16 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 922/3604/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду
від 24.10.2022
у справі № 922/3604/21
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області
до Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- ОСОБА_1
про стягнення 1 127 755, 36 грн.,-
03.11.2022 Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 922/3604/21.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" у справі № 922/3604/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О. В.., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2022.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (з внесеними змінами відповідно до Закону України № 460-IX від 15.01.2020, що набрав чинності з 08.02.2020), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Згідно пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу "правової визначеності".
Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).
В касаційній скарзі на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 922/3604/21 скаржником - Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, а саме: з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).
Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 922/3604/21 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 922/3604/21 залишити без руху.
2. Надати Державному підприємства "Жовтневе лісове господарство" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 29 листопада 2022 року.
3. Державному підприємству "Жовтневе лісове господарство" зазначити підставу (підстави), на якій (яких) нею подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).
4. Документи про усунення недоліків касаційної скарги направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
5. У разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду В.В. Білоус