09 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/19017/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Кропивної Л. В., Барсук М. А., Пономаренка Є. Ю.
від 13.07.2022
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ПАРК"
про вжиття заходів забезпечення позову
Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ ПАРК" звернулося до господарського суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, відповідно до якої просило зупинити дію п. 2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 №4087/5 до вирішення справи по суті; заборонити Міністерству юстиції України та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам вчиняти будь-які дії на виконання п. 2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15 листопада 2021 року №4087/5 та по внесенню змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо записів про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення №178, розташоване за адресою: м.Київ, проспект Лобановського Валерія №4-В яке було внесено до реєстру на підставі рішень від 27.04.2021 №№57874975, 57890989, від 28.04.2021 №№57920997, 57923371, від 12.06.2021 №58715694, від 13.06.2021 №58716253, від 14.06.2021 №58741319, від 15.06.2021 №58753864, від 02.07.2021 №59074048, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В. до часу прийняття рішення по суті спору за позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу.
Заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ ПАРК» має намір звернутися до господарського суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 №4087/5, яким скасовано рішення від 27.04.2021 №№57874975, 57890989, від 28.04.2021 №№57920997, 57923371, від 12.06.2021 №58715694, від 13.06.2021 №58716253, від 14.06.2021 №58741319, від 15.06.2021 №58753864, від 02.07.2021 №59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В.
Заявник зазначив, що виконання оспорюваного наказу Міністерства юстиції України під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він буде звертатись з позовом до суду.
За відсутності у Державному реєстрі речових прав реєстраційних записів про право власності на майно позивач не зможе вчиняти щодо такого майна будь-які дії та належним чином володіти та розпоряджатись цим майном.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ПАРК" про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію п. 2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 №4087/5 до вирішення справи по суті. Заборонено Міністерству юстиції України та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам вчиняти будь-які дії на виконання п. 2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15 листопада 2021 року №4087/5 та по внесенню змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо записів про право власності на нерухоме майно- нежитлове приміщення №178, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія №4-В яке було внесено до реєстру на підставі рішень від 27.04.2021 №№57874975, 57890989, від 28.04.2021 №№57920997, 57923371, від 12.06.2021 №58715694, від 13.06.2021 №58716253, від 14.06.2021 №58741319, від 15.06.2021 №58753864, від 02.07.2021 №59074048, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В. до часу прийняття рішення по суті спору за позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного Наказу.
Ухвала мотивована тим, що заявником у заяві про забезпечення позову наведено достатні обґрунтування та доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №910/19017/21 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/19017/21 у частині пункту 1 ухвали про зупинення дії пункту 2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 №4087/5 до вирішення справи по суті і у цій частині відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Арт Парк» у задоволенні його заяви. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/19017/21 залишено без змін. Викладено пункти 1 -3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/19017/21 у наступній редакції: « 1. Задовольнити частково Товариству з обмеженою відповідальністю «Арт Парк» заяву про забезпечення позову. 2. Заборонити Міністерству юстиції України та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам вчиняти будь-які дії по внесенню змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо записів про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення №178, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія №4-В, що внесені до реєстру на підставі рішень від 27.04.2021 №№57874975, 57890989, від 28.04.2021 №№57920997, 57923371, від 12.06.2021 №58715694, від 13.06.2021 №58716253, від 14.06.2021 №58741319, від 15.06.2021 №58753864, від 02.07.2021 №59074048, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В., до часу прийняття рішення по суті спору за позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування Наказу "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 року №4087/5.» Змінено нумерацію пунктів 4 та 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/19017/21 та ухвалено пункт 4 та 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/19017/21 вважати пунктами 3 та 4.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку вимога заявника заборонити Міністерству юстиції та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам проводити реєстраційні дії, пов'язані із скасуванням рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток Ірини Володимирівни від 27.04.2021 є співмірним з предметом позову заходом забезпечення, має на меті зберегти становище, яке існувало до видання оспорюваного правового акту і тим самим забезпечити можливість в рамках одного судового процесу ефективного захисту права позивача.
Водночас суд не погодився з висновком суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу, чи окремого його пункту, адже як правовий акт індивідуальної дії наказ набирає чинності з дня його прийняття і діє до його скасування. За наслідками розгляду справи суд на підставі всебічної оцінки доказів, пояснень сторін повинен зробити висновок про правомірність чи неправомірність вказаного наказу та наявність чи відсутність підстав для його скасування. Доводи, якими позивача обґрунтовує свої вимоги щодо вжиття вказаного заходу, є аналогічними тим, що зазначені ним у позові і їх перевірка судом фактично призведе до вирішення спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення у цій справі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги.
Частково не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №910/19017/21 в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасувати, а в іншій частині постанову - залишити без змін.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення скаржником в уточненій касаційній скарзі зазначено, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме норми статті 136, частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
На думку скаржника, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що вжитий захід забезпечення позову є співмірним з предметом позову, оскільки у Міністерства юстиції України та його структурних підрозділів з 30 квітня 2016 року відсутні функції і повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За твердженням скаржника, суб'єктами державної реєстрації, які наділені повноваженнями щодо вчинення державної реєстрації прав, є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києва та Севастополі державні адміністрації, акредитовані суб'єкти державної реєстрації прав та приватні нотаріуси, тоді як Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені Законом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її доводів, вважає її безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.
Позивач звертає увагу, що прямим наслідком виконання оскаржуваного наказу буде позбавлення права власності позивача на нерухоме майно.
На думку позивача, суди правомірно встановили пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача як у разі задоволення позову, так і у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Позиція Верховного Суду.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Судові рішення у даній справі переглядаються Верховним Судом в оскаржуваній частині, в частині задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Верховний Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Позовні вимоги заявника будуть спрямовані на визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 №4087/5, яким скасовано рішення від 27.04.2021 №№57874975, 57890989, від 28.04.2021 №№57920997, 57923371, від 12.06.2021 №58715694, від 13.06.2021 №58716253, від 14.06.2021 №58741319, від 15.06.2021 №58753864, від 02.07.2021 №59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В., якими зареєстровано право власності на нерухоме майно.
Заявник зазначав, що Міністерство юстиції України своїм наказом протиправно скасувало записи у Державному реєстрі прав на нерухомість, які були вчинені приватним нотаріусом на підставі правовстановлюючих документів, що підтверджували виникнення такого права у заявника та інших осіб на нерухому річ.
Звертаючись із заявою про забезпечення майбутнього позову Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ ПАРК" зазначало, що виконання оспорюваного наказу Міністерства юстиції України під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він буде звертатись з позовом до суду.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 27 цього Закону визначені підстави для державної реєстрації прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Згідно з підпункту "а" пункту 2 частини шостої статті 37 вказаного Закону, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даному випадку вимога заявника заборонити Міністерству юстиції та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам проводити реєстраційні дії, пов'язані із скасуванням рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток Ірини Володимирівни від 27.04.2021, є співмірним з предметом позову заходом забезпечення, має на меті зберегти становище, яке існувало до видання оспорюваного правового акту і тим самим забезпечити можливість в рамках одного судового процесу ефективного захисту права позивача.
Такий захід забезпечення позову передбачений ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.
На думку скаржника, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що вжитий захід забезпечення позову є співмірним з предметом позову, оскільки у Міністерства юстиції України та його структурних підрозділів з 30 квітня 2016 року відсутні функції і повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За твердженням скаржника, суб'єктами державної реєстрації, які наділені повноваженнями щодо вчинення державної реєстрації прав, є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києва та Севастополі державні адміністрації, акредитовані суб'єкти державної реєстрації прав та приватні нотаріуси, тоді як Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені Законом.
Проте, Верховний Суд звертає увагу, що з огляду на положення частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України, посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Таким чином, оскільки заявник має намір оскаржити рішення Міністерства юстиції України про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності, яке може бути виконано згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» посадовою особою Міністерства юстиції України шляхом проведення державної реєстрації припинення речових прав, Верховний Суд вважає цілком обгрунтованим заявлений заявником захід забезпечення позову.
У разі задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України зазначений захід забезпечить можливість в рамках одного судового процесу ефективного захисту прав та інтересів позивача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржником не доведено порушення судом апеляційної інстанції норм права, зокрема ст. ст. 136, 137 ГПК України.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.
Судовий збір.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №910/19017/21 без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
В. Студенець