Справа № 640/19274/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
09 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Собківа Я.М.,
суддів: Лічевецького І.О., Файдюка В.В.,
за участю секретаря: Керімова К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Ощадний державний банк України" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Ощадний державний банк України" про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 14.04.2020 року за виконавчим провадженням №61823327, в частині накладення арешту на картковий рахунок для виплати соціальної допомоги № НОМЕР_1 , назва емісійного контракту Соціальний MIGRANT, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в ТВБВ №100004/0497 - філії ДОУ АТ "Ощадбанк".
В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначає, що відповідачем накладено арешт на рахунок, який призначений для отримання соціальної допомоги, а саме для одноразової допомоги у зв'язку з народженням дитини, що унеможливлює своєчасне отримання таких коштів. Окрім того, відповідно до пункта 6 статті 73 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини заборонено.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича зняти арешт з коштів, який накладений постановою про арешт коштів від 14.04.2020 року за виконавчим провадженням №61823327 на банківському рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , назва емісійного контракту Соціальний MIGRANT, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в ТВБВ №100004/0497 - філії ДОУ АТ "Ощадбанк".
Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що 01 червня 2020 року ним винесена постанова про зняття арешту з карткового рахунку позивача, на який приходять кошти для виплати соціальної допомоги. Наголошує, що саме третьою особою не виконано зазначену постанову та не знято арешт з рахунка позивача.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2020 року в межах виконавчого провадження №61823327 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або, звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1
15 травня 2020 року представник позивача звернувся до відповідача з вимогою скасувати зазначену постанову, оскільки кошти, що перебувають на рахунку позивача є соціальними виплатами, а саме, одноразовою грошовою допомогою при народженні дитини.
Листом від 02 червня 2020 року відповідач за результатами розгляду заяви повідомив, що ним 01 червня 2020 року в рамках ВП№61823327 було винесено постанову про зняття арешту з коштів, якою знято арешт з рахунку для отримання соціальних виплат № НОМЕР_1 .
Проте, зазначена постанова не реалізована ПАТ "Ощадбанк" та з рахунка позивача продовжується списання коштів, що і зумовило звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність вчинених ним дій щодо зняття арешта з коштів боржника на підставі постанови від 01 червня 2020 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 цього Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 10 Закону України № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 13 цього Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункта 7 частини 2 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 48 Закону № 1404-VIII встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга).
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта).
При цьому, стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Статтею 52 згаданого Закону встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно із частиною 3 статті 52 Закону України №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банка документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону.
Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону № 1404-VIII, наведений у статті 73 цього Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Як убачається з матеріалів справи, Постановою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. від 01.06.2020 року ВП №61823327 знято арешт з коштів, а саме: соціальних виплат, що надходять на IBAN № НОМЕР_1 та належать боржнику ОСОБА_1 .
Зазначена постанова була направлена до установи банку, в якій відкрито відповідний рахунок.
Із наявної копії листа Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України" від 22.07.2020 року вбачається, що арешт на кошти, що знаходяться на рахунках в установі АТ "Ощадбанк", був накладений відповідно до постанови приватного виконавця ВП №61823327 від 14.04.2020 року. Питання щодо зняття арешту з карткового рахунку буде можливим виключно після отримання банком відповідного документу від уповноваженого органу про зняття арешту.
На вимогу представника позивача щодо зняття арешту з карткового рахунку, листом АТ «Ощадбанк» від 03.08.2020 року повідомив заявника, що постанову про зняття арешту з коштів на рахунку від 01.06.2020 року ВП №61823327 залишено банком без виконання у зв'язку з наявністю зауважень до її оформлення, про що Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. було повідомлено листом від 13.07.2020 року №46-13/5615/7754БТ. Також рекомендовано звернутися безпосередньо до приватного виконавця з приводу порушеного питання.
Твердження Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича, що саме третьою особою не виконано зазначену постанову та не знято арешт з рахунка позивача, суд апеляційної інстанції сприймає критично, з огляду на наступне.
АТ «Ощадбанк» листом від 13.07.2020 року №46-13/5615/7754-БТ (копія якого наявна в матеріалах справи) повідомив приватного виконавця про зазначений недолік постанови від 01.06.2020 року, вказаний лист надіслано на адресу відповідача 15.07.2020 року, про що свідчить ксерокопія фіскального чеку Укрпошти, список відправлень Укрпошти.
Вказаний лист Банку відповідачем було залишено без реагування, нова постанова про зняття арешту з коштів на рахунку позивача від відповідача не надходила.
Таким чином, приватним виконавцем не було у передбачений законом порядок знято арешт з належного позивачу карткового рахунку, здійснений для зарахування соціальних виплат.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що статтею 18 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок виконавців здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому, правом виконавця є:
- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Отже, враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на соціальні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби, оскільки без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону №1404-VIII.
Вказаний правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки висвітлено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19 та від 10 вересня 2020 року у справі №340/3042/19.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність вчинення ним дій щодо зняття арешту на кошти боржника, накладеного постановою від 01.06.2020 року у виконавчому провадженні №61823327 з рахунку позивача, який відкритий в ПАТ "ОЩАДБАНК", які є рахунками, що призначені для соціальної допомоги у зв'язку з чим, позовні вимоги про зобов'язання Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. зняти арешт з коштів, який накладений постановою про арешт коштів від 14.04.2020 року за виконавчим провадженням №61823327, в частині накладення арешту на картковий рахунок для виплати соціальної допомоги НОМЕР_2, назва емісійного контракту Соціальний MIGRANT, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в ТВБВ №100004/0497 - філії ДОУ АТ "Ощадбанк" підлягають задоволенню.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 287, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Лічевецький І.О.
Суддя Файдюк В.В.