Справа № 640/10682/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
17 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок» (надалі за текстом - ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок») звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (код ВП в ЄДРПОУ 44116011) Державної податкової служби України форми «Ш» №218020416 від 22 березня 2021 року, яким зобов'язано ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» сплатити 5589,36 грн. штрафу за порушення строків сплати податку на додану вартість;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (код ВП в ЄДРПОУ 44116011) Державної податкової служби України форми «Ш» №217940416 від 22 березня 2021 року, яким зобов'язано ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» сплатити 63736,27 грн. штрафу за порушення строків сплати податку на додану вартість;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві (код ВП в ЄДРПОУ 44116011) Державної податкової служби України щодо несписання безнадійної заборгованості з податку на додану вартість ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» на суму 67801,58 грн. згідно Мирової угоди від 29 січня 2014 року, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2014 року №44/458-б та безнадійної заборгованості в розмірі 463 529,79 грн. відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2009 року №49/188-б;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ВП в ЄДРПОУ 44116011) Державної податкової служби України прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» з податку на додану вартість в розмірі 67 801,58 грн. згідно Мирової угоди від 29 січня 2014 року, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2014 року №44/458-б та безнадійної заборгованості в розмірі 463 529,79 грн. відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2009 року №49/188-б, а загалом на суму 531 331,37 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки відповідача про порушення ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість є хибними. Посилався на своєчасність та повноту сплати узгоджених сум грошових зобов'язань із вказаного податку. Зазначив, що заборгованість є наслідком бездіяльності відповідача щодо не списання безнадійного податкового боргу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головним управління ДПС у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час проведення перевірки встановлено факт порушення платником граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, що і призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника позивача - адвоката Валька І.В. до суду 13.09.2022 року надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що до суду апеляційної інстанції не додано жодного доказу, який би спростував рішення суду першої інстанції, тому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2021 року уповноваженою особою ГУ ДПС у м. Києві проведена камеральна перевірка дотримання ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на додану вартість до бюджету.
За результатами такої перевірки складено акт від 12 лютого 2021 року №12152/Ж5/26-15-04-16-18 «Про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на додану вартість до бюджету ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок», у висновках якого вказано, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена статтею 124 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано заперечення від 22 лютого 2021 року №7-231/20 на акт про результати камеральної перевірки, за результатами розгляду яких, податковий орган залишив висновки акту перевірки без змін.
На підставі висновків акту перевірки 22 березня 2021 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №218020416, яким за затримку на 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 111787,20 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 5% - у сумі 5 589,36 грн.
Крім того, на підставі висновків акту перевірки 22 березня 2021 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №217940416, яким за затримку на 54; 84; 54; 88; 57; 59 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 637362,65 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% - у сумі 63 736,27 грн.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично штрафні санкції оспорюваними рішеннями накладені не у зв'язку із несвоєчасною сплатою самостійно визначених грошових зобов'язань у деклараціях з податку на додану вартість за період вересень 2020 року - грудень 2020 року, а у зв'язку з наявністю в інтегрованій картці ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» заборгованості, у рахунок погашення якої контролюючий орган зараховує поточні платежі позивача, у тому числі платежі за період, за який борг мав бути списаний згідно зазначених вище ухвал Господарського суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.2 ст. 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України, сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Згідно п. 20.1.19 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки, що предметом перевірки позивача були питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, які виникли на підставі податкової звітності ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок», поданої за вересень - грудень 2020 року.
За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних санкцій.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, в період із 28 квітня 2009 року (справа №49/188-б) до 29 січня 2014 року (справа №44/458-б) товариство перебувало в процедурі банкрутства, яка завершилася укладенням мирової угоди з кредиторами, у тому числі з ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в місті Києві.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 січня 2014 року по справі №44-458-б затверджено мирову угоду з кредиторами, у тому числі з ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в місті Києві. Згідно вказаної ухвали товариство зобов'язалося виплатити заборгованість на користь кредитора загальним розміром 5 118 311, 71 грн. шляхом щомісячного перерахування грошових коштів у розмірі 426 525, 98 грн. на розрахунковий рахунок податкового органу. Ухвала також передбачала, що заборгованість товариства перед ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в місті Києві в розмірі 67 801,58 грн. (вимоги шостої черги) буде списано.
