тому він має право зберігати ці автомобілі на платній автостоянці або наймати для цього гараж. Грошові кошти, які ОСОБА_3 сплачує за зберігання автомобілів відповідача, відповідач повертає ОСОБА_3 Але відповідач, у якого працює ОСОБА_3, не надавав останньому довіреність на укладання договору оренди гаража. Вважає, що відповідачі, інтереси яких він представляє, ніяким чином не заподіяли позивачу ніякої матеріальної та моральної шкоди, тому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що дійсно десь у 2005-2006 р.р. між ним та позивачем ОСОБА_1 була досягнута усна домовленість про те, що він буде наймати спірний гараж, де буде зберігати автомобілі, які належать підприємству, де він працює. З цього часу і по 01.03.2007 р. він наймав спірний гараж у ОСОБА_1 і за це сплачував останньому грошові кошти. Декілька разів на його прохання позивач видавав йому квитанції про оплату, на яких була печатка ГК «Планер», які йому (ОСОБА_3.) були необхідні для звітності перед підприємством. 01.03.2007 р. між ГК «Планер» в особі ОСОБА_2 та ДП «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» в його (ОСОБА_3.) особі був укладений договір оренди спірного гаража. На підставі цього договору з моменту його укладання і по цей час він користується спірним гаражем, у якому зберігає автомобілі, і за це сплачує грошові кошти ОСОБА_2 Кому належить спірний гараж він не знає, бо ніколи цим не цікавився. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На підставі рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 348 від 28.05.1982 р. був утворений гаражний кооператив «Планер» (а.с. 19).
З моменту утворення гаражного кооперативу по грудень 2006 р. головою правління ГК «Планер» був позивач ОСОБА_1, що підтверджується поясненнями позивача, відповідача ОСОБА_2, показаннями свідків, допитаних по цій справі.
В 1987 р. голова правління ГК «Планер» ОСОБА_1 звернувся до голови добровільного товариства «Автомотолюбителів» Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська ОСОБА_5 з проханням надати йому дозвіл на забудову другого гаража без підвалу. Цей дозвіл був наданий ОСОБА_1 головою виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська ОСОБА_6 Ц1 обставини підтверджуються поясненнями позивача та показаннями свідка ОСОБА_5, як в усної так і письмовій формі (а.с.36). В 1987 р. на засіданні членів правління ГК «Планер» було прийняте рішення про виділення ОСОБА_1 міста для забудови гаража без підвалу розміром 6 м. х 6,5 м. на дахах гаражів №№ В-1 та В-2, що підтверджується поясненнями позивача та показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, як в усній так і письмової формі (а.с.33-35). В 1988р. ОСОБА_1 за свої власні грошові кошти заказав проект побудови спірного гаража (а.с.20) та побудував спірний гараж, який було здано в експлуатацію ГК “Планер” і якому було присвоєно № Б1-31, що підтверджується поясненнями позивача та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, як в усній так і письмовій формі (а.с.33-35). 03.03.2003р. позивачу ОСОБА_1 був виданий паспорт на гараж № Б1-31, з якого вбачається, що останній сплачує за нього членські внески та плату за електроенергію, що підтверджується самим паспортом на гараж № Б1-31 (а.с.30).
З Статутів ГК “Планер” вбачається, що: “Кооператив організований з метою колективного й індивідуального будівництва гаражів на праві особистої власності по типовому проекту за рахунок особистих коштів і подальшого спільного ведення господарської діяльності в інтересах і для задоволення потреб членів свого колективу.” (п.1.2 Статуту від 1991 р.); “Вступивши в кооператив і одержавши земельну ділянку, член кооперативу зобов'язаний в 3-х місячний строк побудувати гараж по типовому проекту за рахунок своїх коштів і здати правлінню закінчений будівництвом і пригідний до експлуатації гараж, після чого одержати паспорт гаража.” (п.3.3 Статуту від 1991 р.); “Член кооперативу, що побудував гараж на відведеній йому земельній ділянці та який одержав паспорт на нього, є власником гаража.”(п.3.8 Статуту від 1991р.); “Кооператив спочатку створення для задоволення потреб громадян в будівництві гаражів за рахунок власних коштів і зберігання в них особистого автотранспорту (п.2.1 Статуту від 2007р.); “Кооператив має право власності на майно, передане йому членами Кооперативу, як пайовий внесок. Члени Кооперативу можуть оплачувати свої вступні або пайові внески не тільки грошовими коштами але і різними матеріалами ” (п.3.1 Статуту від 2007 р.); “Членами кооперативу можуть бути громадяни, що досягли 18-річного віку мають гараж (гаражний бокс) побудований ними при будівництві Кооперативу, або успадковані ними від померлих близьких, родичів, або якщо вони отримали їх в результаті купівлі-продажу, за дорученням або внаслідок дарування та мають автотранспортний засіб в ньому, якщо він зареєстрований на його ім'я і якщо вони сплатили вступний внесок”. (п.5.1 Статуту від 2007р.).
Згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що спірний гараж № Б1-31 був побудований позивачем ОСОБА_1 за його власні грошові кошти та його було здано в експлуатацію, а тому належить останньому на праві приватної власності. З цих підстав суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на гараж № Б1-31.
Суд критично відноситься до пояснень відповідача ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в частині того, що спірний гараж є власністю ГК “Планер”, тому що ці доводи спростовуються вищевикладеним, паспортом на гараж № Б1-31, виданим на ім'я ОСОБА_1., та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, а також тим, що відповідачем ОСОБА_2, який є головою правління ГК “Планер”, суду не було надано будь-яких письмових доказів того факту, що спірний гараж був побудований за грошові кошти чи з будівельних матеріалів, які належали ГК “Планер”. Ці доводи також спростовуються актом № 2 прийому-передачі майна ГК “Планер” від 22.12.20 06 р., з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 передав майно ГК “Планер”, а відповідач ОСОБА_2 його прийняв і ніяких зауважень по ньому не виказав, хоча у переліку майна спірний гараж № Б1-31 не вказаний. Паспорт на спірний гараж Б1-31 був виданий на ім'я позивача ОСОБА_1 у 2003 р. У грудні 2006 р. головою правління ГК “Планер” був обраний відповідач ОСОБА_2, який вважає, що спірний гараж є власністю ГК “Планер”, але до суду з позовом про визнання цього паспорту на гараж недійсним і по цей час не звертався. Це також свідчить про те, що спірний гараж не є власністю ГК “Планер”. Крім того у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, а також усі свідки, які були допитані судом, пояснили, що вони є членами ГК “Планер” і їх право власності на гаражі підтверджується паспортами на ці гаражі, які їм були видані ГК “Планер”.
У 2006 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 в усній формі була досягнута згода про те, що останній буде наймати у позивача за грошові кошти спірний гараж для зберігання двох автомобілів, які належали відповідачу ДП “Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи”. Декілька разів позивач ОСОБА_1, який на той час був головою правління ГК “Планер”, на прохання ОСОБА_3 на підтвердження оплати найму спірного гаража видавав останньому квитанції до приходного касового ордеру з печаткою ГК “Планер”, які необхідні були відповідачу ОСОБА_3 для звіту перед вищевказаним відповідачем. Ці обставини підтверджуються показаннями позивача, відповідача ОСОБА_3, квитанціями (а.с.67).
В грудні 2006 р. головою правління ГК “Планер” був обраний відповідач ОСОБА_2 Дана обставина підтверджується поясненнями позивача, відповідача ОСОБА_2, показаннями усіх свідків, які по цій справі були допитані судом, а також актами №№ 1,2 від 22.12.2006 р. (а.с. 37,38).
01.03.2007 р. між ГК “Планер” в особі ОСОБА_2 та ДП “Дніпропетровська обласна служба Української державної Інвестиційної експертизи” в особі ОСОБА_3 був укладений договір № 7 оренди приміщення на невизначений строк. (а.с.21).
З вищевказаного договору вбачається, що: п.1.1. “Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду приміщення площею 40 кв.м. для зберігання 2-х автомобілів за адресою: вул. Іжевська, 1.”; п.1.2. “Зазначене приміщення належить Орендодавцеві на праві власності.”; п.4.1. “Орендодавець здає приміщення Орендареві на благодійних умовах без орендної плати, а Орендар, у свою чергу, зобов'язується зробити дрібний ремонт приміщення на суму 600 грн.”; п.4.2. “Орендар відшкодовує Орендодавцю фактичні витрати за спожиту електроенергію.”; п.9.3. “Договір набуває чинності з моменту його підписання. (а.с.21)
Але в судовому засіданні було встановлено, що п.п. 1.2. та 4.1. вищевказаного договору не відповідають дійсності, оскільки, як було встановлено вище, здане в оренду приміщення-спірний гараж є власністю позивача ОСОБА_1, а не ГК “Планер”. В судовому засіданні також було встановлено, що за оренду спірного гаража відповідач ОСОБА_3 з 01.03.2007 р. і по цей час здійснював та здійснює щомісячну оплату, яку сплачує відповідачу ОСОБА_2 Дана обставина підтверджується поясненнями ОСОБА_3 і ці доводи не були спростовані відповідачем ОСОБА_2
В судовому засіданні було встановлено, що ГК “Планер”, від імені якого відповідач ОСОБА_2 уклав договір оренди спірного гаража, та ДП “Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи ” від імені якого ОСОБА_3 уклав цей договір оренди, не уповноважували вказаних відповідачів учиняти вищевказаний договір оренди. Ця обставина підтверджується поясненнями самих відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідачів ДП “Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи”, ДП “Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи” та його філії в Дніпропетровській області ОСОБА_4, а також відсутністю: протоколів загальних зборів членів ГК “Планер” або членів правління ГК “Планер”, якими було прийнято рішення про здачу в оренду спірного гаража; довіреності на ім'я ОСОБА_3, якою відповідач ДП “Дніпропетровська обласна служба Української державної Інвестиційної експертизи” уповноважив ОСОБА_3 укласти договір оренди.
Крім того, на першій сторінці вказаного договору вказано, що він укладений між фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а на зворотній сторінці договору вказані найменування і адреси юридичних осіб та стоять печатки цих юридичних осіб.
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно ч.ч.1-4 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати й моральну шкоду завдану таким правочином.
Згідно ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.
Відповідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходе до висновку, що вищевказаний договір оренди спірного гаража був укладений особами, які не мали права його укладати: відповідачі ГК “Планер” та його голова правління ОСОБА_2- не є власниками спірного гаража, а останній не мав рішення загальних зборів членів ГК “Планер” або членів правління ГК “Планер”, на яких було прийняте рішення про укладення договору оренди спірного гаража; відповідач ОСОБА_3- не мав довіреність від відповідача ДП “Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи” на укладання цієї угоди. Тому суд вважає за необхідне визнати вищевказаний договір оренди спірного гаража недійсним. Але суд не має можливості стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ГК “Планер” на користь відповідачів ОСОБА_3, ДП “Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи” та його філії в Дніпропетровській області щомісячну грошову плату за оренду спірного гаража, тому що вказані відповідачі не надали суду будь-яких письмових доказів, які б свідчили про розмір вказаних грошових коштів.
Як вже було вказано вище, в 2006 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений а усній формі оплатний договір найму спірного гаража на невизначений строк. Але після укладання вищевказаного договору оренди № 7 від 01.03.2007 р. ОСОБА_3 припинив оплату за користування спірним гаражем на користь позивача і став цю оплату сплачувати відповідачу ОСОБА_2
Виходячи з цього, суд приходе до висновку, що неправомірними діями відповідачів позивачу були причинені матеріальні збитки у вигляді недотриманої плати за користування спірним гаражем за період часу з 01.03.2007р. по день прийняття рішення судом по цій справі, тобто по 30.06.2010 р. включно, що складає 1218 діб. ( з 01.03.2007 р. по 31.12.2007 р. включно складає 306 діб; 2008 р. складає 366 діб; 2009 р. складає 365 діб; з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. скла дає 181 добу), а тому вважає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача суму вказаних матеріальних збитків.
Позивачем суду були надані фіскальні чеки автостоянки ТОВ “Корвет-2”, від 24.02.2010 р. та 25.02.2010 р., з яких вбачається, що плата за добу охорони одного автомобіля складає 12,00 грн. (а.с.198,199).
Таким чином, сума матеріальних збитків, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, складає 29232 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять дві грн.), яка була визначена таким чином: 12 грн. х 2 автомобіля х 1218 діб = 29232 грн.
Своїми неправомірними діями, які виразилися в: незаконному укладанні вищевказаного договору № 7 оренди спірного гаража від 01.03.2007р. (а.с.21); спричиненні позивачу перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні спірним гаражем; не бажанні звільнити спірний гараж; порушенні прав позивача, як власника спірного гаража, які закріплені ст. 41 Конституції України в1д 28.06.1996 р.; не наданні відповідей на листи позивача, надіслані на ім'я та адреси відповідачів ( а.с.22,25,26); надісланні відповідачами ГК “Планер” та ОСОБА_2 на адресу позивача незаконних вимог (а.с.23,27); змушенні позивача звертатися з заявами до прокуратури та виконавчого комітету Індустріальної районної ради (а.с.28,29) відповідачі спричинили позивачу моральну шкоду. До хвилювання та нервозності призвело і те, що позивач взагалі опасається можливості не повернення йому спірного гаража. Позиція відповідачів спонукала позивача зайнятися збором документів, оформленням листів, заяв, позову, призвела до втрати особистого часу, додаткових хвилювань та матеріальних витрат. Все це свідчить про те, що вищевказаними діями відповідачів позивачу була завдана моральна шкода. Тому суд вважає, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, яка компенсується стягненням 2000 грн.
На підставі ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів: на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 76 грн. 50 коп. (сімдесят шість грн. п,ятдесят коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн. (тридцять грн.); в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 241 грн. 32 коп.( двісті сорок одна грн. тридцять дві копійки).
Суд вважає за необхідне відмовити позивачу в частині стягнення з відповідачів на його користь витрат за послуги копіювання документів в розмірі 84 грн. 20 коп., у зв'язку з тим, що позивачем суду не були надані докази, які підтверджують ці витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України від 28.06.1996 р., ст.ст. 3, 7, 14, 88, 197, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.23, 202, 203, 205, 208, 211, 215, 216, 227, 237-239, 244-247, 316-319, 331, 386, 391, 759-763 ЦК України, Статутами ГК “Планер” від 1991 р. та 2007 р., суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до гаражного кооперативу «Планер», голови правління гаражного кооперативу «Планер» ОСОБА_2, державного підприємства «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи», державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи», філія державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи» в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про визнання права власності на гараж, визнання договору оренди гаража недійсним, про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні гаражем шляхом його звільнення, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на гараж № Б1-31, розташований у гаражному кооперативі «Планер» по АДРЕСА_1.
Визнати договір оренди № 7 від 01.03.2007 року, укладений між гаражним кооперативом «Планер» в особі голови правління гаражного кооперативу «Планер» ОСОБА_2 та державним підприємством «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» в особі ОСОБА_3, недійсним.
Звільнити гараж № Б1-31, розташований у гаражному кооперативі «Планер» по АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1, від автомобілів, які належать державному підприємству «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи», філії державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи» в Дніпропетровській області, ОСОБА_3.
Зобов'язати гаражний кооператив «Планер», голову гаражного кооперативу «Планер» ОСОБА_2, державне підприємство “Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи», філію державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи» в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 будь-яким чином перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні гаражем № Б1-31, розташованим у гаражному кооперативі «Планер» по АДРЕСА_1.
Стягнути солідарно з гаражного кооперативу «Планер», голови гаражного кооперативу «Планер» ОСОБА_2, державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи», філії державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи» в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 29232 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять дві грн.), моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (дві тисячі грн.), судові витрати в розмірі 106 грн.50 коп.(сто шість грн. п'ятдесят копійок).
Стягнути солідарно з гаражного кооперативу «Планер», голови гаражного кооперативу ОСОБА_2, державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи», філії державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи» в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 в дохід держави державне мито в розмірі 241 грн. 32 коп. (двісті сорок одну грн. тридцять дві копійки).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: В. М. Грищенко