Справа № 2-276/10
01 липня 2010 року м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Грищенко В. М., при секретарі: Демченко О. Г, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» про визнання дій протиправними, скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та коштів за вимушений прогул, -
23 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» про зобов'язання анулювати запис в трудовій книжці, зобов'язання поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово доповнювала та уточнювала позовні вимоги.
В останній позовній заяві від 09 червня 2010 року (а.с. 121-124) в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що її звільнення 11.09.2009 року на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників було проведено з порушенням законодавства про працю, а саме: на засіданні профспілкового комітету 05.02.2009 року для працевлаштування їй запропонували посади, що не відносяться до тих посад, на яких вона працювала раніше, в зв'язку з чим вона від цих посад відмовилась, бо вони значно погіршували її умови праці; при обговоренні кандидатур працівників, які підлягають скороченню, адміністрація підприємства необґрунтовано надала перевагу на залишення на посаді комірнику ОСОБА_2, зробивши висновок, що вона молода, енергійна, знає програму 1-С, тоді як позивач свою роботу знає дуже добре, також вміє працювати на комп'ютерній системі 1-С, але атестацію знань, на якій вона наполягала, адміністрація не провела; вона пенсіонерка, має невеликі доходи, а ОСОБА_2 має повнолітню дитину, може отримувати в центрі зайнятості цілий рік допомогу по безробіттю, з її віком легше знайти роботу. Крім того, її не запросили на засідання цехового комітету, на якому вирішувалось питання про її скорочення; про засідання профспілкового комітету, яке проводилось 11.09.2009 року та на якому вдруге розглядалось питання про надання згоди на її звільнення з підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України, її сповістили неналежним чином за 10 хвилин до початку засідання, не надавши їй можливості скористатися правовою допомогою; при звільненні вихідну допомогу їй виплатили в розмірі місячного посадового окладу, тоді як згідно ст. 44 КЗпП України повинні були виплатити у розмірі 3-х окладів; їй не надали розрахунку в день звільнення, не забрали пропуск та не видали трудову книжку, звільнення провели в той день, коли вона працювала.
ОСОБА_1 посилалась також на те, що відповідно до ст. 42-1 КЗпП України вона протягом року з моменту звільнення мала переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Відповідно до штатного розкладу відповідач з моменту винесення для неї попередження про звільнення до моменту звільнення та по сьогоднішній день приймав на роботу комірників, майстрів та розподільників робіт, але їй не було запропоновано повернутися на роботу, а підприємство набрало інших, нових людей.
За твердженням позивача відповідач не надав доказів того, що адміністрація зверталася до профспілкової організації з поданням про її звільнення, на порушення її конституційних прав їй не було надано копію протоколу засідання профспілкового комітету, чим позбавлено можливості його оскарження.
На підставі цього ОСОБА_1 просила визнати її звільнення з посади комірника ВАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» незаконним, визнати незаконною бездіяльність закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» щодо повернення її на роботу на створені посади комірника на підприємстві після її звільнення та з моменту попередження її про звільнення до моменту звільнення, скасувати наказ № 1267-к від 11.09.2009 року про припинення з нею трудового договору, поновити її на посаді комірника підготовчого цеху, стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн., середню заробітну плату за вимушений прогул з 11 вересня 2009 року та два її середньомісячних оклади як недоплачену вихідну допомогу.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в обсязі, викладеному в позовній заяві від від 09 червня 2010 року, та, посилаючись на ті самі підстави, просили їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала письмові заперечення на позов та пояснила, що на протязі 2008 року проводилися заходи по технічному та технологічному переоснащенню підприємства, в зв'язку з чим виникла необхідність внесення змін в організацію виробництва та праці на підприємстві. 15.12.2008 року в ЗАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» відбулося скорочення штату, в тому числі і скорочення трьох з чотирьох штатних одиниць комірників у підготовчому цеху підприємства. 16.12.2008 року на спільному засіданні адміністрації підготовчого цеху та цехового комітету профспілки, а також на засіданні профспілкового комітету 05.02.2009 року було встановлено, що комірник підготовчого цеху ОСОБА_2 за кваліфікацією (вміння працювати на персональному комп'ютері, володіння програмою «1С - Складський облік») і продуктивністю праці (за якістю виконуваної роботи, часом, який витрачається кожним з комірників для виконання завдання рівного ступеню складності), з врахуванням фактичного виконання ОСОБА_2 з квітня 2008 року передачі первинної інформації про рух сировини, матеріалів, тари, напівфабрикатів для обробки на робоче місце техніка-технолога за допомогою системи «1С: Підприємство») переважає інших комірників підготовчого цеху. Враховуючи більш високу кваліфікацію та продуктивність праці комірника ОСОБА_2, адміністрація підприємства надала їй переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності штату, та прийняла рішення про звільнення в зв'язку зі скороченням штату комірників з нижчою ніж у ОСОБА_2 кваліфікацією та продуктивністю праці - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4
Звільнення ОСОБА_1 було проведено згідно з порядком вивільнення працівників, передбаченим ст. 49-2 КЗпП України, - її своєчасно, не менш ніж за два місяці, було повідомлено про наступне вивільнення, запропоновано переведення на інше місце роботи як за професією так і за іншими спеціальностями, від чого вона відмовилась, тому на засіданні профспілкового комітету спочатку 05.02.2009 року, а потім 11.09.2009 року за участю ОСОБА_1 адміністрацією підприємства було отримано попередню згоду на її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, після чого 11.09.2009 року видано наказ про її звільнення № 1267к, копія якого надана позивачу, в цей же день проведено повний розрахунок з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку та оформлено трудову книжку, від отримання якої ОСОБА_1 відмовилась.
Нові посади комірників та майстрів підготовчого цеху та інших структурних підрозділів після проведення скорочення штатів 15.12.2008 року на підприємстві не вводились. При ліквідації картонажного відділення та включення до складу підготовчого цеху ділянки складування картону, до неї ввійшли всі посади ліквідованого картонажного відділення та працівники, які на цих посадах працювали. Додатково на ділянці складування картону були введені дві посади розподільників робіт. На ці посади в зв'язку з скороченням двох посад майстрів картонажного відділення було переведено ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які займали до цього посади майстрів картонажного відділення, які було скорочено, мали високу кваліфікацію та досвід роботи в картонажному відділенні, тому посади розподільників робіт ділянки складування картону підготовчого цеху позивачці не пропонувалися, оскільки адміністрація надала перевагу в кваліфікації та продуктивності праці працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а не ОСОБА_1, яка досвіду роботи в картонажному відділенні не мала.
На момент звільнення ОСОБА_1 мали місце дві вакансії комірників цеху борошняних виробів, які були запропоновані позивачці 11.09.2009 року перед її звільненням. В зв'язку з тим, що вона відмовилась від переводу на ці посади, то на вакантні посади комірників цеху борошняних виробів були прийняті нові працівники.
Вислухавши позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Дослідженням записів трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 46-52) судом встановлено, що наказом № 449 від 18.10.1973 року ОСОБА_1 була зарахована на Дніпропетровську кондитерську фабрику вальцювальником 4 розряду в бісквітний цех. Згідно наказу № 215 від 05.04.1974 року призначена майстром підготовчого відділення. Наказом № 75 від 03.02.1976 року переведена розподільником робіт підготовчого цеху. Наказом № 95-к від 22.11.1984 року переведена старшим комірником складу № 37. Згідно наказу № 169-к від 09.11.1994 року переміщена старшим комірником складу № 33. Наказом № 38-к від 17.04.1995 року переміщена старшим комірником підготовчого відділення.
Дніпропетровська кондитерська фабрика перейменована в орендне підприємство Дніпропетровська кондитерська фабрика (наказ № 75 від 25.05.1993 року).
На базі орендного підприємства Дніпропетровська кондитерська фабрика утворено АТЗТ «Дніпропетровська кондитерська фабрика» (наказ № 106 від 04.10.1994 року).
З 17.06.2005 року АТЗТ «Дніпропетровська кондитерська фабрика» перейменована в ЗАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» (наказ № 185 від 17.06.2005 року).
Наказом № 1802-к від 01.10.2008 року ОСОБА_1 переведена комірником підготовчого відділення, яке з 01.11.2008 року перейменоване в підготовчий цех (наказ № 440 від 31.10.2008 року).
Наказом № 1267к від 11.09.2009 року ОСОБА_1 звільнена з посади комірника підготовчого цеху у зв'язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України з 11.09.2009 року (а.с. 4, 76).
Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу при зміні в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємству надано право самостійно визначати свою організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, що на протязі 2008 року проводилися заходи по технічному та технологічному переоснащенню ЗАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ», в зв'язку з чим виникла необхідність внесення змін в організацію виробництва та праці на підприємстві, що підтверджується наказом № 511 від 15.12.2008 року (а.с. 140-142).
В зв'язку зі змінами в організацію виробництва та праці 15.12.2008 року в ЗАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» відбулося скорочення штату, що підтверджується наказом № 512 від 15.12.2008 року (а.с. 62-63), штатним розписом, введеним в дію з 15.12.2008 року (а.с. 40-45), та штатним розписом, введеним в дію з 01.09.2009 року (а.с. 101-105). У відповідності до наказу № 512 від 15.12.2008 року були скорочені в тому числі і три з чотирьох штатні одиниці комірників у підготовчому цеху підприємства (Додаток № 1 до наказу № 512, а.с. 152-153).
У відповідності до положень ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності та штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Інші переваги в залишенні на роботі, передбачені ч. 2 вказаної статті, враховуються при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
Питання про рівень кваліфікації та продуктивності праці комірників підготовчого цеху вирішувався на спільному засіданні адміністрації підготовчого цеху та цехового комітету 16.12.2008 року (протокол № 12, а.с. 83-84) та на засіданні профспілкового комітету підприємства 05.02.2009 року (витяг з протоколу № 65/09-ПК, а.с. 9-10, 66-68), де було встановлено, що комірник підготовчого цеху ОСОБА_2 має вищу кваліфікацією та продуктивністю праці перед іншими комірниками підготовчого цеху. При цьому було враховане вміння ОСОБА_2 працювати на персональному комп'ютері, володіння програмою «1С - Складський облік», якістю виконуваної нею роботи, часом, який витрачається кожним з комірників для виконання завдання рівного ступеню складності, фактичне виконання ОСОБА_2 з квітня 2008 року передачі первинної інформації про рух сировини, матеріалів, тари, напівфабрикатів для обробки на робоче місце техніка-технолога за допомогою системи «1С: Підприємство», оцінкою вміння комірника ОСОБА_2 працювати в програмі «1С: Підприємство» (складський облік), наданою відділом інформаційних технологій підприємства з проведенням тестування та адоптації до правил користування програмою та висновком про те, що вона є підготовленим користувачем автоматизованих програмних документів (а.с. 145-146).
Враховуючи більш високу кваліфікацію та продуктивність праці комірника ОСОБА_2, адміністрація підприємства надала їй переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності штату, та прийняла рішення про вивільнення в зв'язку зі скороченням штату комірників з нижчою ніж у ОСОБА_2 кваліфікацією та продуктивністю праці - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4
На виконання порядку вивільнення працівників, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 персонально під розписку 24.12.2008 року була попереджена про наступне вивільнення в зв'язку зі скороченням штату, повідомлена про відсутність на той час на підприємстві роботи за спеціальністю та звільнення в зв'язку цим через два місяці після попередження з підстав ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7, 64).
05.02.2009 року на засіданні профспілкового комітету за участі позивача розглядалося подання адміністрацію про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. До прийняття рішення по поданню їй було запропоновано іншу роботу на підприємстві. В зв'язку з відсутністю вакантних посад, які б відповідали спеціальності позивача, були запропоновані наявні на підприємстві вакансії - транспортувальник 3 розряду шоколадного цеху, транспортувальник 4 підготовчого цеху, оператор лінії 5 розряду підготовчого цеху. ОСОБА_1 від переведення на запропоновані вакансії відмовилась, в зв'язку з чим профспілковий комітет дав згоду на звільнення ОСОБА_1 (витяг з протоколу засідання профспілкового комітету № 65/09-ПК, а.с. 9-10, 66-68; відмова від запропонованої роботи, а.с. 69).
В період з 23 лютого по 10 вересня 2009 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняних та в відпустках (а.с. 106-110).
В зв'язку зі спливом місячного строку з часу надання згоди профспілковим комітетом на звільнення ОСОБА_1, адміністрація підприємства 10.09.2009 року вдруге звернулася до профспілкової організації з поданням на отримання згоди на звільнення.
10.09.2009 року профспілковим комітетом позивачу було направлено телеграфне запрошення на засідання профспілкового комітету, для отримання якого ОСОБА_1 за повідомленням не з'явилася (а.с. 70, 70 зворот).
Після чого їй 11.09.2009 року було особисто під розписку вручене запрошення (а.с. 71), що спростовує доводи позивача про неналежне запрошення її на засідання профспілкового комітету, оскільки ст. 43 КЗпП України не передбачає, завчасне повідомлення працівника про проведення засідання.
11.09.2009 року на засіданні профспілкового комітету за участі позивача розглядалося подання адміністрацію про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. До прийняття рішення по поданню їй було запропоновані наявні вакансії на підприємстві - комірник цеху борошняних виробів (за спеціальністю), складальник-пакувальник 3 розряду та транспортувальник 3 розряду шоколадного цеху, від яких вона відмовилась (а.с. 72, 73). В зв'язку з чим профспілковий комітет дав згоду на звільнення ОСОБА_1 (витяг з протоколу засідання профспілкового комітету № 108/09-ПК, а.с. 5, 74-75).
З наказом № 1267к від 11.09.2009 року позивач ознайомлена 11.09.2009 року під розписку та в цей же день отримала копію наказу (а.с. 76). В день звільнення від отримання трудової книжки ОСОБА_1 відмовилась, про що було складено відповідний акт (а.с. 77). На письмове повідомлення підприємства вона трудову книжку не отримала та не надала згоди на пересилання їй трудової книжки поштою (а.с. 78), що свідчить про відсутність вини підприємства в неотриманні трудової книжки позивачем.
Не відповідають вимогам ч. 1 ст. 42 КЗпП України доводи позивача про те, що вона має переважне право на залишенні на роботі перед ОСОБА_2, оскільки 36 років працювала на підприємстві, добре знає свою роботу та також може працювати в комп'ютерній системі «1С», оскільки ніяких доказів на підтвердження своєї кваліфікації позивач не надала, а її твердження спростовуються службовою запискою начальника підготовчого цеху ОСОБА_7 № 37 від 02.04.2008 року, в якій вказано, що достатнім практичним досвідом користування програмою «1С: Підприємство», включаючи й здійснення обліку руху сировини та матеріалів для виробництва в підготовчому цеху володіє комірник ОСОБА_2, яка раніше працювала в програмі по веденню складського обліку, решта комірників здійснювали облік руху ТМЦ на паперових носіях, та листом підприємства № 42 юр. від 30.06.2010 року, з якого видно, що до 2008 року комірниками ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 складський облік вівся на паперових носіях в ручному режимі, оскільки навиків роботи на комп'ютері вони не мали (а.с. 145, 149).
Посилання позивача на те, що відповідачем не враховане її переважне право на залишення на роботі як працівнику з тривалим стажем роботи на даному підприємстві, суперечить положенням ч. 2 ст. 42 КЗпП України, згідно якої інші переваги в залишенні на роботі, передбачені ч. 2 вказаної статті, враховуються при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, а кваліфікація та продуктивність праці комірника ОСОБА_2 визнана вищою порівняно з кваліфікацією та продуктивністю праці позивача.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на несвоєчасність проведення з нею розрахунку при звільненні, оскільки згідно наданих відповідачем документів нарахування належних їй сум при звільненні було проведено в день звільнення 11.09.2009 року та в цей же день ВАТ «Кредитпромбанк» зараховано на зарплатну банківську картку позивача (а.с. 128-130). Як пояснила ОСОБА_1 в судовому засіданні в день звільнення вона не перевіряла наявність на її зарплатній карті розрахункових коштів.
Не відповідає нормам ст. 44 КЗпП України вимога ОСОБА_1 про виплату їй вихідної допомоги при звільненні в розмірі 3-м середніх заробітних плат, оскільки згідно закону при звільненні з підстав ч. 1 ст. 40 КЗпП України вихідна допомога виплачується у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Про виплату вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку вказано в наказі про звільнення та в розрахунковому листку (а.с.76, 129).
Викладене свідчить, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, тому підстави для визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та двох середньомісячних окладів як недоплачену вихідну допомогу відсутні.
Посилання позивача на порушення підприємством ст. 42-2 КЗпП України, згідно якої працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього Кодексу, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, не може бути прийняте судом, бо воно спростовується матеріалами справи.
В обґрунтування цієї вимоги позивач вказує, що відповідно до штатного розкладу відповідача з моменту винесення попередження про звільнення до моменту її звільнення та по сьогоднішній день відповідач приймав на роботу комірників, майстрів та розподільників робіт, але на порушення вказаної статті їй не було запропоновано повернутися на роботу і підприємство набрало інших, нових людей. При цьому позивач не посилається, на яку посаду, в якому структурному підрозділі, коли та кого було прийнято.
Як видно зі штатного розпису, введеного в дію з 15.12.2008 року (а.с. 40-45), та штатного розпису, введеного в дію з 01.09.2009 року (а.с. 101-105) нові посади комірників підготовчого цеху та інших структурних підрозділів після проведення скорочення штатів 15.12.2008 року на підприємстві не вводились.
Згідно п. 1.4 наказу № 511 від 15.12.2008 року (а.с. 140-142) була проведена ліквідація картонажного відділення, як структурної одиниці, з передачею об'ємів та функцій картонажного відділення в управління підготовчому цехові.
В зв'язку з цим при введенні штатного розкладу з 01.09.2009 року (а.с. 101-105) до складу підготовчого цеху було включено ділянку складування картону, в яку ввійшли всі посади ліквідованого картонажного відділення та працівники, які на цих посадах працювали. Додатково на ділянці складування картону були введені дві посади розподільників робіт. На ці посади в зв'язку з скороченням двох посад майстрів картонажного відділення було переведено ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які займали до цього посади майстрів картонажного відділення, що були скорочені, мали високу кваліфікацію та досвід роботи в картонажному відділенні (накази № 324к від 25.03.2009 року та № 323к від 25.03.2009 року, а.с. 143, 144).
Посади розподільників робіт ділянки складування картону підготовчого цеху позивачці не пропонувалися, оскільки адміністрація згідно положень ч. 1 ст. 42 КЗпП України при вирішенні питання про перевід працівників надала перевагу в кваліфікації та продуктивності праці працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які працювали в картонажному відділенні, а не ОСОБА_1, у якої досвід роботи в картонажному відділенні відсутній.
На момент звільнення ОСОБА_1 мали місце дві вакансії комірників цеху борошняних виробів (а.с. 79), які були запропоновані позивачці 11.09.2009 року. Від переводу на ці посади ОСОБА_1 відмовилась, що підтверджується її розписом (а.с. 72, 73), та проти чого не заперечувала в судовому засіданні позивач. В зв'язку з відмовою позивача від переводу, на вакантні посади комірників цеху борошняних виробів були прийняті нові працівники.
За таких підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльність закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» щодо повернення ОСОБА_1 на роботу на створені посади комірника на підприємстві після її звільнення та з моменту попередження її про звільнення до моменту звільнення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, в зв'язку з залишенням позову без задоволення, вважає за необхідне покласти на позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в районному суді, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги.
Керуюючись ст.ст. 10, 11, 81, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, п. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 42, ст. ст. 43, 44, 49-2, 232 КЗпП України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» про визнання звільнення ОСОБА_1 з посади комірника закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» незаконним; визнання незаконною бездіяльність закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ» щодо повернення ОСОБА_1 на роботу на створені посади комірника на підприємстві після її звільнення та з моменту попередження її про звільнення до моменту звільнення; скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, коштів за вимушений прогул та двох середньомісячних окладів як невиплачену вихідну допомогу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в районному суді в розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів із дня подачі заяви про апеляційне оскарження або подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня проголошення рішення.
Суддя: В.М.Грищенко