Окрім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28 вересня 2009 року у справі №49-188-б відмовлено ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в місті Києві у включенні в реєстр вимог кредиторів вимоги на загальну суму 463 529,79 грн. у зв'язку з пропуском строку пред'явлення цих вимог.
Отже, виходячи із умов мирової угоди, сторонами погоджено заборгованість товариства на загальну суму 5 118 311,71 грн., з яких 2 035 631,19 грн. - заборгованість з оренди землі, 3 082 680,52 грн. - заборгованість з ПДВ.
Товариство виплатило узгоджений рішенням суду борг в повному обсязі, що підтверджується зокрема листом ГУ ДПС у м. Києві №4551/АДВ/26-15-13-02-14 від 31.12.2020 року.
В той же час, як вбачається зі відповіді податкового органу на заперечення позивача щодо висновків акту перевірки, в якому Головним управлінням ДПС у м. Києві зазначено, що кошти для погашення зобов'язань по зазначеним в акті перевірки деклараціям, перераховувались підприємством на рахунок платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість своєчасно та у повному обсязі, але в інтегрованій картці платника податку на додану вартість (код класифікації доходів бюджету 14010100), станом на 23.11.2020 року, обліковується податковий борг в сумі 637357,82 грн. з минулих періодів».
Таким чином, відповідачем не було внесено в Інтегровану картку платника податків ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» інформацію щодо припинення зобов'язань в розмірі 67 801, 58 грн., 463 529, 79 грн. відповідно до мирової угоди.
Позивач стверджував, що вимоги ДПІ у Святошинському районі на суму 463 529,79 грн. та 67 801,58 грн. мали бути списані як безнадійний податковий борг відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №577 від 10 жовтня 2013 року.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що апелянтом до суду першої та апеляційної інстанції не надано жодних доказів, які б спростували факт, що позивач виплатив узгоджений рішенням суду борг у повному обсязі.
Більше того, відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що за даними інформаційних ресурсів ДПС України, кошти для погашення податкових зобов'язань по зазначеним в акті перевірки деклараціям, перераховувались ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» на рахунок платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість своєчасно та у повному обсязі, але в інтегрованій картці платника податку на додану вартість станом на початок перевіряємого періоду, обліковується податковий борг з минулих періодів, щодо якого надано копії документів, які стосуються вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не порушено граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених в податкових деклараціях з ПДВ від 19 вересня 2020 року №9236114019, від 19 жовтня 2020 року №9270306850, від 18 листопада 2020 року №9305207135, від 21 грудня 2020 року №9339656355, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.
Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції досліджено наданий до суду доказ позивачем, а саме: висновок за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №10/11-21 від 10.11.2021 року, який дає підстави стверджувати, що у випадку списання податковим органом заборгованості у розмірі 67 801, 58 грн. та у розмірі 463 529, 79 грн., що підлягала списанню згідно мирової угоди, порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість нормативно, документально і розрахунково не підтверджувалось.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фактично штрафні санкції оспорюваними рішеннями накладені не у зв'язку із несвоєчасною сплатою самостійно визначених грошових зобов'язань у деклараціях з податку на додану вартість, а у зв'язку з наявністю в інтегрованій картці ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» заборгованості, у рахунок погашення якої контролюючий орган зараховує поточні платежі позивача, у тому числі платежі за період, за який борг мав бути списаний згідно зазначених вище ухвал Господарського суду м. Києва.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для визнання бездіяльності податкового органу щодо несписання безнадійної заборгованості з податку на додану вартість позивача, колегія суддів зазначає наступне.
У пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).
Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів.
Відповідно до пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.
Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року N 577 (Порядок №577).
Списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Виходячи із обставин цієї справи, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки борг позивача у сумі 531 331,37 грн. є безнадійним, відмова відповідача у списанні податкового боргу та продовження його обліку в інформаційних систем органів доходів і зборів за позивачем є протиправною.
Отже, суд обрав ефективний спосіб захисту прав ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що апелянтом жодним чином не спростовано мотиви, якими керувався суд першої інстанції, та не наведено підстав за яких вищевикладені висновки не підлягають врахуванню в межах спірних правовідносин, а отже рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог законодавства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко